Рішення № 25677487, 15.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2012 р.Справа № 5017/2016/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сторонянський О.З. за довіреністю від 30.07.2012р.

Від відповідача: Главчева С.І. за довіреністю № 5 від 12.01.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за приватного підприємства „Дора" до товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря" про стягнення 13 966,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Дора" (далі по тексту -ПП „Дора") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря" (далі по тексту -ТОВ „Зоря") про стягнення заборгованості в загальному розмірі, яка складається з суми основного боргу в розмірі 13 800 грн., трьох відсотків річних в сумі 449,16 грн. та збитків від інфляції в сумі 628,34 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного згідно із умовами укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р.

Згідно із письмовими пояснення, поданими представником позивача 15.08.2012р. в судовому засіданні, ПП „Дора" було зменшено розмір позовних вимог до суми 13 966,26 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13 800 грн., трьох відсотків річних в сумі 160,74 грн. та збитків від інфляції в сумі 5,52 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач відповідно до наданого відзиву повністю визнає заявлені позовні вимоги та просить суд надати ТОВ „Зоря" відстрочку виконання судового рішення по даній справі до серпня 2013р. При цьому, зважаючи на правову позицію представника ПП „Дора", висловлену в судовому засіданні від 15.08.2012р., відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2012р., а в подальшому розстрочити виконання судове рішення про стягнення на користь ПП „Дора" заявленої суми заборгованості та судових витрат по даній справі на сім місяців шляхом перерахування протягом періоду з жовтня 2012р. по квітень 2013р. включно щомісячно до 15 числа кожного місяця періоду грошових коштів в розмірі 2 000 грн., а в строк до 15.05.2013р. грошових коштів в сумі 1 605,76 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі видаткової накладної № 69 від 08.04.2011р. ПП „Дора" було передано на користь ТОВ „Зоря" товар -штангу цинковану з маятниково-ресорною підвіскою та гідросистемою і амортизацією. Про прийняття даного товару відповідачем свідчить підпис його представника, скріплений відповідною печаткою ТОВ „Зоря".

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р. як первинним бухгалтерським документом, в якому відображено зміст відповідної господарської операції.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р., за якою ТОВ „Зоря" було прийнято від ПП „Дора" визначене у даному документі майно вартістю 13 800 грн. з урахуванням ПДВ.

У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати за придбаний товар, позивачем було надіслано на адресу ТОВ „Зоря" претензію № 2 від 13.03.2012р. із вимогою про погашення існуючої заборгованості за придбаний товар в сумі 13 800 грн., а також про сплату трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України. Надсилання даного документу на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа із відповідним календарним штемпелем установи поштового зв'язку /а.с. 9/. При цьому, вимогу про сплату спірної суми заборгованості 20.03.2012р. було вручено ТОВ „Зоря", що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 9/

За твердженнями ПП „Дора", відповідачем, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань, не було здійснено розрахунку за придбаний товар після пред'явлення відповідної вимоги, що, в свою чергу, і зумовило звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення з ТОВ „Зоря" заборгованості за проданий товар в сумі 13 800 грн., трьох відсотків річних в сумі 160,74 грн. та збитків від інфляції в сумі 5,52 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі -продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, сторонами по справі не було визначено строку виконання ТОВ „Зоря" грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару, оскільки документи, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, керуючись приписами ст. 692 ЦК України, порядок застосування якої відображено по тексту рішення вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість товару в сумі 13 800 грн., придбаного за видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р., з моменту прийняття переліченої у даному документі продукції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в сумі 13 800 грн. в порушення вимог ст. 692 ЦК України виконані не були, в результаті чого на момент вирішення спору у ТОВ „Зоря" наявна заборгованість перед ПП „Дора" в сумі 13 800 грн. за придбаний товар.

За таких обставин, враховуючи нездійснення з боку відповідача оплати вартості придбаного за видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р. товару після його прийняття, керуючись положеннями ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ПП „Дора" про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 13 800 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної за видатковою накладною № 69 від 08.04.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 5,52 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ „Зоря" до сплати збитків від інфляції в сумі 5,52 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 160,74 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП „Дора" про стягнення з ТОВ „Зоря" трьох відсотків річних в сумі 160,74 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування заборгованості ТОВ „Зоря" перед ПП „Дора" за придбаний на підставі видаткової накладної № 69 від 08.04.2011р. товар в загальному розмірі 13 966,26 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 13 800 грн., трьох відсотків річних в сумі 160,74 грн. та збитків від інфляції в сумі 5,52 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Відповідачем вказані обставини в процесі розгляду справи не заперечувались та визнавались.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення у повному обсязі шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Зоря" на користь ПП „Дора" суми основного боргу в розмірі 13 800 грн., збитків від інфляції в сумі 5,52 грн. та трьох відсотків річних в сумі 160,74 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання йому одночасно відстрочки та розстрочки виконання даного судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування підстав надання відстрочки виконання судового рішення відповідачем були покладені наступні обставини:

- специфіка отримання прибутку відповідачем -виробником сільськогосподарської продукції, обумовлена сезонним характером отримання доходів;

- низькими ринковими цінами на сільськогосподарську продукцію, що виробляється відповідачем;

- наявність форс-мажорних обставин, підтверджена висновком торгово -промислової палати України від 11.07.2012р. № 1475/05-4, у вигляді несприятливих погодних умов, в результаті чого на посівних площах ТОВ „Зоря" були пошкоджені і загинули: озима пшениця -224га, озимий ячмінь -400 га.

- відсутність на рахунку господарства необхідних грошових коштів;

- наявність зобов'язань ТОВ „Зоря" з виплати орендної плати фізичним особам -пайовикам, що передали в користування відповідачу належні їм земельні паї;

- наявність у ТОВ „Зоря" обов'язку здійснювати погашення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на користь банківських установ, на підтвердження чого було надано кредитний договір № КЛ/2012/03-20 від 06.03.2012р., укладений із ПАТ „Терра Банк", та рамкову угоду № FW504.517 від 02.09.2011р., укладену із ПАТ „Прокредит Банк";

- наявність у відповідача обов'язку сплачувати лізингові платежі на користь ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" за користування сільськогосподарською технікою відповідно до договору фінансового лізингу № LC4025-05/10 від 28.05.2010р.;

- необхідність своєчасного внесення до державного бюджету України суми податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів;

- негайне та повне виконання рішення суду може спричинити неможливість подальшого функціонування господарства, що призведе до скорочення робочих місць на підприємстві та звільнення працівників.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проаналізувавши надані ТОВ „Зоря" документи, суд дійшов висновку щодо можливості надання відповідачу пільгових умов виконання рішення по даній справі з метою спрямування відповідачем отриманих ним від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства. Приймаючи до уваги, що внаслідок специфіки діяльності ТОВ „Зоря" як виробника сільськогосподарської продукції та наявності форс-мажорних погодних обставин, які значно зменшили врожаї на посівних площах відповідача та, як наслідок, можливість отримання відповідачем прибутку від власної діяльності, суд дійшов висновку про наявність обставин, які можуть значно ускладнити виконання судового рішення по даній справі.

При цьому, відсутність у ТОВ „Зоря" на момент вирішення даного спору реальної можливості виконання рішення суду, за умови вжиття органами державної виконавчої служби визначених Законом України „Про виконавче провадження" заходів, направлених на примусове виконання рішення про стягнення у повному обсязі заборгованості на користь ПП „Дора", може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, втрати значної кількості робочих місць, зупинить можливість здійснення відповідачем поточних платежів за власними грошовими зобов'язаннями та, в подальшому, може призвести до банкрутства підприємства.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, суд доходить висновку щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі, у зв'язку з чим, а також з огляду на здійснення заявником протягом тривалого часу господарської діяльності та платоспроможність підприємства, продукція якого відіграє значну соціальну роль, суд, керуючись ст. 121 ГПК України, вважає за доцільне і необхідне задовольнити вимоги ТОВ „Зоря" та надати йому одночасно відстрочку та розстрочку виконання судового рішення по даній справі наступним чином: відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2012р., а в подальшому розстрочити виконання судового рішення про стягнення на користь ПП „Дора" заявленої суми заборгованості та судових витрат по даній справі на сім місяців шляхом перерахування протягом періоду з жовтня 2012р. по квітень 2013р. включно щомісячно до 15 числа кожного місяця періоду грошових коштів в розмірі 2 000 грн., а в строк до 15.05.2013р. грошових коштів в сумі 1 605,76 грн. При цьому, при визначенні умов надання ТОВ „Зоря" відстрочки та розстрочки виконання судового рішення по даній справі, судом до суми присудженої до стягнення на користь ПП „Дора" заборгованості було також включено суму судового збору в розмірі 1 609,50 грн. за розгляд даних позовних вимог, яка у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря" /67413, Одеська область, Роздільнянський район, с. Новоселівка, код ЄДРПОУ 3767908/ на користь приватного підприємства „Дора" /юридична адреса: 79015, м. Львів, вул. Шевченка, 342/8; фактична адреса: 79015, м. Львів, вул. Городоцька, 197, код ЄДРПОУ 20804309, р/р 26003963370601 в ЛФ АТ „Брокбізнесбанк" м. Львів, МФО 325774// суму основного боргу в розмірі 13 800 грн. 00 коп. /тринадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 5 грн. 52 коп. /п'ять грн. 52 коп./, три відсотки річних в сумі 160 грн. 74 коп. /сто шістдесят грн. 74 коп./, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп./. Наказ видати.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2012р. по справі № 5017 / 2016 / 2012 строком до 01.10.2012р.

4. Надати товариству з обмеженою відповідальністю „Зоря" розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2012р. по справі № 5017 / 2016 / 2012 на сім місяців шляхом перерахування протягом періоду з жовтня 2012р. по квітень 2013р. включно щомісячно до 15 /п'ятнадцятого/ числа кожного місяця грошових коштів в розмірі 2 000 грн. 00 коп. /дві тисячі грн. 00 коп./, а в строк до 15.05.2013р. грошових коштів в сумі 1 605 грн. 76 коп. /одна тисяча шістсот п'ять грн. 76 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.