Рішення № 25677151, 15.08.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р.

Справа № 18/119

Господарський суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Тимошевської В.В., суддів Коротченко Л.С., Шевчук О.Б. при секретарі судового засідання Приліпко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/119

за позовом: Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", м.Кіровоград

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (надалі - МПП Фірма "Ерідон") подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" 5 077 480,58грн. заборгованості за отриманий товар, з врахуванням зміни курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті та втрат від інфляції, 949 072,13 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 065 867,21 грн. пені, а всього 7 092 419,92грн.

Позовні вимоги вмотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Заявами від 27.08.2009 р. №2521/1 та від 01.03.2010 р. №803 (том ІІ а.с. 46-50, 121) позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача: 2 993 234,92грн. заборгованості за отриманий товар, 999 740,47 грн. втрат від інфляції, 1 578 905,75 грн. втрат від зміни курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті (курсової різниці), 939 793,76 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 057 555,01 грн. пені, а всього: 7 569 229,91грн.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2011р. провадження у справі №18/119 зупинялось до прийняття господарським судом Кіровоградської області ухвали за результатами попереднього засідання у справі № 2/200(10/43) про банкрутство відповідача - ТОВ "Агро-Гарант-Цукор".

Ухвалою господарського суду від 27.06.2012 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засідання 15.08.2012 р.

В судове засідання 15.08.2012 р. представники сторін не з'явились, витребуваних документів не подали.

Господарський суд враховує, що обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з підстав, наведених у ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені підстави оцінюються судом, який розглядає справу, для реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи з метою її вирішення.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином та своєчасно сповіщений про час і місце судового засідання, свідченням чого є поштові повідомлення про вручення адресату ухвали суду від 27.06.2012 р. за двома повідомленими суду адресами (том ІІІ а.с. 38, 39). Однак, позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не подав. Від позивача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи та не надано доказів, які б підтверджували неможливість участі представника позивача у даному судовому засіданні.

Щодо відповідача, то поштове відправлення (ухвала суду про поновлення провадження у справі), яке надсилалось відповідачу, повернуто на адресу господарського суду органом поштового зв'язку з відміткою "організація вибула" (том ІІІ а.с. 40).

Разом з цим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про засідання суду, оскільки зазначена ухвала надсилалась відповідачу за його місцем реєстрації (том ІІІ а.с. 55-57).

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншої адреси відповідача, тоді як господарський суд не наділений повноваженнями по здійсненню дій з розшуку сторін.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.

Справа розглядається з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки таке право позивача визначено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази і наведенні обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між сторонами договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. позивач (Постачальник) зобов'язався передати відповідачу (Покупцю) продукцію виробничо-технічного призначення: мінеральні добрива, насіння, засоби захисту рослин (товар) в асортименті, кількості та по ціні, визначеній додатками. Відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну).

Строки поставки, умови оплати визначені сторонами в додатках до договору.

Господарський кодекс України визначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу (ст. 264 кодексу).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №119/07/53 від 06.03.2007 р. та додатків до нього було поставлено відповідачу:

насіннєвий матеріал на суму 1 798 370,40 грн. в асортименті, кількості та по ціні, визначених додатком до договору №119/07/53/1-Н від 06.03.2007 р.;

засоби захисту рослин на суму 714 169,90 грн. в асортименті, кількості та по ціні, визначених додатком до договору №119/07/53/7-ЗЗР від 20.04.2007 р.;

засоби захисту рослин на суму 479 527,95 грн. в асортименті, кількості та по ціні, визначених додатком до договору №119/07/53/11-ЗЗР від 08.05.2007 р.;

засоби захисту рослин на суму 226 530,91 грн. в асортименті, кількості та по ціні, визначених додатком до договору №119/07/53/13-ЗЗР від 14.05.2007 р.;

засоби захисту рослин на суму 163 861,36 грн. в асортименті, кількості та по ціні, визначених додатком до договору №119/07/53/15-ЗЗР від 05.06.2007 р.

Всього на суму 3 382 460,52 грн.

Зазначений вище товар отриманий відповідачем в повному обсязі, підтвердженням чого є видаткові накладні, виписані на отримання товару довіреності та підписані акти приймання-передачі продукції (том І а.с. 19-73). Відомості щодо заперечень відповідача стосовно отримання товару чи його якості в матеріалах справи відсутні.

Як визначає стаття 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором, у встановлений договором строк (ст.ст. 662, 663 кодексу). Натомість, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою у договорі (ст. ст. 689, 691 кодексу). Строк оплати товару покупцем визначається договором (ст. 692 кодексу).

З матеріалів справи слідує, що сторонами в додатках до договору поставки встановлено наступні строки оплати покупцем вартості поставленого йому товару:

згідно додатку № 119/07/53/1-Н від 06.03.2007 р. на здійснену поставку в сумі 1 798 370,40 грн.: до 10.04.2007 р. - 359 674,08 грн., до 01.11.2007 р. - 1 438 696,32 грн.;

згідно додатку № 119/07/53/7-ЗЗР від 20.04.2007 р. на здійснену поставку в сумі 714 169,90 грн. - до 15.11.2007 р.;

згідно додатку № 119/07/53/11-ЗЗР від 08.05.2007 р. на здійснену поставку в сумі 479 527,95 грн. - до 15.11.2007 р.;

згідно додатку № 119/07/53/13-ЗЗР від 14.05.2007 р. на здійснену поставку в сумі 226 530,91 грн. - до 15.11.2007 р.;

згідно додатку № 119/07/53/15-ЗЗР від 05.06.2007 р. на здійснену поставку в сумі 163 861,36 грн. - до 15.11.2007 р.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачеві у строк: до 10.04.2007 р. - 359 674,08 грн.; до 01.11.2007 р. - 1 438 696,32 грн.; до 15.11.2007 р. - 1 584 090,12 грн.

В порушення викладеного, як зазначає позивач, відповідачем сплачено за отриманий товар лише 389 225,60 грн. Оплати було здійснено: 26.03.2007 р. в сумі 163 059,90 грн.; 18.04.2007 р. в сумі 141 200,12 грн., 26.04.2007 р. в сумі 84 965,58 грн. (том І а.с. 74) Розподіл сум, що надійшли по вказаним платежам, проведено позивачем з урахуванням наявності боргу відповідача з оплати вартості товару, отриманого в межах договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. по іншим додаткам до договору (том ІІ а.с. 47-48). Залишок заборгованості за розрахунком позивача становить 2 993 234,92 грн. (том ІІ а.с. 51-55).

Названий розрахунок відповідачем не спростовано, будь-яких доказів оплати не надано.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачеві повну вартість отриманого ним товару, несплачений залишок якої, згідно матеріалів справи, становить 2 993 234,92 грн.

В той же час, до звернення позивача з позовом у даній справі ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2008 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача-ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" (том ІІІ а.с. 42-43). Згідно вказаної ухвали (пункт 5) було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Агро-Гарант-Цукор".

13.03.2008 р. господарський суд Кіровоградської області припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" і припинив дію мораторію.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008 р. зазначену вище ухвалу від 13.03.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд господарського суду Кіровоградської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду (том ІІІ а.с. 44-47).

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

В пункті 8.13. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 р. N04-5/1193 вказано, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

З урахуванням наведеного, господарським судом ухвалою від 20.05.2011 р. зупинив провадження у справі до прийняття господарським судом Кіровоградської області у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" ухвали за результатами попереднього засідання та роз'яснив позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (том ІІІ а.с. 29-30).

За положеннями статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Господарським судом Кіровоградської області за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" 13.04.2012 р. винесено ухвалу, в якій визначено розмір визнаних судом вимог кредиторів (том ІІІ а.с. 45-54). Вимоги МПП Фірма "Ерідон" згідно вказаної ухвали суду не розглядались у зв'язку з їх заявленням після закінчення строку, встановленого для подання таких вимог.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 наведеної норми вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Конкурсними вважаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 названого Закону).

МПП Фірма "Ерідон" є конкурсним кредитором, оскільки його вимоги до ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" з оплати вартості отриманого відповідачем товару в розмірі 2 993 234,92 грн., які є предметом спору у даній справі, виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор".

На підставі викладеного, оскільки позивач протягом встановленого тридцятиденного строку з письмовою заявою до відповідача не звертався, що зафіксовано, зокрема, в ухвалі господарського суду від 13.04.2012 р., господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 2 993 234,92 грн. суми основного боргу відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними. Відповідно, відсутні підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 2 993 234,92 грн. суми основного боргу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Такий розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.1.1. договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. встановлено відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

При цьому, пунктом 7.8. договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. сторони встановили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) не обмежується строком нарахувань та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару та на підставі наведених пунктів договору позивач нарахував за період з 15.11.2007 р. по 09.06.2009 р. на суму боргу 2 993 234,92 грн. пеню в загальному розмірі 1 057 555,01 грн., яку просить стягнути з відповідача (том ІІ а.с. 53).

Вказана вимога підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Виходячи з положень ст. ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу вимог кредиторів відносяться також вимоги щодо сплати неустойки (штрафу, пені).

Отже, пеня, яка нарахована позивачем до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" входить до складу вимоги МПП Фірма "Ерідон", як конкурсного кредитора, та відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважається погашеною.

Крім того, як зазначено вище, ухвалою господарського суду від 19.02.2008 р. при порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 12 названого Закону встановлює, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

За вказаних обставин нарахування позивачем пені в період дії мораторію, а саме з 19.02.2008 р. по 12.03.2008 р. та з 11.06.2008 р. по 09.06.2009 р. суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Разом з цим, господарський суд вважає підставним нарахування позивачем пені в межах періоду з 13.03.2008 р. по з 10.06.2008 р., оскільки в цей період мораторій не діяв у зв'язку з чинністю ухвали господарського суду від 13.03.2008 р., якою його було припинено.

Так, 13.03.2008 р. господарським судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" та припинено дію мораторію. Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. ухвалу господарського суду від 13.03.2008 р. залишено без змін. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008 р. скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 24.04.2008 р. та ухвалу господарського суду від 13.03.2008 р. (том ІІІ а.с. 44-47). Справу про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню пеня за період 13.03.2008 р. по 10.06.2008 р. на суму боргу 2 993 234,92 грн., що становить 160 947,71 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 160 947,71 грн.

Додатками до договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. сторони передбачили сплату Покупцем на користь Постачальника у випадку прострочення терміну оплати вартості товару штрафу в розмірі 20% (процентів) річних, нарахованих на загальну суму простроченої оплати (п.п. 2.3., 2.2. додатків).

Визначення штрафу наведено в частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України, яким є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведений в додатках до договору поставки розмір штрафу не відповідає змісту поняття та правовій природі штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу, встановлений додатками до договору розмір процентів річних від простроченої суми за своєю правовою природою підпадає під визначення процентів річних, передбачених положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наведена норма закону наділяє сторін правом визначати розмір процентів річних в договорі.

Саме з посилання на статтю 625 Цивільного кодексу України позивач обґрунтовує свою вимогу про стягнення з відповідача 20 процентів річних, нарахованих за період з 15.11.2007р. по 09.06.2009 р., що становить 939 793,76 грн. Також на підставі наведеної норми позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати за період з грудня 2007 р. по квітень 2009 р. в сумі 999 740,47 грн. (том ІІ а.с. 51-55).

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних від простроченої суми не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на них не поширюється.

Проте, втрати від інфляційних процесів та нараховані внаслідок прострочення виконання зобов'язання проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, які включаються до складу вимог кредиторів.

Таким чином, нараховані позивачем до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" (19.02.2008 р.) інфляційні витрати та 20 процентів річних входять до складу вимоги МПП Фірма "Ерідон", як конкурсного кредитора, та відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними.

В свою чергу, стягнення інфляційних та процентів річних, нарахованих після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Гарант-Цукор", відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.

Враховуючи межі періоду розрахунку позивача, з відповідача підлягає стягненню:

інфляційні за період з лютого 2008 р. по квітень 2009 р. на суму боргу 2 993 234,92 грн., що становить 808 661,17 грн.;

20 процентів річних за період з 19.02.2008 р. по 09.06.2009 р. на суму боргу 2 993 234,92 грн., що становить 780 920,85 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 808 661,17 грн. інфляційних та 780 920,85 грн. 20 процентів річних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 1 578 905,75 грн.

Як слідує з пункту 2.4.1. договору поставки №119/07/53 від 06.03.2007 р. та наведеної в ньому формули розрахунку, коригування вартості товару здійснюється, коли курс іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку.

Отже, зміна ціни згідно умов договору відбувається на день проведення розрахунку за товар та залежить від курсу валюти, який існує саме на день перерахування коштів. За вказаних обставин, нарахування позивачем курсової різниці на заборгованість з оплати вартості товару є безпідставним та не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

З урахуванням вищенаведеного та виходячи з наявних у справі матеріалів, позовні вимоги МПП Фірма "Ерідон" про стягнення з ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" 7 569 229,91грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1 750 529,73 грн., з яких: 160 947,71 грн. пеня, 808 661,17 грн. інфляційні та 780 920,85 грн. 20 процентів річних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд на підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача сплачену позивачем суму державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (25000, м. Кіровоград, вул. Комарова, 64, ідентифікаційний код 31975271, р/р 26006001304303 в АКБ "Райффайзенбанк Україна", МФО 3000528) на користь малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код 19420704, рахунок № 26009012714230 в філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 380333) заборгованість в сумі 1 750 529,73 грн., з якої: 160 947,71 грн. пені, 808 661,17 грн. інфляційних та 780 920,85 грн. проценти річних, а також 25500,00 грн. державного мита і 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірники рішення направити сторонам у справі, які не були присутні в судовому засіданні, за наступними адресами: мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46 ); товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (25000, м. Кіровоград, вул. Комарова, 64).

Повне рішення складено 20.08.2012 р.

Головуючи суддя В.В.Тимошевська

Суддя Л.С. Коротченко

Суддя О.Б. Шевчук