Постанова № 25675735, 08.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2280/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Грушецького П.В.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

представників відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» у позовній заяві просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 28 квітня 2012 року № 0003112301.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 17.04.2012 року № 732/22-1/148124, вважає, що правомірно сформувало валові витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток, сплачених внаслідок здійснення господарських операцій з ТзОВ «Розетка УА», ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна».

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Луцька ОДПІ у запереченні на адміністративний позов вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому судом враховано наступне.

Луцькою ОДПІ з 03 квітня 2012 року по 09 квітня 2012 року було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» з питань правомірності формування валових витрат за перший квартал 2011 року та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2011 рік по фінансово-господарських операціях з ТзОВ «Цайпер Україна», ТзОВ «Розетка УА» та ПП «МКМ -Сервіс».

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 17.04.2012 року №732/22-1/20148124, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в першому кварталі 2011 року від контрагентів, в результаті чого позивач порушив вимоги п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 135, п. 135.1. п. 135.2.2. ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п.139.1.9. п.139.1.1. ст. 139 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перший квартал 2011 року на загальну суму 390950 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0003112301 про збільшення суми по податку на прибуток підприємств у розмірі 390950 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно п. 135.1. ст. 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. ст.135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Актом перевірки від 17.04.2012 року № 732/22-1/20148124 встановлено, що ТзОВ «Ніколь» неправомірно включено до складу валових витрат суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Розетка УА», матеріали перевірки якого свідчать про порушення даним підприємством своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. Зокрема, вказується, що при проведенні перевірки ТзОВ «Розетка УА» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому операції, що здійснюються ТзОВ «Розетка УА» мають ознаки фіктивності. Відтак, подальша реалізація ТзОВ «Розетка УА» товарів ТзОВ «Ніколь» також має протиправний характер, а вчинений правочин є нікчемним. Такі висновки відповідачем зроблено на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Розетка УА» від 16.05.2011 року № 517/23-2/37193071.

Судом встановлено, що у січні 2011 року ТзОВ «Ніколь» придбало у ТзОВ «Розетка УА» ноутбук на загальну суму 10264,39 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з ТзОВ «Розетка УА» повністю. Факт придбання товару та розрахунку за нього підтверджується податковою накладною від 31.01.2011 р. № 3392, видатковою накладною від 31.01.2011 р. № 20542 та платіжним дорученням від 31.01.2011 р. № 337.

Згідно п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

- правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених вимог правочин, укладений позивачем з ТзОВ «Розетка УА», повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки первинні документи містять усі вищевказані реквізити.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму коштів, сплачених за товар, придбаного у ТзОВ «Розетка УА».

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про нікчемність угоди укладеної між ТзОВ «Ніколь» та ТзОВ «Розетка УА», з тих підстав, що останнє здійснювало діяльність з ознаками фіктивності, з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як ти відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи, вбачається, що ТзОВ «Розетка УА» є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з бази даних Державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Розетка УА», виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар в акті перевірки не зауважено.

Відповідачем під час позапланової перевірки не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Розетка УА» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ «Ніколь» та ТзОВ «Розетка УА», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам чинного законодавства і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі. Фактів невикористання позивачем придбаного у ТзОВ «Розетка УА» майна у господарській діяльності при перевірці не встановлено.

Актом перевірки від 17.04.2012 року № 732/22-1/20148124 також встановлено, що ТзОВ «Ніколь» неправомірно включено до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна», оскільки укладені договори про надання послуг, оформлених актами виконаних робіт, не спричинили настання реальних правових наслідків.

Так, в акті зазначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Наведене свідчить про відсутність у ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Такі висновки відповідачем було зроблено на підставі акту про результати позапланової перевірки ПП «МКМ - Сервіс» від 23.06.2011 року № 1649/23-209/35383180 та акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» від 20.06.2011 року № 1580/23-209/32484335, складених Державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ніколь» було укладено договори з банківськими установами на виконання робіт, а саме: договір з філією Вінницького обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 05.10.2010 р. № 68 про передачу у власність та встановлення металевих деталей для столярних та теслярських виробів (відгороджувальні конструкції); договір з філією Кримського республіканського управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 28.12.2010 р.№ 113 про передачу у власність та встановлення металевих деталей для столярних та теслярських виробів (відгороджувальні конструкції); договір з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Експрес-Банк» від 02.02.2011 р. № 05/11 про поставку та встановлення сейфа; договір поставки товару з Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» від 10.01.2011 р. № 01/11 про поставку та встановлення сейфів; договір з філією Житомирського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 15.10.2010 р. № 79 про передачу у власність та встановлення металевих деталей для столярних та теслярських виробів (відгороджувальні конструкції).

Для виконання робіт, визначених у вищезазначених договорах, ТзОВ «Ніколь» уклало договори про надання послуг із ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна» від 04.01.2011 року № 01-1 та від 01.02.2011 року № 01/02, згідно яких ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна» зобов'язувались надати послуги ТзОВ «Ніколь» відповідно до актів виконаних робіт наявних у матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання.

Пунктом 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом встановлено, що виконання договору ТзОВ «Ніколь» з ПП «МКМ - Сервіс» підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт наявними в матеріалах справи. Фактичне виконання договору, укладеного позивачем з ТзОВ «Цайпер Україна», також підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт наявними в матеріалах справи.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств може бути сформований лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також, доводи відповідача, викладені у акті перевірки, щодо недійсності правочину між ТзОВ «Ніколь» та ТзОВ «Розетка УА», ПП «МКМ - Сервіс» та ТзОВ «Цайпер Україна» спростовані доказами у справі, які були наявні на момент податкової перевірки. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства, а також нести відповідальність за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників і у вигляді певних негативних наслідків, як в даному випадку позбавлення права на віднесення до валових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи ту обставину, що висновки Луцької ОДПІ про заниження позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року у зв'язку із порушенням норм Податкового кодексу України є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать про неправильне застосування норм чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення від №00031123001 від 28.04.2012 року є протиправним.

На підставі вищевикладеного, відповідач - суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення і не надав суду належних доказів, тому за таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №00031123001 від 28.04.2012 року є протиправним та підлягає до скасування.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №00031123001 від 28.04.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 13 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер