Постанова № 25677776, 08.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 02/5026/775/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі

Гордова Г.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Чугаєнко О.М. (представник за довіреністю);

Коробко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Чорний О.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино»

на рішення

господарського суду

Черкаської області

від

22.06.2012 року

по справі

№ 02/5026/775/2012 (суддя - Пащенко А.Д.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино»

про

стягнення 421 809,56 грн.

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд»

про

визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2012 року, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» 287 856 грн. боргу, 1 889 грн. 06 коп. індексу інфляції, 52 336 грн. 08 коп. процентів річних, 26 709 грн. 80 коп. пені, 7 375 грн. 82 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино» відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 3 Чекр від 01.04.2011 року, в частині оплати за товар.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Березино» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2012 року по справі № 02/5026/775/2012 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, дійшов помилкового висновку про те, що на момент укладення договору поставки від 01.04.2011 року позивач не знав і не міг знати про існування обмеження повноважень директора товариства «Березино».

За Статутом ТОВ «Березино», а саме підпункт «К» пункту 4 розділу 6, встановлено що до виключної компетенції Загальних зборів Учасників відноситься надання дозволу на укладання директором угод на суму понад 10 000,00 грн. чи еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності відповідного дозволу договір поставки № Черк від 01.04.2011 року не підписаний уповноваженими на те особами, отже, між учасниками спору не виникло господарське зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Березино» прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Черкаської області без змін, посилаючись на належне виконання умов Договору поставки в частині поставки товару.

Крім того, договір поставки від 01 квітня 2011 року підписано від імені ТОВ «Березино» його директором Бойко Сергієм Федоровичем, який вказаний керівником в ЄДР, отже він безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки відповідача як сторони по договору в силу ст. 239 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 квітня 2011 року між ТОВ «Продагрозбут» - Постачальник та ТОВ «Березино» - Покупець укладено договір поставки № 3 Черк, за умовами якого Постачальник зобов'язався в терміни та в порядку, визначені цим договором, передати Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену даним Договором грошову суму - ціну Товару. /а.с. 10-14/.

В пункті 1.2. договору вказано, що Товаром, який постачається за даним Договором, є засоби захисту рослин, асортимент, кількість, ціна якого визначаються Додатками до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 1.4. договору Покупець засвідчив, що Товар придбавається ним для використання в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 2.1. Договору товар постачається Покупцю Постачальником с. Березіно Жашківський район (у вказане Покупцем місце поставки).

За приписом пунктів 2.5., 2.6. Договору датою здійснення поставки Товару (партії Товару) вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем. У випадку поставки Товару партіями, Покупець зобов'язується підписати видаткові накладні щодо кожної партії Товару.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент передачі Постачальником Товару Покупцю та підписання Покупцем видаткової накладної.

В пункті 4.3. Договору сторони не встановили передоплату, однак вказали, що оплата решти ціни Товару здійснюється частинами протягом строку дії даного Договору в строки, визначені в Графіку виплати, що є Додатком до даного Договору.

Пунктом 11.2 Договору сторони передбачили строк дії Договору до 15 листопада 2011 року, а в частині здійснення грошових розрахунків - до їх повного здійснення сторонами.

01.04.2011 між сторонами було укладено додатки № 1 і № 2 до Договору, в яких встановлено асортимент, кількість, ціну Товару та Графік виплати Покупцем вартості поставленого товару, за яким 10.10.2011 року - дата виплати 100 000 грн.; 30.10.2011 року - дата виплати 100 000 грн.; 15.11.2011 року - дата виплати 129 366 грн. 62 коп. /а.с. 15-17/.

Позовні вимоги заявлено по видаткових накладних № X-00000010 від 23.03.2011 р. на суму 2 800,00 грн., № X-00000018 від 30.03.2011 р. на суму 58 320,00 грн., № X-00008 від 05.05.2011 р. на суму 266 016,00 грн., № X-019 від 13.07.2011 р. на суму 19 040,00 грн., № Xт-3 від 05.10.2011 р. на суму 27 128,50 грн. та довіреностях № 12/1 від 23.03.2011 р., № 29 від 05.10.2011 р. № 43 від 14.07.2011 року.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець обов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, як вбачається із матеріалі справи видаткові накладні № X-00000018 від 30.03.2011 року та № Хт-3 від 05.10.2011 року не підписані особою, яка отримувала товар, що в свою чергу не доводить факту отримання відповідачем товару та є порушенням п.п. 2.5., 2.6. Договору поставки.

Разом з цим, є недоведеним факт повернення частини засобу «Шанс», оскільки накладна № Xт-3 від 05.10.2011 року також не підписана особою, яка отримувала товар (якщо він кимось отримувався).

Таким чином, доведеною є поставка товару за Договором поставки від 01.04.2011 року по видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками відповідача, № X-00000010 від 23.03.2011 року на суму 2 800,00 грн. та № X-00008 від 05.05.2011 року на суму 266 016,00 грн.

Факт отримання товару по зазначених накладних сторонами, як у суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції, не заперечувався, що свідчить про виконання умов Договору поставки сторонами.

Доказів на спростування зазначеного, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, до суду не подано.

Засіб «Бомбер» на суму 19 040,00 грн. поставлений відповідачу на підставі видаткової накладної № Х-019 від 13.07.2011 року, довіреності та рахунку-фактури у спрощений спосіб укладення угод. /а.с. 26/.

Загальний борг відповідача за отриманий у позивача товар складає 287 856,00 грн., доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору сторонами передбачено, що у випадку порушення Покупцем умов п. 4.3 даного Договору (щодо оплати вартості отриманого товару по Графіку) Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування. Також, окрім цього, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від суми боргу.

В пункті 6.8. Договору вказано, що сторони домовились, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи п. 6.2. Договору поставки та положення статті 625 Цивільного кодексу України нарахування пені та 30 % річних є обґрунтованим та доведеним.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції було розглянуто зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Так, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В силу ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим кодексом, іншим законом і статутом товариства.

У Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕЗИНО», зареєстрованому 06.06.2008 року, копія якого подана до справи, в підпункті «к» пункту 4 розділу 6 вказано, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання дозволу на укладання директором угод на суму понад 10 тисяч гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕЗИНО» вказано, що керівником товариства є Бойко Сергій Федорович та відсутні відомості щодо обмеження повноважень керівника у двох розділах Витягу. /а.с. 42, 69, 70/.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За приписами статті 4 зазначеного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Тобто, у разі наявності у статуті юридичної особи обмежень щодо представництва від її імені, юридична особа зобов'язана забезпечити повідомлення державному реєстратору про такі обмеження для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

В статті 18 Закону вказано наступне: «якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості».

Аналогічне положення виписане у частині 3 статті 92 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Окрім того, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вже зазначалось факт отримання товару згідно умов Договору поставки від 01.04.2011 року по видаткових накладних X-00000010 від 23.03.2011 року, № X-00008 від 05.05.2011 року та № Х-019 від 13.07.2011 року сторонами не заперечується.

Тобто, своїми конклюдентними діями відповідач підтвердив схвалення правочину. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 22 червня 2012 року у справі № 02/5026/775/2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.06.2012 року у справі № 02/5026/775/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 02/5026/775/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

Смірнова Л.Г.