Ухвала суду № 25676812, 15.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" серпня 2012 р. Справа № 5004/926/12

за позовом державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», м. Ківерці

до відповідача: Виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині Луцького району Волинської області, смт. Рокині

про стягнення 17 218,38 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Сидорук Р.В. - представник (дов. № 307 від 07.08.2012р.)

від боржника: н/з

Суть спору: позивач - державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині Луцького району Волинської області про стягнення 17218,38 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки №1а від 06.01.2011р.

10.08.2012р. до початку розгляду справи по суті на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №315 від 10.08.2012р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 22895,04грн. в т.ч. 17218,38 грн. заборгованості за поставлений товар, 3150,96 грн. пені, 1205,29 грн. штрафу, 619,88 грн. збитків, завданих інфляцією, 700,53 грн. 3% річних.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України зазначив, що за змістом норми ч. 4. ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 «Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України») зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

З поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог №315 від 10.08.2012р. вбачається, що останнім одночасно змінено підстави та предмет позову.

На підставі викладено суд вважає, що заява про уточнення позовних вимог №315 від 10.08.2012р. не підлягає до задоволення, оскільки не відповідає вимогам ч. 4. ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних ухвалою суду від 30.07.2012р. документів не подав, хоч був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 02.08.2012р.).

Разом з тим ухвалою суду від 30.07.2012р. зобов'язано позивача надати суду докази на підтвердження виникнення заборгованості станом на 06.01.2011р. в розмірі 2831,68 грн., обґрунтувати підстави виникнення зазначеної заборгованості, проте зазначені вимоги позивачем не виконані, відповідних доказів суду не подано. Поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків не є безспірним доказом наявності заборгованості, а лише може додатково підтверджувати розмір заборгованості, яка виникла на підставі тих чи інших правочинів.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неявкою відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Відкласти розгляд справи на 04.09.2012р. на 10 год. 00 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 54-а, в залі судових засідань №210.

2. В задоволенні заяви державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» про уточнення позовних вимог №315 від 10.08.2012р. відмовити.

3. Позивачу надати суду до 03.09.2012р.: докази на підтвердження виникнення заборгованості станом на 06.01.2011р. в розмірі 2831,68 грн. (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо), обґрунтувати підстави виникнення зазначеної заборгованості.

4. Відповідачу надати суду до 03.09.2012р.: належним чином завірену копію довідки про включення до ЄДРПОУ та письмові пояснення на позовну заяву згідно ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повідомити відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Попередити сторони про те, що у випадку невиконання вимог ухвали господарського суду та ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, з винної сторони в порядку, передбаченому ст. 83 ГПК України, в доход Державного бюджету України можливе стягнення штрафу у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суддя М. С. Шум