Постанова № 256808, 18.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.10.2006

Справа №2-4/488-2006А

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний”, Джанкойський район, с. Ізумрудне

до відповідача Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Джанкой

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суддя Бєлоглазова І.К.

При секретарі Кузняковій С.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Чурсина Т.В., ю\к., дов. пост. № 1518 від 29.08.2006 р.; Карасьов С.С., предст., дов. від 21.08.2006 р. вих. № 1494; Бєляков В.С., наказ № 86 від 20.08.2003 р.

Від відповідача – Казанцева З.Т., предст., дов. пост. № 33 від 27.04.2006 р.

Від Прокуратури АР Крим – не з’явився.

Від ТОВ „Кримське експертне бюро” – не з’явився.

Суть спору:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний", Джанкойський район, звернувся до Господарського суду АРК з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №001517/23-1/0 від 21.12.04 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 91093 грн, №001516/23–1\0 від 21.12.04р. про нарахування 179675,00 грн. ПДВ та № 001515\23-1 від 21.12.2004 р. про нарахування збору за спецводокористування у сумі 1006, 06 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. позивач як сільськогосподарський виробник звільнений від сплати податку на додану вартість від продажу товарів власного виробництва, у тому числі виноматеріалів, вина, коньяків. Вимога "крім підакцизних товарів" відноситься тільки до продукції, виготовленої на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не до товарів власного виробництва. Відповідно до п.п.4.4.1 ст. 4 Закона України №2181, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Крім того, на думку позивача, сума завищення податку на додану вартість за грудень 2003 р. у сумі 57415 грн при прийнятті податкового повідомлення-рішення не врахована у порушення вимог п.п.4.2.2 ст. 4 Закона, тому штрафні санкції нараховані невірно. Позивач також вважає незаконним нарахування йому збора за спеціальне водокористування, оскільки він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а також не є спецводокористувачем. Споживання води було здійснене на підставі договору з Джанкойською ВПВКГ, який і є спецводокористувачем.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача здійснені у відповідності до закону. Державна податкова інспекція вважає, що дія п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" не розповсюджується на вина та коньяки розфасовані у плішки та реалізовані посередницьким організаціям та населенню. Крім того, підприємству зменшена сума донарахування податку на додану вартість за грудень 2003 р на 57415 грн та запропоновано подати уточнену декларацію за грудень 2003 р. Загальна сума донарахування 153461 грн зменшена на цю суму (119783+91093 - 57415). Розмір штрафних санкцій розрахований відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями. Фінансові санкції застосовані на суму донарахування податку 119783,00 грн. У розрахунку, наданому позивачем, невірно розрахована кількість періодів, у розрахунках не включена сума зменшення від’ємного значення, фінансові санкції розраховані не за кожний період та без врахування вимог закону. Від сплати збору за спецводокористування для потреб сільського господарства звільнені платники фіксованого сільськогосподарського податку. Але перевіркою встановлено, що позивач використовував отриману від Джанкойської ВПВКГ воду для виготовлення страв у своїх кафе, тобто для потреб, не пов'язаних з сільським господарством. Згідно з п.2.1. ст. 2 Інструкції про порядок нарахування та стягнення збора за спеціальне використання водних ресурсів та збора за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту від 1.10.99 р. № 231/539/118/219 позивач є платником збору. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Дослідив докази, зібрані у матеріалах справи, у порядку, визначеному ст. 139 Кодекса про адміністративне судочинство України, заслухав пояснення представників сторін у порядку ст. 138 Кодекса про адміністративне судочинство України, суд

ВСТАНОВИВ:

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" за період з 1.10.03 р. по 30.09.04 р..

За результатами перевірки складено акт від 17.12.04 р. №128/23-1/00233709, на підставі якого винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.04 р. №001515/23-1 про визначення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 1006,06 грн., у тому числі 156,06 грн. за основним платежем та 850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.04р. №001517/23-1/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 91093 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.04 р. №001516/23-1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 179675 грн., в тому числі 119 783 грн. за основним платежем та 59892 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями,

які зараз оскаржуються СВК "Ізумрудний".

Податковим повідомленням-рішенням №001515/23-1 від 21.12.04 р. сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний" визначено суму податкового зобов'язання зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 156,06 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 850 грн на підставі п.п.17.1.1.,17.1.2, п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. №2181-III.

Зазначене повідомлення-рішення є нечинним з наступних підстав.

Згідно зі ст. 48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

П.1.7. Інструкції про порядок обчислення та стягування збора за спеціальне використання водних ресурсів та збора за користування водами для нужд гідроенергетики та водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1.10.99 р. №231/539/118/219, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.99 р. за №711/4004, визначено, що збір за спеціальне користування водними ресурсами стягується за використання води з водних об'єктів, яка забрана із застосуванням споруд або техничних пристроїв, та скидання з них зворотних вод.

Відповідно до ст. 49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що збір за спеціальне водокористування стягується за користування не взагалі водою, а саме водними об'єктами.

З матеріалів справи убачається, що позивач не має власних водозабірних споруд і не забирає воду безпосередньо з водного об'єкту. Відповідно до договору №33 від 2.01.02 р. позивач отримує воду від ВПВКГ м. Джанкой на умовах водопостачання та водовідведення, для чого не потрібен дозвіл, передбачений ст. 49 Водного Кодексу.

Отже, позивач не є суб'єктом спеціального водокористування та не зобов'язаний сплачувати збір за спеціальне користування водними ресурсами, а також надавати Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції розрахунки збору.

Враховуючи, що СВК "Ізумрудний" не було порушено діюче законодавство, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

За період, що перевірявся, сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" був платником податку на додану вартість та користувався особливими положеннями оподаткування, передбаченими п.п. 11.21. та 11.29 ст 11 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97 - ВР зі змінами та доповненнями.

Згідно з актом комплексної документальної перевірки від 17.02.04 р. №128/23-1/00233709 СВК "Ізумрудний" безпідставно відобразив операції з реалізації підакцизних товарів власного виробництва в спеціальній декларації №2, в той час як потрібно було відобразити їх в загальній декларації №3. Внаслідок цього порушення сума бюджетного відшкодування по загальній декларації №3 за період, що перевірявся, зменшена на 153461 грн, на цю ж суму зменшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації №2.

Відповідно до п.11.29 ст. 11 Закону України №168/97 - ВР до 01.01.2001 р. припинено дію п.п.7.7. ст.7 п.10.1,10.2 ст. 10 цього закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Дію п.11.29 ст. 11 Закону України №168/97 - ВР продовжено до 1.01.06 р.

Зі змісту вищенаведеної норми Закону видно, що зупинення дії п.п.7.7. ст 7 та п.10.1 та 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується на операції з продажу продукції двох видів: по-перше, власного виробництва, по-друге, виготовленої на давальницьких умовах. При цьому обмеження «крім підакцизних товарів» стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах.

Аналогічну думку викладено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва у роз'ясненні з даного питання, наданному у листі №2-222/5971 від 3.10.01р.

Матеріали справи свідчать, що сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" є виробником сільськогосподарської продукції.

Ст. 1 Закону України "Про стимулюваня розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років" від 18.01.01 р №2238 встановлено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Як убачається з довідки Управління Держкомстату №05.3 - 06 - 01/263 про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України , позивач здійснює діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.91.0 - виробництво дистильованих алкогольних напоїв.

Підклас 01.13.0 по КВЕД включає не тільки вирощування, а й перероблення на вино фруктів, ягід, винограду в межах господарства.

Підклас 15.91.0 по КВЕД включає виробництво дистильованих алкогольних напоїв, готових до вживання : горілки, лікерів, коньяку, бренді, джину.

Отже, з матеріалів справи видно, що позивач є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює вирощування винограду, його переробку власними силами на вино та коньячні спирти.

Цей факт встановлений також рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.05 р. у справі №11/163, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу про адміністративне судочинство України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за 2002-2003 р., складала більше 50% загальної суми валового доходу підприємства, про що свідчать розрахунки визначення питомої ваги доходу ( виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, надані позивачем.

Все вищенаведене свідчить про правомірність застосування позивачем норми п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з актом судово-бухгалтерської експертизи №31/05 від 15.12.05 р. , призначеної судом, висновки Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції про необґрунтоване відображення операцій з реалізації підакцизних товарів у спеціальній декларації №2 не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

За такими обставинами суд вважає, що позивач не порушив законодавство, яке регулює нарахування та сплату податку на додану вартість, та у Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції не було підстав для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами "

Позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, (держмито - 3,40 грн та оплата експерти – 5000,00 грн.), понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з державного бюджету відповідно до п.1 ст. 94 Кодексу про адміністративне судочинство України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу про адміністративне судочинство України

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.12.04 р. № 001516/23-1/0 на суму 179 675 грн, від 21.12.04 р. №001517/23-1/0 на суму 91093 грн., від 21.12.2004 р., № 001515\23-1 на суму 1006,06 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України м. Сімферополя (п\р 31118095600002 УДК в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ОКПО 22301854) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” ( 96116, АР Крим, Джанкойський район, с. Ізумрудне, вул. Свободная, 33, ідентифікаційний код 00233709, п\р 26003301360783 ТВБО № № ПІБ України МФО 324418) 3,40 грн. витрат на оплату державного мита та 5000,00 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Виконавчий лист буде видано позивачеві за його заявою після набрання постановою законної сили.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова набирає сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Білоглазова І.К.