Рішення № 25676856, 15.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 5006/9/107/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 87 718грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник згідно ордеру №125 від 01.08.2012р. та договору №140-ч/п про надання юридичної допомоги та адвокатських послуг від 22.06.2012р.

від відповідача: представник не з`явився

У судовому засіданні 15.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення суми заборгованості за договором №2 від 02.08.2010р. у розмірі 81 583грн. та пені у розмірі 6 135грн., усього 87 718грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1 754 грн. 36 коп. та оплати послуг адвоката у сумі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №2 від 02.08.2010р.; кошторису до договору; акту здавання-приймання виконаних робіт від 04.10.2010р.; податкової накладної №25 від 04.10.2010р.; акту звірки станом на 22.12.2011р.; претензії №1111 від 24.12.2010р.; акту звірки станом на 14.08.2012р.; договору №140-ч/п на надання юридичної допомоги та адвокатських послуг від 22.06.2012р. та оригінал прибуткового касового ордеру №9.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 264 Цивільного кодексу України; 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач був повідомлений про судові засідання 02.08.2012р. та 15.08.2012р. належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про отримання представником відповідача від 24.07.2012р. та від 07.08.2012р., однак у засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», перейменованим за вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у Публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», (далі - замовник) був укладений договір №2 від 02.08.2010р. (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується по дорученню замовника виконати роботи з виготовлення та установки водостоків на будівлі складально-зварювального цеху №2 та складально-зварювального цеху (модуль) замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Вартість робіт, визначена сторонами у п. 2.2 договору складає 81 583 грн. 86 коп., у т.ч. ПДВ у сумі 13 597грн. 31коп., що співпадає з сумою, визначеною у кошторисі до договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування суми вартості робіт, відповідно акту виконаних робіт на поточний рахунок виконавця впродовж 5 банківських днів з моменту виконання робіт у повному обсязі.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором з виконання робіт підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт від 04.10.2010р. на суму 81 583 грн. 86 коп., у т.ч. ПДВ у сумі 13 597грн. 31коп. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками відповідача та позивача.

За результатами виконання договору позивачем також була складена податкова накладна №25 від 04.10.2010р. на суму 81 583 грн. 86 коп., у т.ч. ПДВ у сумі 13 597грн. 31коп., за першою з подій - виконання робіт.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за договором №2 від 02.08.2010р. були виконані роботи на загальну суму 81 583 грн. 86 коп., які були прийняті відповідачем.

Разом з тим, доказів сплати відповідачем вартості даних робіт матеріали справи не містять.

Спрямована позивачем претензія на суму на суму 81 583грн. 86коп. №1111 від 24.12.2010р. була залишена відповідачем без відповіді.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір №2 від 02.08.2010р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання прийнятого на себе обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт на підставі акту здавання-приймання виконаних робіт від 04.10.2010р. протягом 5 банківських днів з моменту виконання робіт у повному обсязі, як визначено п. 2.1 договору, тобто, до 11.10.2010р. включно.

Як пояснюється позивачем та підтверджується актом звірки станом на 22.12.2011р. та станом на 14.08.2012р., розрахунку за договором відповідачем станом на час розгляду справи здійснено не було. Розмір несплачених робіт становить 81 583грн. 86коп. Вказане призводить до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи принцип змагальності судочинства та відсутність доказів оплати відповідачем робіт за договором №2 від 02.08.2010р., суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором у розмірі 81 583грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 22.12.2011р. по 22.06.2012р. у розмірі 6 135грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежу, оцінюючи правомірність нарахування якої суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Як вбачається з тексту договору, його умовами, а саме: п. 5.1 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по договору винувата сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Разом з тим, приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 2.1 договору граничним днем сплати відповідачем вартості робіт є 11.10.2010р. включно, тобто, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, спливає 11.04.2011р. включно.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 22.12.2011р. по 22.06.2012р. є безпідставним, на підставі чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 6 135грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 5 000грн., судом було встановлено, що між позивачем та Дочірнім підприємством «Азовська господарська адвокатура» Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний юридичний центр» (далі - адвокатура) був укладений договір №140-ч/п на надання юридичної допомоги та адвокатських послуг від 22.06.2012р., за умовами якого позивач доручає, а адвокатура приймає на себе зобов'язання з представництва інтересів замовника перед Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» у частині виконання їм зобов'язань, прийнятих за договором № 2 від 02.08.2010р. на виготовлення й установку водостоків на будинку складально-зварювального цеху №2 Маріупольського дослідно-експериментального заводу. Правове забезпечення включає наступні види послуг: надання консультаційних послуг, підготовка й пред'явлення позовної заяви в суд, захист інтересів замовника в господарському суді Донецької області при розгляді справи. Адвокатом, яким надаватиметься правова допомога, визначено ОСОБА_2 відповідно до виданого ордеру.

Гонорар адвоката, розмір якого відповідно до п. 3 договору складається з передоплати у розмірі 2 500грн. та кінцевого розрахунок у розмірі 2 500грн. при досягненні позитивного результату, на час розгляду справи позивачем був фактично сплачений відповідно до прибуткового касового ордеру №9 у розмірі 5 000грн.

Таким чином, судом встановлено, що наявні у справі документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом та їх сплату позивачем. Водночас, беручи до уваги невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, невеликий час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката лише у двох судових засіданнях, суд дійшов висновку про неспіврозмірність, тобто явну завищеність, витрат з оплати послуг адвоката.

З огляду на викладене, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в інформаційних листах від 13.02.2002р. №01-8/155, від 14.12.2007р. №01-8/973 та від 18.03.2008р. №01-8/164, суд вважає, що є розумним обмежити розмір судових витрат з оплати послуг адвоката, які підлягають покладенню на відповідача згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, сумою, яка дорівнює 1 000грн.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (87528, м. Маріуполь, Донецька область, вул. К. Лібкнехта, 105, ідентифікаційний код 00645211) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму заборгованості за договором №2 від 02.08.2010р. у розмірі 81 583грн.

В задоволенні позову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь, Донецька область, пені у розмірі 6 135грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (87528, м. Маріуполь, Донецька область, вул. К. Лібкнехта, 105, ідентифікаційний код 00645211) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 631грн. 66коп. та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 1 000грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 15.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.