Рішення № 25679543, 21.08.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

21.08.2012

Справа 2012/3771/2012

2/2012/1607/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Жовтневий районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретаря Железнової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, виселення , зняття з реєстрації, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа державний нотаріус П'ятої Харківської державної нотаріальної контори Кожушна Лілія Миколаївна про зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1 у м. Харкові , виселення з зазначеного будинку та зняття з реєстрації, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 800 грн. та моральної шкоди по 5500 грн. кожній.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 та представник позивачів змінили свої позовні вимоги та просили стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн. кожній та матеріальну шкоду на користь ОСОБА_2 у розмірі 4700 грн. 20 копійок. Інші позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

У обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідно до договору дарування від 23 грудня 2010 року , ОСОБА_2 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові.

У зазначеному будинку зареєстровано відповідача ОСОБА_3, який на протязі 7 років не мешкає в цьому будинку , а мешкає за місцем реєстрації дружини, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Однак відповідач в двох житлових кімнатах облаштував малярну майстерню та використовує ці кімнати не по призначенню. В результаті цього з цих кімнат часто розповсюджується тяжкі токсичні запахи: ацетону, красок , солярки , керосину та бензину.

Відповідач без їх дозволу встановив в цих двох кімнатах свої замки, при цьому ключі не надає та перешкоджає в праві користування цими житловими кімнатами.

В результаті дій відповідача вони стали часто хворіти.

Після того як ОСОБА_5 стала власником вищевказаного будинку, між ними та відповідачем не склалися сімейні відносини , у тому числі у веденні сумісного бюджету.

Відповідач відмовився вести сумісний бюджет та більш 7 років не допомагає матеріально своїй матері ОСОБА_1, а в подальшому і ОСОБА_5, не надає гроші на ремонт будинку та оплату комунальних послуг.

Вона, ОСОБА_5 одна проводила поточні ремонти будинку, утримувала земельну ділянку та проводила оплату комунальних послуг.

Відповідач за останні 10 років не надавав гроші на оплату за комунальні послуги спочатку їй ОСОБА_1, а останні 7 років і ОСОБА_5. Заборгованість ОСОБА_3 за останні три роки по комунальним послугам складає 4700 грн. 20 коп..

Відповідач на протязі 3 років систематично погрожує та неодноразово завдавав тілесні пошкодження ОСОБА_2, оскорбляв нецензурною річчю в присутності свідків. Зазначеними діями , відповідач завдав їм фізичного та душевного болю, моральне спустошення та страждання. В результаті чого їм довелося часто звертатися за наданням медичної допомоги. Незаконними діями відповідача їм завдано матеріальної та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував , надав зустрічний позов та просить суд визнати недійсним договір дарування від 23 грудня 2010 року відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар будинок АДРЕСА_1 в м. Харкові, визнати за ним право власності на 1/3 частину зазначеного будинку у порядку набувальної давності та зобов'язати не перешкоджати йому у користуванні приміщеннями 14,1 та 14,3 кв.м. вказаного будинку, посилаючись на те, що позивачі безпідставно стверджують, що начеб то він мешкає у своєї дружини, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, оскільки він з дня народження та до 21 квітня 2012 року постійно мешкав за адресою м. Харків АДРЕСА_1 , ніколи не був одружений. Позивачі 21 квітня 2012 року спровокували скандал та самостійно поставили замки на вхідні двері будинку та на калитку у двір, чим незаконно стали перешкоджати доступу до житла. Посилання позивачів на те, що відповідач не по призначенню використовує дві кімнати є безпідставним та помилковим. Ніякого промислового виробництва у кімнатах площею 14,1 та 14,3 кв. м. він не вів та не веде. Позивачі безпідставно вказують, що з його вини вони часто хворіють, оскільки мати ОСОБА_1 отримала травму голови ще у 2005 році, а пізніше перенесла інсульт. Відповідачі по зустрічному позову ніколи не заперечували проти того , що він користується кімнатами 14,1 та 14,3 кв. м. та поставив на них замки. Позивачка по первісному позову ОСОБА_5 уговорила мати ОСОБА_1 подарити їй весь спірний будинок, проти чого він заперечує, оскільки ОСОБА_1 знаходиться в тому стані коли не може усвідомлювати свої дії , позбавляючи себе права користування, розпорядження та володіння цим будинком. Ціль ОСОБА_2 виселити його та продати будинок . Укладенням договору дарування від 23 грудня 2010 року від імені матері ОСОБА_1 , порушено його права як третьої особи, оскільки він на протязі 38 років володіє частиною будинку , а тому має право на визнання за ним права власності на 1/3 частину будинку у порядку набувальної давності .

У судовому засіданні позивач по зустрічному позову та його представник повністю підтримали свої позовні вимоги.

Третя особа у судове засідання не з'явилася , надала письмові заперечення на позов ОСОБА_3 та просила розглядати справу за їх відсутністю. У своїх запереченнях посилається на те, що згідно ст. 203 ЦК України та ст. 44 Закону «Про нотаріат», особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так до П'ятою ХДНК звернувся представник ОСОБА_1 -гр.. ОСОБА_2 з питанням посвідчення договору дарування, який буде укладено між дарувальником ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2. Представник ОСОБА_1 зазначила, що його довіритель хворіє тому не має змоги звернутися особисто до нотаріальної контори за наданням вичерпної консультації стосовно особливостей укладення договору дарування нерухомості.

Державним нотаріусом 25 березня 2010 року було здійснено виїзд до місцезнаходження хворої ОСОБА_1 за адресою м. Харків АДРЕСА_1 для надання консультації щодо відчуження житлового будинку та посвідчення довіреності для представництва інтересів довірителя в КП «ХМБТІ»та інших установах з питання подання та одержання необхідних документів для реєстрації документів необхідних для подальшого відчуження житлового будинку довірителя, без права підписання договору відчуження. В ході консультації нотаріус особисто переконався в повній цивільній дієздатності відчужувала ОСОБА_1 та в її бажання вчинити певний правочин , а саме укласти договір дарування з її дочкою ОСОБА_2

Після надання нотаріусу всіх документів , необхідних для посвідчення договору дарування житлового будинку, державним нотаріусом 23 грудня 2010 року вдруге було здійснено виїзд до місцезнаходження хворої ОСОБА_1 за адресою м. Харків АДРЕСА_1 для посвідчення договору дарування житлового АДРЕСА_1 . При цьому державний нотаріус остаточно переконався у тому, що відчужував розуміє значення своїх дій та правові наслідки укладення договору дарування та бажання подарувати належний їй вищезазначений будинок своїй дочці ОСОБА_2, після чого посвідчив договір.

Суд , вислухав пояснення сторін , їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги як по первісному позову , так і по зустрічному позову підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується документально, ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Харкові на підставі договору дарування від 23 грудня 2010 року. /а.с.14/.

До 23 грудня 2010 року спірний будинок належав на праві власності ОСОБА_1.

В зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ділянки №6 комітету району в місті жителів приватного сектору Жовтневого району м. Харкова. /а.с. 5/.

ОСОБА_3 мешкає у спірному будинку з дня народження та як пояснила позивачка по первісному позову ОСОБА_2 до 2005 року мешкав з нею та мамою ОСОБА_6 однією сім'єю.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним , мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка по первісному позову ОСОБА_7, ОСОБА_3 на протязі багатьох років займає кімнати 14,1 та 14,3 , встановив на них замки та не надає їм з матір'ю ОСОБА_1 користуватися цими кімнатами, використовує ці приміщення як майстерню.

До того часу як ОСОБА_2 стала власником спірного будинку , а саме до грудня 2010 року попередній власник будинку ОСОБА_1 ніколи не оспорювала право користування ОСОБА_3 будинком АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Таким чином ОСОБА_3 займає приміщення 14,1 та 14,3 кв. м. з дозволу попереднього власника будинку ОСОБА_1.

Відповідно до вимог Закону перехід права власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не може бути підставою для припинення права користування житловим приміщенням членів сім'ї власника житлових будинків і квартир, які не є учасниками спільної власності. Перехід права власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не може бути підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало. Право користування приміщеннями може припинитеся лише у випадках, передбачених у ст. 406 ЦК України, а саме : поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;спливу строку , на який було встановлено сервітут; припинення обставин, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України, ОСОБА_2 , як власник спірного будинку з 23 грудня 2010 року має право визначити житлове приміщення , яке мають право займати як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або закону.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка по первісному позову ОСОБА_5 та представник позивачів по первісному позову, підставами для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування приміщеннями у АДРЕСА_1 в м. Харкові являється те, що він порушував правила проживання , а саме оскорбляв ОСОБА_5 та ОСОБА_1, постійно влаштовував сварки, наносив ОСОБА_5 тілесні ушкодження ; не платив за комунальні послуги; використовує кімнати не як житлові, а під майстерню.

Відповідно до статті 156 ЖК України ,члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до статті 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого

приміщення.

У судовому засіданні не найшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 сім років не мешкає у АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Так, сама позивачка по первісному позову ОСОБА_2 не заперечує проти того,що ОСОБА_3 користується приміщеннями 14,1 та 14,3 кв. м. в АДРЕСА_1 в м. Харкові на протязі багатьох років. Пояснила, що останні сім років мешкає не постійно, в основному буває лише зимою . Однак стверджує , що вищевказані житлові приміщення використовує не як жилі, а для майстерні.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8,ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили той факт, що ОСОБА_3 мешкає у АДРЕСА_1 в м. Харкові . Пояснення цих свідків не суперечать іншим доказам.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснила, що їй не невідомо чи мешкає ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 в м. Харкові , чи ні.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що останні роки дуже рідко бачила у АДРЕСА_1 в м. Харкові ОСОБА_3 , однак її пояснення суперечать поясненням самої позивачки по первісному позову ОСОБА_2 та представника позивачів по зустрічному позову ОСОБА_13 , які пояснили, що ОСОБА_3 буває в спірному будинку однак в основаному зимою.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_3 пояснив, що дійсно влітку його може не бути вдома, оскільки він виїжджає на заробітки до Криму.

Посилання позивачів по первісному позову на те,що ОСОБА_3 не мешкає у будинку сім років , спростовуються постановою від 2011 року /а.с.92/, з якої вбачається, що 30 квітня 2011 року від гр.. ОСОБА_2 надійшла заява про те,що в цей день її брат ОСОБА_3 , що проживає за цією адресою / АДРЕСА_1 м. Харків/, влаштував з нею конфлікт, постановою від 21 лютого 2009 року /а. с.93/ , з якою вбачається, що 19 лютого 2009 року надійшло повідомлення від оператора «02»про те, що за вказаною вище адресою відбувається сімейна сварка.

Таким чином судом встановлено, що постійним місцем мешкання ОСОБА_3 є спірний будинок та він ніколи не був відсутній в ньому більш рік. Відсутність ОСОБА_3 за місцем мешкання у АДРЕСА_1 в м. Харкові була тимчасова, з поважних причин.

Позивачами по первісному позову не надано суду доказів тому, що ОСОБА_3 використовує кімнати 14,1 та 14, 3 кв. м. не за призначенням, а також систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживання з ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

В підтвердження того, що ОСОБА_3 використовує кімнати 14,1 та 14,3 не за призначенням, позивачами по первісному позову надано ксерокопії фотографій красок , розчинників . Зазначені фотографії не можуть бути прийняту судом як доказ , оскільки не зрозуміло , де ці фотографії були дробленні , коли, та чи належать ці речі саме ОСОБА_3, та чи знаходилися вони у кімнатах 14,1 та 14,3 кв.м. АДРЕСА_1 в м. Харкові .

Як пояснила позивачка по первісному позову ОСОБА_2 вона не має доступу до кімнат , які займає ОСОБА_3 та не знає які саме речі знаходяться там.

Інших доказів позивачі по первісному позову не надали.

В підтвердження того, що ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для проживання з ним в одному будинку, позивачі по первісному позову надали постанови Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 2011 року, від 21 лютого 2009 року 11червня 2009 року . Однак , як вбачається з цих постанов у порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_3 , було відмовлено.

Позивачка ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_3 неодноразово наносив їй тілесні ушкодження, однак в підтвердження цього не надала ні одного доказу.

Виписки з історії хвороби /а.с. 95/, з якої вбачається , що ОСОБА_2 знаходилася на лікуванні з приводу ЧМТ , не підтверджує той факт, що ці тілесні ушкодження наніс їй саме ОСОБА_3 .

Позивачами по первісному позову не надано ні одного доказу тому, що до ОСОБА_3 правоохоронними органами приймалися заходи запобігання і громадського впливу відносно неправомірної поведінки останнього та такі заходи виявились безрезультатними.

Що стосується несплати ОСОБА_3 за комунальні послуги, то цей факт дійсно знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підтверджується документально, однак несплата за комунальні послуги , не є підставою для визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивачі по первісному позову мали право звернутися до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_3 витрат на комунальні послуги , з того часу коли він перестав їх сплачувати .

У судовому засіданні позивачка по первісному позову пояснила , що з 2005 року витрати на оплату за комунальні послуги не вона та мати ОСОБА_1, оскільки з мамою у них спільний бюджет та з цього бюджету вона і сплачує комунальні послуги.

При таких обставинах, суд вважає, що витрати за комунальні послуги понесені , позивачами по первісному позову за останні три роки підлягають стягненню не тільки на користь ОСОБА_2 , як вона просить, а й на користь ОСОБА_1, яка теж приймала участь в оплаті за комунальній послуги. Тому суд й дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на комунальні послуги.

ОСОБА_1 з позовом про стягнення на її користь матеріальної шкоди у вигляді витрат на комунальні послуги не зверталася.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичною особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачі по первісному позову просять стягнути на їх користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн. кожній . В обґрунтування моральної шкоди посилаються на те, що відповідач по зустрічному позову на протязі трьох років систематично погрожує їм, неодноразово наносив тілесні пошкодження, ображає, що привело до стресових станів , фізичному та душевному болю.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те,що ОСОБА_3 наносив позивачам тілесні ушкодження , ображав їх, погрожував.

Як на доказ завдання ОСОБА_2 тілесних пошкоджень , остання посилається на пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, однак останні не були присутні при цьому , а як вони пояснила, їм відомо все зі слів ОСОБА_2.

Суд вважає, що є також неналежним доказом завдання моральної шкоди позивачам по первісному позову , довідки з медичних закладів про стан здоров'я останніх, оскільки немає доказів тому, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача по первісному позову , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зверталися за медичної допомогою.

У судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_2 змінила замки на хвіртці та у АДРЕСА_1 в м. Харкові та на теперішній час не бажає надавати позивачу по зустрічному позову ключі від замків. Про це ОСОБА_2 заявила у судовому засіданні , пояснивши при цьому, що раніше мала намір віддати ОСОБА_3 ключі.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 законно, з дозволу попереднього власника ОСОБА_1 займає приміщення 14,1 та 14,3 кв. м. у будинку 9 по пров. Медчному в м. Харкові , то його права на користування даними приміщеннями були порушені відповідачами по первісному позову .

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона /дарувальник/ передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні /обдарованому безоплатне майно /дарунок/ у власність.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України та ст. 44 Закону України «Про нотаріат», особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При укладенні договору дарування від 23 грудня 2010 року , нотаріусом ОСОБА_4 було встановлено дієздатність дарувальника ОСОБА_1, про що у договорі дарування зроблена запис /а.с.14/.

Як встановлено судом ОСОБА_1 дійсно у 2005 році перенесла інсульт, однак після цього усвідомлювала свої дії та розуміла їх значення. Це підтвердила у судовому засіданні самі сторони та свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_9. В. , ОСОБА_8, ОСОБА_10.

Згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин , що вчиняється батьками /усиновлювачами/ не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх , неповнолітніх чи непрацездатних дітей .

На час посвідчення договору дарування від 23 грудня 2010 року , позивач ОСОБА_3 не був малолітньою, неповнолітньою чи непрацездатною особою, тому підстав для відмови у посвідченні договору у нотаріуса не було.

Відповідно до ст. 344 ЦК України , особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років , набуває право власності на це майно /набувальна давність/ , якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог зазначеної статті право на визнання права власності у порядку набувальної давності, виникає у фізичних осіб у тому випадку, коли власник майна відмовляється від нього, а саме тривалий час не використовує та не розшукує своє майно та у нього немає зацікавленості вважати це майно своїм. .

Як встановлено судом ні попередній власник ОСОБА_1, ні власник ОСОБА_2, ніколи не відмовлялися від АДРЕСА_1 в м. Харкові, мешкають в ньому та користуються своєю власністю .

Таким чином підстав для визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину АДРЕСА_1 в м. Харкові у порядку ст. 344 ЦК України немає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України зі сторін , на користь кожного підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. 3,4, 8,10,15,60,88,209,212-215,218,294 ЦПК України , ст. 23,203,225, 344,405,717 ЦК України, ст. 116,156,157 ЖК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на комунальній послуги у розмірі 2245 грн. 29 коп..

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні житловими кімнатами 14,1 та 14,3 кв. м. в будинку 9 по пров. Медицинському в місті Харкові.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп..

Стянути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмір 240 грн. .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення , особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Іванова