Постанова № 25677195, 15.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 серпня 2012 р. № 2-а- 3830/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Гусарова В.В., відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укрспецтехнік»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Укрспецтехнік» (далі - ПП «Укрспецтехнік») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення 14.03.2012 року № 0000722302, №0000732302, №0000742302. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» (далі - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех» (далі - ТОВ «Електроспецтех»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» (далі - ТОВ «Промспец Консалтинг»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первинні документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за результатами перевірки вище зазначених суб'єктів господарювання було встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із контрагентами. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даними суб'єктами господарювання із контрагентами, у т.ч. ПП «Укрспецтехнік» не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Ухвалою суду від 01.08.2012 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова).

У судовому засіданні, призначеному на 15.08.2012 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання, призначене на 15.08.2012 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що не з'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова у період з 14.02.2012 року по 22.02.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Укрспецтехнік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт №575/23/33292584 від 29.02.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на загальну суму 67335 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 25888 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 122089 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 266710 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 258671 грн.

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, ц,п,7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 року за № 168/97 - ВР (далі - Закон України № 168/97 - ВР), п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 379043,99 грн. в тому числі: за вересень 2010 року на загальну суму 20710,22 грн., за травень 2011 року в сумі 43864,63 грн., за червень 2011 року в сумі 62299,92 грн., за липень 2011 року в сумі 61243,28 грн., за серпень 2011 року в сумі 88066,41 грн., за вересень 2011 року в сумі 82612,23 грн., за жовтень 2011 року в сумі 20247,3 грн.

- п.198.6 ст. 198, п.201.8 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 204684,14 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на загальну суму 161 752,71 грн., за листопад 2011 року на загальну суму 42 931,43 грн.

На підставі вище зазначеного акту, 14.03.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000722302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 686 302 грн., в т.ч. за основним платежем 673 358грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12944 грн.;

- № 0000732302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 177 293 грн., в т.ч. за основним платежем 119 280 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58013 грн.;

- № 0000742302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)у загальному розмірі 696 678 грн., в т.ч. за основним платежем 464 452 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 232 226 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укрспецтехнік» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Промспец Консалтинг».

Так, 01.09.2010 року між ПП «Укрспецтехнік» (Покупець) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) було укладено Договір б/н, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити переданий товар - горілкове та котельне обладнання, запорну арматуру, труби та фітинги, контрольно-вимірювальні прилади, кабельно-провідникову продукцію, металопластик, насоси і насосне обладнання в кількості ста по ціні відповідно рахунків-фактур.

На підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем було долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних.

Доказів, які б свідчили про оплату за придбаний товар матеріали справи не містять.

ТОВ «Промспец Консалтинг» було виписано на адресу позивача податкові накладні: №263 від 13.05.2011 на суму 49913,00 грн., в т.ч. ПДВ 8318,83грн.; №403 від 23.05.2011 року на суму 213274,80 грн., в т.ч. ПДВ 35545,80 грн., №375 від 22.06.2011 року на суму 83897,35 грн., в т.ч. ПДВ 12982,89 грн., №435 від 27.06.2011 року на суму 123778,81 грн., в т.ч. ПДВ 20629,80 грн., №734 від 25.07.2011 року на суму 103000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17166,67 грн., №846 від 29.07.2011 року на суму 69995,92 грн., в т.ч. ПДВ 11665,99 грн., №849 від 29.07.2011 року на суму 69267,60 грн., в т.ч. ПДВ 11544,60 грн., №828 від 29.07.2011 року на суму 22000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3666,67 грн., №127 від 05.08.2011 року на суму 48219,13 грн., в т.ч. ПДВ 8036,52 грн., №327 від 26.08.2011 року на суму 29443,39 грн., в т.ч. ПДВ 4907,23 грн., №104 від 02.09.2011 року на суму 21725,76 грн., в т.ч. ПДВ 3620,96 грн., №163 від 07.09.2011 року на суму 5088,26 грн., в т.ч. ПДВ 848,04 грн., №176 від 07.09.2011 року на суму 7165,57 грн., в т.ч. ПДВ 1194,26 грн., №164 від 07.09.2011 року на суму 31836,86 грн., в т.ч. ПДВ 5306,14 грн., №339 від 21.09.2011 року на суму 80892,00 грн., в т.ч. ПДВ 13482,00 грн., №335 від 21.09.2011 року на суму 21600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3600,00 грн., №338 від 21.09.2011 року на суму 50208,12 грн., в т.ч. ПДВ 8368,02 грн., №337 від 21.09.2011 року на суму 17874,37 грн., в т.ч. ПДВ 2979,06 грн., №334 від 28.10.2011 року на суму 126389,51 грн., в т.ч. ПДВ 21064,92 грн., №164 від 16.11.2011 року на суму 97535,34 грн., в т.ч. ПДВ 16255,89 грн., №186 від 18.11.2011 року на суму 72026,09 грн., в т.ч. ПДВ 12004,35 грн., №218 від 24.11.2011 року на суму 62895,91 грн., в т.ч. ПДВ 10482,65 грн.

Суд зазначає, що як вбачається із змісту вище зазначених податкових накладних, вони містять різну назву цивільно-правового договору, на підставі якого вони були виписані, а саме: у деяких зазначено «Договір поставки від 01.09.2010 року б/н», а у інших «Договір підряду від 01.09.2010 року б/н»

Також 01.09.2010 року між ПП «Укрспецтехнік» (Замовник) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (Виконавець) було укладено Договір б/н, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати консалтингові послуги за наступними напрямами: адміністративні, маркетингові, управління кадрами.

На підтвердження факту виконання послуг, позивачем було долучено до матеріалів справи: протокол узгодження договірної ціни на виконані послуги від 30.09.2010 року, Акти приймання-передачі від 30.09.2010 року, 26.10.2010 року, 30.11.2010 року,

Доказів, які б свідчили про оплату за придбаний товар матеріали справи не містять.

ТОВ «Промспец Консалтинг» було виписано на адресу позивача податкові накладні: №354 від 30.09.2010 на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ 11666,67грн.; №884 від 26.10.2010 року на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,3 грн., №1887 від 30.11.2010 року на суму 40000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укрспецтехнік» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Електроспецтех».

Так, 13.05.2010 року та 30.07.2010 року між ПП «Укрспецтехнік» (Замовник) та ТОВ «Електроспецтех» (Виконавець) було укладено Договори №13/0010 та 17/0010 щодо виконання робіт по монтажу системи опалення та реконструкції газопостачання системи опалення в котельній за адресою: м. Харків, вул.. Текстильна, 18

На підтвердження факту виконання робіт позивачем до матеріалів справи було долучено розрахунок вартості будівельно-монтажних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, Акти використання матеріалів, Акти приймання-передачі матеріалів.

Первинних документів, які б засвідчували факт виконання ТОВ «Електроспецтех» за умовами вище зазначеного Договору та приймання даних робіт позивачем (Акти приймання виконаних будівельних робіт тощо), матеріали справи не містять.

На підтвердження факту оплати за отримані послуги, позивачем було додано до матеріалів справи копії платіжних доручень №145 від 23.06.2010 року, № 147 від 25.06.2010 року, №149 від 01.07.2010 року, №205 від 12.08.2010 року, №220 від 20.08.2010 року, №221 від 25.08.2010 року. Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем платіжні доручення не є належним та допустимим доказом підтвердження факту оплати, оскільки не містять підпису уповноваженої особи та печатки банку.

ТОВ «Електроспецтех» було виписано на адресу позивача податкові накладні: №727 від 30.06.2010 року та №1355 від 30.09.2010 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укрспецтехнік» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на підставі укладених Договорів:

- №1/01 від 04.01.2011 року на виконання по газопостачанню топкової на дільниці фризів та декорів за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 297;

- №2/01 від 04.01.2011 року на виконання монтажних робіт по газопостачанню цеху по виробництву фризових смужок і елементів декору за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 297;

- №1/05 від 05.05.2011 року на виконання монтажних робіт по завданню монтаж зовнішнього газопроводу, монтаж вузла обліку витрати природного газу за адресою: м.Харків, пр.. Постишева, 99;

- №3/05 від 11.05.2011 року на виконання будівельних робіт по завданню будівництво фундаменту для установки блочної модульної котельної за адресою: Харківська обл.,с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2Б;

- №1/06 від 02.06.2011 року на виконання монтажних робіт по завданню . монтаж зовнішнього газопроводу, монтаж силового кабелю за адресою: Харківська обл.,с. Комунар, вул.. Безлюдівська, 2Б.;

- №2/06 від 02.06.2011 року на будівництво модульної котельні з реконструкцією зовнішніх і внутрішніх інженерних сіток фабрики по виробництву спецій і смакових приправ за адресою: Харківська обл.,с. Комунар, вул.. Безлюдівська, 2Б.;

- №1/08 від 01.08.2011 року на виконання ремонтних робіт офісу по адресу м.Харків, пер. Іскринський, 18;

- №03/10 від 03.10.2011 року на переоснащення термопечі В ЛМЦ за адресою: Полтавська обл., м.Комсомольськ, вул.. Будівників, 16;

- №28/09 від 28.09.2011 року щодо автоматизації 2-х деаераторів в котельній за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 199;

- №25/10 від 25.10.2011 року на виконання робіт щодо прокладки водопроводу для потреб пожежогасіння фабрики спецій та смакових приправ за адресою: Харківська обл.,с. Комунар, вул.. Безлюдівська, 2Б.;

- №28/11 від 25.11.2011 року на виконання робіт щодо прокладки водопроводу фабрики за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 199;

- №02/12 від 02.12.2011 року на виконання робіт щодо реконструкції комерційного вузла звіту газу за адресою: : м.Харків, вул.. Котлова, 90.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що як вбачається із змісту акту перевірки, позивачем до матеріалів справи було долучено договори, які не були надані під час перевірки, а саме: №28/09 від 28.09.2011 року щодо автоматизації 2-х деаераторів в котельній за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 199; №25/10 від 25.10.2011 року на виконання робіт щодо прокладки водопроводу для потреб пожежогасіння фабрики спецій та смакових приправ за адресою: Харківська обл.,с. Комунар, вул.. Безлюдівська, 2Б.; №28/11 від 25.11.2011 року на виконання робіт щодо прокладки водопроводу фабрики за адресою: м.Харків, пр.-т Московський, 199; №02/12 від 02.12.2011 року на виконання робіт щодо реконструкції комерційного вузла звіту газу за адресою: : м.Харків, вул.. Котлова, 90; та не додано до матеріалів справи договір, який був наданий під час перевірки - №1/08 від 01.08.2011 року на виконання ремонтних робіт офісу по адресу м.Харків, пер. Іскринський, 18.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем до матеріалів справи було долучено первинні документи: Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, Акти виконання будівельних робіт; Відомості ресурсів, Договірні ціни; Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва; Локальні кошториси; Звітні відомості ресурсів (видатки по факту); Розрахунки видатків; Акти приймання-передачі матеріалів (обладнання); Акти цільового використання матеріалів (обладнання).

На підтвердження факту оплати за отримані роботи позивачем було додано до матеріалів справи копії платіжних доручень №138 від 01.08.2011 року, №145 від 02.08.2011 року, №164 від 09.08.2011 року, №165 від 09.08.2011 року, №284 від 07.09.2011 року, №281 від 07.09.2011 року, №282 від 07.09.2011 року, №283 від 07.09.2011 року, №348 від 27.09.2011 року, №434 від 18.10.2011 року, ;435 від 18.10.2011 року, №504 від 31.10.2011 року, №532 від 09.11.2011 року, №665 від 23.12.2011 року, №668 від 26.12.2011 року, №673 від 29.12.2011 року. Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем платіжні доручення не є належним та допустимим доказом підтвердження факту оплати, оскільки не містять підпису уповноваженої особи та печатки банку.

Позивачем було долучено до матеріалів справи виписані ТОВ «Електроспецтех» податкові накладні: №71 від 15.12.2011 року, №83 від 16.12.2011 року, №116 від 22.12.2011 року, №205 від 30.11.2011 року, №337 від 31.10.2011 року, №364 від 31.10.2011 року, №347 від 31.10.2011 року, №349 від 31.10.2011 року, №338 від 31.10.2011 року, №474 від 30.09.2011 року, №61 від 07.09.2011 року, №63 від 07.09.2011 року, №381 від 29.07.2011 року, №360 від 29.07.2011 року, №153 від 10.08.2011 року, №7 від 01.06.2011 року, №8 від 01.06.2011 року, №10 від 01.06.2011 року.

Проте суд зазначає, що в наданих позивачем податкових накладних №337 від 31.10.2011 року, №347 від 31.10.2011 року, №349 від 31.10.2011 року, №474 від 30.09.2011 року, №61 від 07.09.2011 року, №63 від 07.09.2011 року зазначено цивільно-правові договори, які позивачем під час розгляду справи надано не було.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів, у т.ч. податку на додану вартість, визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Також, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вище зазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із умовами укладеного із ТОВ «Промспец Консалтинг» Договору поставки від 01.09.2010 року б/н, перевезення товару здійснювалось на умовах само вивозу (п. 1.3 Договору).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207 (далі - Постанова №207) затверджено вичерпний перелік документів, які повинні бути у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, згідно з вимогами Постанови № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «Промспец Консалтинг» до ПП «Укрспецтехнік».

Також, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ «Промспец Консалтинг» товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Промспец Консалтинг» на адресу ПП «Укрспецтехнік», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Промспец Консалтинг».

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано доказів використання придбаного у ТОВ «Промспец Консалтинг» товару у власній господарській діяльності.

Щодо реальності укладеного із ТОВ «Промспец Консалтинг» Договору від 01.09.2010 року б/н про надання консалтингових послуг, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Подані позивачем до суду акти досліджувались і в процесі проведення перевірки контролюючим органом, містять лише загальне визначення послуг та їх вартість. Позивач, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом, не довів, що понесені ним витрати мають зв'язок із господарською діяльністю позивача або використовувалися ним з метою здійснення такої діяльності. При цьому, надані для перевірки акти виконаних робіт складені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не можуть визнаватись належними первинними документами.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договором із ТОВ «Промспец Консалтинг», яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Щодо правомірності формування позивачем складу витрат, які підлягають оподаткуванню та суми податкового кредиту на підставі укладених із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Електроспецтех» щодо виконання робіт (будівельних, монтажних), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною1 статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Разом з тим, судом встановлена невідповідність наданих позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт документів вимогам діючого законодавства щодо порядку складання документів, а саме: первинні документи не містять місця їх складання; деякі не містять підпису та посади відповідальної особи, не скріплені печаткою або скріплені лише печаткою однієї сторони угоди.

Відповідно до ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують надання необхідних для виконання підрядних робіт матеріалів та їх відповідність встановленим стандартам на кожен вид матеріалу, що передбачено умовами договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про отримання контрагентами позивача - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Електроспецтех» відповідних ліцензій на здійснення видів діяльності, які передбачені у вищезазначених договорах.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що з наданих позивачем документів неможливо встановити реальність наданих ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Електроспецтех» послуг на підставі укладених із позивачем договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності виконання вище зазначених будівельних (монтажних ) робіт, а саме не надано доказів володіння та/або користування нежитловими приміщеннями у яких виконувались роботи, або наявності договірних зобов'язань із іншими суб'єктами господарювання щодо виконання даних робіт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП «Укрспецтехнік» та його контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів (виконання робіт/послуг) від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентами ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути віднесені до складу валових витрат, та яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення суми витрат, які потребують оподаткуванню та обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податку на прибуток та обґрунтованості віднесення їх до складу податкового кредиту ПДВ, та як наслідок протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг» господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Укрспецтехнік» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20.08.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.