Постанова № 25675931, 05.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року 10:56 Справа № 2а-0870/149/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі судового засідання Батигіні О.В.

за участю представників:

від позивача: Тягушев Д.О.

від відповідача: Варламова О.О.

прокурор: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

за участю: Прокуратури Запорізької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, в якій позивач, з врахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010.

28 січня 2011 року до суду звернувся прокурор з повідомленням про вступ у справу.

За клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішеннями у справах №2а-23/10/0870 та №2а-4932/10/0870.

Ухвалою суду від 06.06.2012 провадження по справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що на виконання пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», податковий орган зобов'язаний самостійно здійснювати розподіл, сплаченої платником суми податкових платежів. Тобто дії відповідача по справі, спрямованні на погашення податкового боргу платника податків (позивача), що виник в результаті узгодження сум податкових зобов'язань, шляхом проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку. Таким чином, враховуючи зазначене, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 05.07.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ „Запоріжжяобленерго" з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг) за період з 30.11.2009 по 11.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2010 № 298/08-05/00130926.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації №12427 від 19.11.2009 у сумі 3 799 912,00грн. по строку сплати 30.11.2009; по уточнюючим розрахункам: №12769 від 08.12.2009 у сумі 3 576,00грн., №12771 від 08.12.2009 у сумі 782,00грн., №12772 від 08.12.2009 у сумі 407,00грн., №12774 від 08.12.2009 у сумі 286,00грн. з затримкою більше 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Позивач, не погоджуючись з вказаними в акті перевірки порушеннями, 15.07.2010 подав заперечення за №591юр. Відповідач листом №7600/10/08-05 від 19.07.2010

повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вказаних заперечень.

26.07.2010 позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від

22.07.2010, прийняте відповідачем на підставі акту перевірки, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити штраф у сумі 1 902 481,51грн. (50% від несвоєчасно сплаченої суми) за затримку граничного строку сплати узгодженої су.ми податкового зобов'язання більше 90 календарних днів.

29.07.2010 позивачем подана первинна скарга (вих. №619юр від 29.07.2010) на податкове повідомлення-рішення № 0001170805/0 від 22.07.2010

13.08.2010 позивачем отримане рішення «Про результати розгляду первинної

скарги» від 12.08.2010 № 8518/10/25-016, згідно з яким податкове повідомлепня-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010 залишено без змін, а первинна скарга позивача - без задоволення.

13.08.2010 позивачем також отримане податкове повідомлення-рішення №0001170805/1 від 12.08.2010.

20.08.2010 позивачем подана повторна скарга (вих. №698юр від 20.08.2010) на податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010 (№ 0001170805/1 від 12.08.2010) до ДПА у Запорізькій області.

21.10.2010 позивачем отримане рішення ДПА у Запорізькій області «Про результати розгляду повторної скарги» від 19.10.2010 №4779/10/25-020, згідно з яким податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010 (№ 0001170805/1 від 12.08.2010) залишене без змін, а повторна скарга - без задоволення.

22.10.2010 позивачем також отримане податкове повідомлення-рішеиня №0001170805/2 від 20.10.2010.

29.10.2010 позивачем подана скарга (вих. №971 від 28.10.2010) на податкове

повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010 (№0001170805/1 від 12.08.2010, №00011 70805/2 від 20.10.2010) до ДПА України.

04.01.2011 отримано рішення ДПАУ «Про результати розгляду повторної

скарги» від 28.12.2010 №14350/6/25-0215, згідно з яким податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010 (№0001170805/1 від 12.08.2010, №0001170805/2 від 20.10.2010) залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

05.01.2011 позивачем також отримане податкове повідомлення-рішення №0001170805/3 від 05.01.2011.

В податковій декларації №12427 від 19.11.2009 з податку на додану вартість за жовтень 2009 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 3 799 912,00грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Зазначена сума була перерахована позивачем до бюджету у встановлені законом строки за платіжним дорученням №14241 від 30.11.2009 на суму 3 799 912,00грн. з призначенням платежу - податок на додану вартість за жовтень 2009р.

Як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату поточних

податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2009 року позивач здійснював не платіжним

дорученням № 14241 від 30.11.2009, а наступним чином:

платіжним дорученням № 6818 від 27.05.2010 на суму 2 100 000,00грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010»;

платіжним дорученням № 6870 від 28.05.2010 на суму 2 435 746,00грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010»:

платіжним дорученням № 7307 від 10.06.2010 р. на суму 21,00 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»;

платіжним дорученням № 7464 від 11.06.2010 на суму 1 000 000,00грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010».

Як зазначено позивачем, перелічені чотирі «Уточнюючі розрахунки» від 08.12.2009 подавались до податкових декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди : січень, березень, квітень та червень 2009 року.

Разом з тим, як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цими «Уточнюючими розрахунками» в загальній сумі 5051,00грн. Позивач здійснював вищезазначеним платіжним дорученням №7464 від 11.06.2010 на суму 1000000,00грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010».

В зв'язку з виправленням «Уточнюючиюми розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки, «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем податковому органу 08.12.2010 (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету були зменшені), у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ перед бюджетом в сумі 245 831,00грн.

Зазначена сума була сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14243 від 30.11.2009 на суму 245 831,00грн. з призначенням платежу - «податкове зобов'язання з ПДВ, самостійно донараховане у зв'язку з проведенням уточнень».

Штрафні санкції, відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181, були сплачені позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14242 від 30.11.2009 на суму 12821,00грн. з призначенням платежу - штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».

Як свідчить акт перевірки та випливає з пояснень відповідача, останнім змінено призначення платежів, які було самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях про сплату сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за квітень-травень 2010р. та відповідачем самостійно спрямоване зазначені суми як погашення податкових зобов'язань за інші податкові періоди (зокрема, за жовтень 2009р.).

В обґрунтування свої позиції, відповідач посилається на порядок, передбачений п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», яким встановлено що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 вказаного закону самостійно здійснювати розподіл, сплаченої платником суми податкових платежів - це обов'язок контролюючого органу.

Як зазначає відповідач, податковий борг з податку на додану вартість, виник внаслідок несвоєчасного погашення платником, податкового зобов'язання, що стало узгодженим, внаслідок прийняття Верховним судом України постанови від 01.09.2009, яким скасовано рішення судів попередніх інстанцій у справі №5/325-5/329 за позовом ВАТ «Запоріжобленерго» до СДПІ, та прийняв нове рішення.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки п.1.2 ст.1 вказаного закону встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 закону, активи платника податків можуть бути примусово

стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або

механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто перелік осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Підпунктом 16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу, сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашується частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає ії окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого

погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків

повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних законодавчих норм, слід визнати, що норми закону дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами пп. 16.3.3 п.16.3 ст. 16 закону податковим органам надається право лише розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 закону включає суму пені), а не поточних податкових зобов'язань. Жодною нормою закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення поточних податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу, або податкових зобов'язань за інший податковий період.

Законом визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом

з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Крім того, ухвалою суду було зупинено провадження по справі, оскільки на розгляді суду знаходились справи за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя про визнання протиправними дій по розподілу коштів та зміні призначення платежів визначених позивачем в платіжних дорученнях, якими позивач сплачував поточні податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2009р. та квітень-травень 2010р.

По вказаним справам було прийнято постанови, якими позови задоволено, дії СДПІ по розподілу коштів та призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях - визнано протиправними. Вказані судові рішення залишено без змін ухвалами суду апеляційної інстанції.

Судом, під час розгляду вказаних справ було встановлено обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних податкових зобов'язань.

Саме ці дії відповідача зумовили виникнення факту прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, який за твердженням відповідача має місце, що в свою чергу, згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закон України №2181 стало єдиною підставою для винесення оскаржує мого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, Згідно з ч.2 ст.255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001170805/0 від 22.07.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова