Постанова № 25677675, 15.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2012 р. справа №5009/1845/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Мальцева О.О. -за дов. б/н від 15.01.12 р.від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід17.07.2012 рокуу справі№ 5009/1845/12 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ", м. Запоріжжядо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", м. Запоріжжя простягнення 9984 грн. 38 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", м. Запоріжжя про стягнення 9984 грн. 38 коп.

Позивач 17.07.12 року надав до господарського суду заяву про зменшення суми позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь 9100 грн. 00 коп. основного боргу, 91 грн. 00 коп. інфляційних та 212 грн. 70 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.12 р. позовні вимоги позивача були задоволенні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ" основний борг у розмірі 9100 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 91 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 212 грн. 70 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позовних вимогах в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду -без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надіслав на адресу суду телеграму, якою просив відкласти розгляд справи через неможливість явки представника. Судова колегія розглянула надане клопотання та відхилила, оскільки участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні, тому скаржник мав можливість направити до судового засідання іншого представника підприємства. До того ж, скаржником до телеграми не додано будь-яких доказів неможливості явки представника підприємства до судового засідання суду апеляційної інстанції. Крім того, явка сторін ухвалою суду від 03.08.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/1845/12 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з липня 2010 р. по грудень 2010 р. поставив відповідачу продукцію власного виробництва -комплексні добавки для будівельних робіт, а відповідач отримав товар на загальну суму у розмірі 18708 грн. 00 коп., що підтверджено видатковою накладною № С-00000958 від 13.07.10 р.; рахунком-фактурою № С-0001495 від 07.07.10 р.; видатковою накладною № С-00002209 від 10.12.10 р.; рахунком-фактурою № С-002716 від 10.12.10 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 432 від 10.12.10 р., які оформлені належним чином, підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідач отриманий товар не оплатив, у зв»язку з чим позивач 22.06.09 р. направив на адресу відповідача претензію № 689 від 16.06.11 р. з вимогою оплатити заборгованість, однак відповідач задовольнив претензію лише частково.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на його користь основного боргу у розмірі 9100 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 91 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 212 грн. 70 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається, позивач продав відповідачу продукцію власного виробництва -комплексні добавки для будівельних робіт на загальну суму у розмірі 18708 грн. 00 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином. Даний товар відповідач оплатив лише частково, залишивши претензію позивача без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 9100 грн. 00 коп., є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, через неналежне виконання відповідачем його зобов'язань всупереч вимогам статей 509, 530 Цивільного кодексу України.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 212 грн. 70 коп. за загальний період прострочки виконання ним його грошового зобов»язання з 13.07.11 р. по 20.04.12 р. та інфляційні у розмірі 91 грн. 00 коп. за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., враховуючи приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України та наявність між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 212 грн. 70 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 13.07.11 р. по 20.04.12 р. та інфляційні у розмірі 91 грн. 00 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність висновку прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2012 р. у справі № 5009/1845/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2012 р. у справі № 5009/1845/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2012 р. у справі № 5009/1845/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

ОСОБА_5