Постанова № 25676914, 14.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2-а- 7500/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Ємельяненко Д.Д., відповідач -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харбел»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харбел» (далі - ТОВ «Харбел») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2012 року №0000762201 та №0000772201. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг» (далі - ТОВ «Промспец Консалтинг»), Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВАЛІС» (далі - ТОВ «НАВАЛІС»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПГ «ДИЛЕМА» (далі - ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА».

Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька на запит відповідача щодо зустрічної звірки ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» та інформаційної бази даних АІС «Податки», Довідки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 31.03.2011 року №421/23-300/37104552 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НАВАЛІС» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ОТТОККОНОХТО» за вересень 2010 року, ПП «АГРОПРАЙД» за жовтень, грудень 2010 року, ТОВ «МЕЖДУНАРОДНИЙ ТРУД» за грудень 2010 року» та Акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин\, із платниками податків та зборів ТОВ «ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року» встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій між суб'єктами господарювання. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктоми господарювання із контрагентами, у т.ч. ТОВ «Харбел» не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 28.04.2012 року по 07.06.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Харбел» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт №1004/221/21258932 від 12.06.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме серед іншого:

- ст. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, з урахуванням п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 164 486 грн., а саме: за 3 квартал 2010 року у сумі 154 519 грн. та за 4 квартал 2010 року у сумі 9967 грн.

- пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) з урахуванням змін та доповнень п.2, п.6 ст. 198 та п.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 165 643 грн., а саме: у липні 2010 року у сумі 25153 грн., у серпні 2010 року у сумі 41773 грн., у вересні 2010 року у сумі 56693 грн., у жовтні 2010 року у сумі 7974 грн. та у жовтні 2011 року у сумі 34050 грн.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Київському районі м. Харкова21.06.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000762201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 207 054 грн., в т.ч. за основним платежем 165 643 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 411 грн.

- №0000772201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 205 608 грн., в т.ч. за основним платежем 164 486 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 122 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА». є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряє мий період мав господарські відносини із наступними контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА».

Так, 01.06.2010 року між ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» (Постачальник) та ТОВ «Харбел» (Покупець) було укладено Договір поставки товарів №0106/2010, відповідно до порядку та умов якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 11.7 та 11.9. від 01.07.2010 року.

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копію платіжного доручення №789 від 08.09.2010 року та Акту приймання-передачі векселя від 07.07.2010 року на суму 100316,96 грн.

ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» було виписано на адресу позивача податкові накладні від 01.07.2010 року.

Також, 02.08.2010 року між ТОВ «НАВАЛІС» (Постачальник) та ТОВ «Харбел» (Покупець) було укладено Договір поставки товарів №0208/2010, відповідно до порядку та умов якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 0208291 від 02.08.2010 року, № 0208292 від 02.08.2010 року, № 0208293 від 02.08.2010 року, № 010929 від 01.09.2010 року, № 0109291 від 01.09.2010 року, № 0109292 від 01.09.2010 року, № 0709291 від 07.09.2010 року, № 070929 від 07.09.2010 року, № 081029 від 08.10.2010 року.

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копії платіжних доручень №845 від 21.09.2010 року, №847 від 22.09.2010 року, №878 від 28.09.2010 року, №879 від 28.09.2010 року, №880 від 28.09.2010 року, №881 від 28.09.2010 року, №934 від 15.10.2010 року, №952 від 21.10.2010 року, №1008 від 08.11.2010 року, №1010 від 09.11.2010 року, №1028 від 09.11.2010 року, №1082 від 23.11.2010 року, №1118 від 26.11.2010 року, №1168 від 09.12.2010 року.

ТОВ «НАВАЛІС» було виписано на адресу позивача податкові накладні №20807 від 02.08.2010 року, №20805 від 02.08.2010 року, №20806 від 02.08.2010 року, №010915 від 01.09.2010 року, №010916 від 01.09.2010 року, №010917 від 01.09.2010 року, №070911 від 07.09.2010 року, №070912 від 07.09.2010 року, №081012 від 08.10.2010 року.

Також, 01.10.2010 року між ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) та ТОВ «Харбел» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №01/10/2010 року, відповідно до умов якого, Покупець зобов'язується передавати у власність товарно-матеріальні цінності: тканину, фурнітуру, реактиви, ленту та ін., а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (п.1.1 Договору). Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках-фактурах (п. 1.2 Договору). Право власності на товару переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній (п. 1.3 Договору).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунку-фактури №03101 від 03.10.2011 року та видаткової накладної №031001 від 03.10.2011 року.

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копії платіжних доручень № 793 від 05.10.2011 року, №828 від 12.10.2011 року, №829 від 12.10.2011 року, №864 від 17.10.2011 року, №891 від 21.10.2011 року, №894 від 25.10.2011 року, №905 від 31.10.2011 року.

ТОВ «Промспец Консалтинг» було виписано на адресу позивача податкову накладну №22 від 03.10.2011 року.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів, у т.ч. податку на додану вартість, визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Також, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вище зазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА», та як наслідок обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із умовами вище зазначених Договорів із ТОВ «НАВАЛІС» та ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА», перевезення товару здійснювалось транспортом та за рахунок Постачальників (п. 5.1. Договорів), а у випадку із ТОВ «Промспец Консалтинг» - за рахунок ТОВ «Харбел» на умовах самовивозу (п. 3.1. Договору)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207 (далі - Постанова №207) затверджено вичерпний перелік документів, які повинні бути у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, згідно з вимогами Постанови № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Промспец Консалтинг» було надано товарно-транспортну накладну від 03.10.2011 року.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надана позивачем товарно-транспортна накладна не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Промспец Консалтинг», оскільки не відповідає вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки вона не містить серії та номеру, зазначення виду перевезень, код вантажу, клас вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару. Також пункт навантаження зазначено, як «м. Мерефа, Залізничний тупик, буд. 32» без вказівки області.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «НАВАЛІС» та ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА».

Посилання на ту обставину, що перевезення товару здійснювалось транспортом та за рахунок Постачальників (ТОВ «НАВАЛІС» та ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА»), суд вважає необґрунтованими, оскільки факт здійснення перевезення товару іншими суб'єктами господарювання на підставі укладених із ними договірних відносин не звільняє від обов'язку мати в наявності необхідні первинні документи, які посвідчують дану обставину, якими в даному випадку є товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» на адресу ТОВ «Харбел», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА».

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Посилання позивача на той факт, що придбаний у ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА». товар був використаний у власній діяльності, суд оцінює критично, оскільки жодних доказів які б свідчили, що саме придбаний у даних суб'єктів господарювання товар було в послідуючому реалізовано іншим суб'єктам господарювання та використано під час виконання робіт (надання послуг) позивачем надано не було, та матеріали справи не містять.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ «Харбел» та його контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА», та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «ТПГ «ДИЛЕМА» договірних відносин, а відтак правомірності формування суми валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Промтехноопт» господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Харбел» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.