Постанова № 25676495, 30.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2012 р. № 2-а- 5250/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - не прибули, відповідач - Сосонний В.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинськоиму районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинськоиму районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000541702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 492833, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство незалежної експертизи М.Т.К» (далі - ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехліс» (далі - ТОВ «Інтехліс»), Приватним підприємством «СТІЛПРОМ» (далі - ПП «СТІЛПРОМ»), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» (далі - ТОВ «Євросвіт»), ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3

Відповідно до інформації отриманої за результатами перевірок контрагентів, а саме: Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.10.2011 №1353/23-2/31663276 «Про результати перевірки ТОВ "Агентство незалежної експертизи М.Т.К" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за вересень, грудень 2010р., січень - червень 2011р.», Акт Кіровоградської ОДПІ від 16.09.2011 року №449/1520/31703622 «Про результати перевірки ТОВ «Євросвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року», Акт ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова від 15.11.2011 № 1154/23-212/35245557 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за серпень - вересень 2011 року», Акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 23.12.11 року №973/18-011 «Про результати перевірки ПП „СТІЛПРОМ" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011року», Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.07.2011р. №3426/1702/НОМЕР_2 «Про результати позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року була встановлена неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій вище зазначеними контрагентами.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даним суб'єктом господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ФОП ОСОБА_2 не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Також зазначив, що під час перевірки була встановлена відсутність у позивача необхідних умов для здійснення фінансового-господарської діяльності, а саме транспортних засобів, складських приміщень та найманих працівників, що свідчить про відсутність факту реальної передачі товару від продавця до покупця.

Ухвалою суду від 30.07.2012 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинськоиму районі м. Харкова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дзержинськоиму районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинськоиму районі м. Харкова).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, 06.01.2012 року співробітниками ДПІ у Дзержинськоиму районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року по 06.01.2012 року, за результатами якої було складено Акт №47/1702/НОМЕР_3 від 06.01.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.. 198.6, п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 415075,00 грн. за період з 01.03.2011 року по 31.10.2011 року, а саме: березень 17857,0 грн., травень 21677,0 грн., червень 64512,0 грн., серпень 80370,0 грн., жовтень 230659,0 грн.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Дзержинськоиму районі м. Харкова прийнято повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000541702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі 492833, 25 грн., у т.ч. за основним платежем 415075,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 77758,25 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К» ТОВ «Євросвіт», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3

Так, 01.06.2011 року між ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір поставки № 01-06-С , відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві продукцію: сою, надалі «Товар», зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару. Перевезення продукції з складу Продавця на склад Покупця та транспортні послуги, пов'язані з цим, визначаються за рахунок Продавця (п.3.2)

На виконання умов Договору, ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К» поставило позивачу сою у кількості 105,84 тн. на загальну суму 387071,5 грн. (в т.ч. ПДВ 64511,92 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-10601 від 01.06.2011 року та виписало податкову накладну №1 від 01.06.2011 року.

Також 01.07.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Інтехліс» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №01-007, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію, яка підпадає під визначення 1-24 груп української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, запчастин та інших товарів яка знаходяться на території України у вільному обігу.

На виконання умов Договору, ТОВ «Інтехліс» поставило позивачу сою у кількості 137,786 тн. на загальну суму 482220,00 грн. (в т.ч. ПДВ 80370,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №542 від 09.08.2011 року.

01.11.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (Підприємство) та ПП «СТІЛПРОМ» (Агент) укладено Агентський договір №2_10, відповідно до умов якого Підприємство доручає, а Агент приймає на себе повноваження та зобов'язання від імені та за рахунок Підприємства здійснювати вказані у п.1.2 Договору юридичні та фактичні дії, направлені на придбання сільськогосподарської продукції у власність Підприємства на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору для виконання доручення Агент, виступаючи в якості представника Підприємства, здійснює наступні дії: здійснює пошук потенціальних контрагентів Підприємства, здатних реалізувати у власність Підприємства продукцію, об'єм та якість якої відповідає критеріям та вимогам, які вказані у Додатку до Договору; інформує Підприємства о продукції , яка відповідає критеріям та вимогам, а також о потенційних контрагентах, у яких можливо придбати дану Продукцію (далі - Покупці); представляти інтереси Підприємства у відносинах із Покупцями; проводити переговори із Покупцями, які направлені на укладення с Підприємством договорів купівлі-продажу Продукції; здійснювати організаційний та документальний супровід оформлення договорів купівлі-продажу Продукції; здійснює сприяння в передачі Продукції у власність Підприємства; здійснює інші дії, направленні на придбання Продукції у власність Підприємства.

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №304, №1402, №1403, №1405, №1407.

Суд також зазначає, що факт надання агентських послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів з придбання сільськогосподарської продукції у інших суб'єктів господарської діяльності, а саме: копіями договорів, видаткових та податкових накладних.

Відповідач під час розгляду справи не заперечує проти укладення позивачем угод із продавцями сільськогосподарської продукції та наявності факту отримання даної продукції, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що необхідність укладання Агентського договору зумовлено видом діяльності позивача, а саме видами діяльності за КВЕД, серед іншого, є: 51.90 - інші види оптової торгівлі, 51.19 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.21.0 - оптова торгівля зерном, носінням та кормами для тварин.

Крім того, між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП «СТІЛПРОМ» (Продавець) укладено Договір поставки №1_10 від 01.10.2011 року, на виконання умов якого Продавець поставило Покупцю жом у кількості 270 кг. на загальну суму 2187 грн. (в т.ч. ПДВ 364,50 грн.), що підтверджується видатковою накладною №301 від 03.10.2011 року.

Також, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного Договору купівлі-продажу №010411 від 01.03.2011 року, згідно із умов якого придбав товар: соя, кабіна КАМАЗ на загальну суму 89283,23 (без ПДВ), в. т.ч. ПДВ -17856,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №42 від 17.03.2011 року, №28 від 31.03.2011 року.

Суд зазначає, що транспортування товару здійснювалось на підставі укладених між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 Договору оренди транспортного засобу №1/12-10 від 01.03.2011 року та Договору про надання послуг №1-Б від 01.03.2011 року, що підтверджується також укладеними на виконання даних договорів: Актом приймання-передачі до Договору від 01.11.2010 року, Функціональними обов'язками, які будуть виконуватись працівником Виконавця (ФОП ОСОБА_5.) при надання Замовнику (ФОП ОСОБА_2.) послуг з перевезення вантажів згідно Договору №1/12-10 від 01.03.2011 року, Актами виконаних робіт.

Вартість транспортних послуг у розмірі 108384,50 грн, згідно із Додатковою угодою до Договору №1/12-10 від 20.10.2011 року, була погашена поставкою продукції, перелік якої закріплено в угоді. Суд зазначає, що продукцію, яка була надана ФОП ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за надані транспортні послуги, була попередньо придбана позивачем у ТОВ «НЕКСИДАР» на підставі Договору купівлі-продажу №0405 від 04.05.2011 року та зберігалась ТОВ «Еверестгруп» на підставі Договору зберігання від 04.05.2011 року, про що свідчить Акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Факт транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи Товарно-транспортними накладними.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3, про що свідчать надані позивачем виписки банку.

Також суд зазначає, що з метою розрахунку за надані ТОВ «Інтехліс» послуги, позивачем 08.11.2011 року було виписано звичайний вексель, номінальна вартість якого склала 825654 грн. з терміном погашення до 08.11.2016 року, що підтверджується Актом приймання-передачі звичайних векселів від 08.11.2011 року, який підписаний без заперечень обома сторонами.

Суд зазначає, що придбаний у контрагентів товар зберігався ВАТ «Гадяцький Елеватор» та ВАТ «Вирівське хлібоприймальне товариство», про що свідчать надані позивачем первинні документи, а саме: договори, рахунки-фактури, замовлення, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові та видаткові накладні, складські квитанції.

В послідуючому придбаний товар було використано позивачем у своїй господарській діяльності, а саме реалізовано в послідуючому іншим суб'єктам господарювання як в незмінному стані, так і після переробки на підставі укладеного із ТОВ «ВІІК-АГРОІНВЕСТ» Договору на переробку давальницької сировини, що підтверджується первинними документами.

Доказів того, що отриманий від контрагентів - ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 товар (надані послуги) не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ФОП ОСОБА_2 витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 було виписано позивачу податкові накладні. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обв"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ «Агентство незалежної експертизи М.Т.К», ТОВ «Інтехліс», ПП «СТІЛПРОМ», ФОП ОСОБА_3 і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Євросвіт», суд зазначає наступне.

Як було зазначено під час розгляду справи представником позивача, ФОП ОСОБА_2 у перевіряємий період не мав господарських відносин із ТОВ «Євросвіт», підставою для висновків контролюючого органу про наявність взаємовідносин між даними суб'єктами господарювання слугувала допущена технічна помилка при складанні реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року.

Перевіряючи обґрунтованість даних доводів, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «НЕКСІДАР» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №0405 від 04.05.2011 року, відповідно до умов якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв та оплати товар (соняшник, бензин А-92, дизпаливо, пшеницю) на загальну суму 108384,50 грн., у т.ч. ПДВ 21676,90 грн. Факт передачі товару підтверджується наданою позивачем копією видаткової накладної №9 від 04.05.2011 року.

Придбаний товар зберігався «Еверестгруп» на підставі Договору зберігання від 04.05.2011 року, про що свідчить Акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, та був в послідуючому використаний позивачем у своїй господарській діяльності, а саме переданий ФОП ОСОБА_5 у рахунок погашення боргу за надані транспортні послуги за Договором №1/12-10 від 20.10.2011 року. На виконання умов договору, ТОВ «НЕКСІДАР» було виписано на адресу позивача податкову накладну №1 від 04.05.2011 року на загальну суму 108384,50 грн., у т.ч. ПДВ 21676,90 грн., яка в послідуючому була включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року.

Контролюючим органом як під час проведеної перевірки так і під час розгляду справи не заперечувалась реальність укладеної із ТОВ «НЕКСІДАР» господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Договору купівлі-продажу №0405 від 04.05.2011 року та податкової накладної №1 від 04.05.2011 року, індивідуальним податковим номером ТОВ «НЕКСІДАР» є «370936020345», в той час, як у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року індивідуальний податковий номер ТОВ «НЕКСІДАР» було вказано «317036211080», який, як було встановлено під час розгляду справи належить ТОВ «Євросвіт».

Суд зазначає, що під час розгляду справи не було встановлено наявності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Євросвіт», реєстри отриманих та виданих податкових накладних не містять посилання на отримання позивачем податкових накладних від даного суб'єкта господарювання.

Крім того, судом під час розгляду справи було витребувано у відповідача інформацію, яка слугувала підставою для встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Євросвіт», проте даної інформації надано не було.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Євросвіт», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинськоиму районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинськоиму районі м. Харкова від 01.02.2012 року № 0000541702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03.08.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.