Постанова № 25675656, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 р. Справа №2а-3450/12/0170/6

(17г. 09 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Юзефович Г.В.,

за участю представника позивача - Андруцький О.М., довіреність від 29.03.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Криммолоко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Криммолоко» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001844001 від 16.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 84195,04 грн., у тому числі за основним платежем - 84195,04 грн. та 1 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 471/40-01/00450693 від 02.12.2011 року, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать нормам Податкового кодексу України та фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 26.09.2011 року - 14.11.2011 року СДПІ ВПП в м. Сімферополі на підставі наказу СДПІ ВПП в м. Сімферополі №575 від 22.09.2011 було проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Криммолоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ за період з 01.01.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №471/40-1/00450693 від 02.12.2011 року.

Під час перевірки було встановлено наступні порушення п.п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ПАТ «Криммолоко» завищено податковий кредит у періоді з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року на суму 84 194,04 грн., в тому числі за січень 2011 року - 81 488,17 грн., березень 2011 року - 2 705,87 грн.

Даний акт перевірки було покладено в основу податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0001844001, яким згідно п. абз б п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201, п. 198.2 ст. 198 розд. 5 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Криммолоко» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в України товарів» (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 84 195,04 грн. у тому числі: 84 195,04 грн. - за основним платежем, 1 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з зазначеним висновком ПАТ «Криммолоко» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001844001 від 16.12.2011 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим № 0001844001 від 16.12.2011 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відкрите акціонерне товариство «Криммолоко» є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію у якості платника ПДВ № 00395664 від 23.09.1997 р.

Згідно акту перевірки відповідач дійшов висновку про те, що ПАТ «Криммолоко» у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту у період з 01.11.2011 по 31.08.2011 неправомірно внесена сума ПДВ у розмір 81 488,17 грн., на підставі податкової накладної від 17.01.2011 №45, виписаної ПП «Стар - Гоу» на загальну суму 488 929,02 грн., у т.ч. ПДВ 81 488,17 грн.

До вищенаведених висновків щодо наявності порушень відповідач дійшов з огляду на те, що у контрагента позивача - ПП «Стар - Гоу» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Підставою за для такого висновку стали відомості з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тобто ПП «Стар - Гоу» мають стан платника «8» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження», оскільки: під час перевірки за вказаною у свідоцтві адресою підприємство не знаходились.

На зазначеному і ґрунтуються висновки відповідача щодо діяльність ПП «Стар - Гоу» спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам.

Відповідач зазначає у акті, що ПП «Стар - Гоу» здійснювало фінансово - господарську діяльність поза межами правового поля, що, відповідно, свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності, та, фінансово - господарські взаємовідносини з його контрагентами є фіктивними правочинами, та, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Відповідач на підставі ст. ст. 202, 203, 215, 216, 626, 629, 655, 658, 662 ЦК вважає усі операції купівлі - продажу ПП «Стар - Гоу» є нікчемними, не підтверджено реальна поставка товарів, тобто правочини здійснені без мети реального наслідків.

На думку відповідача первинні документи ПП «Стар - Гоу» не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не мають юридичної сили та доказливості, та, на підставі п.1.2 ст 1, п. 2.1, п. 2.4, 2.15, п. 2.16 ст 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. ст. 2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 22, 190 ПК України, у ПП «Стар - Гоу» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст. 185 ПК України, тому у ПП «Стар - Гоу» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з постачальниками.

Також відповідач у ході перевірки Контрагента дійшов висновку, що операції ПП Стар - Гоу не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспорту, тобто не мало можливості виконати умови перед ПАТ Криммолоко».

Враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку, що правочин нібито укладений між ПАТ Криммолоко та ПП Стар - Гоу не спричини реального настання юридичних наслідків, не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки завдають збитків у вигляді ненадходження до Державного бюджету коштів, а, отже, є нікчемними.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідного положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Із змісту податкової накладної від 17.01.2011 №45, виписаної ПП «Стар - Гоу», вбачається, що ПАТ «Криммолоко» отримало молоко на загальну суму 488 929,02 грн., у т.ч. ПДВ 81 488,17 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, обставини щодо отримання позивачем податкової накладної від ПП «Стар - Гоу» на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликають сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкової накладної виписаної ПП «Стар - Гоу».

Судом з матеріалів справи, вбачається що ПП «Стар - Гоу» на підставі приймальною квитанцією, товарно - транспортними накладними, видаткової накладною та податковою накладною поставило ПАТ Криммолоко молоко цільне охолоджено.

Публічне акціонерне товариство «Криммолоко» є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію у якості платника ПДВ № 00395664 від 23.09.1997 р.

Контрагент - ПП «Стар- Гоу» відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» на момент укладання та виконання умов договору був зареєстрований у якості платника ПДВ.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, досліджені відповідачем під час перевірки позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Розділ V Податкового кодексу України «Податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування,перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 ПК України: податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України: датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкової накладної ПП «Стар - Гоу», приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до ст.. 201 ПК України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Податкового кодексу України.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентом ПП «Стар - Гоу» операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів на підставі встановлення факту не визнання податкової звітності контрагента позивача, встановлення фактів відсутності необхідних умов для виконання умов господарської діяльності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, вбачається, що контрагент позивача ПП «Стар - Гоу» зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

ПП «Стар - Гоу» відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровано у якості платника ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказане підприємство на момент укладення угоди було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Проте відповідач в акті перевірки визнав ці правочини такими, що направлені на заволодіння майном держави, без будь-якого обґрунтованого підтвердження таких фактів.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Встановлення в ході перевірки таких фактів, як несплата контрагентом позивача податку на додану вартість, який повинен бути сформований внаслідок здійснення господарських операцій проведених з позивачем, а також невизнання податкової звітності та не подання такої зв'язності ними до контролюючих органів не є належним доказом укладення угод з метою завдання шкоди державі, такий факт також не має причинного зв'язку між виконанням зобов'язань контрагентами за укладеними угодами та завданням шкоди державі через несплату податків контрагентом.

Договір укладений між позивачем та контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, він спрямований на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Крім того, суд встановив, що всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника. Отже, поставлений товар було використано у господарській діяльності, що підтверджується податковими накладними, договором від 20.09.2010р., видатковою накладною №РН-0000044 від 31.01.2011р., приймальною квитанцією №2. Також, бухгалтерська довідка по ПАТ «Криммолоко» станом на січень 2011 року вбачає використання сировини, отриманої від ПП «Стар - Гоу», в технологічній діяльності позивача.

За таких підстав, матеріали справи не містять доказів недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про законність заявлених вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення - рішення від 16.12.2011 року №0001844001 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Криммолоко» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в України товарів» (з урахуванням штрафних санкцій) на 81 488,17 грн. - за основним платежем.

Що стосується іншої частини позову, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що ПАТ «Криммолоко» у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту у період з 01.11.2011 по 31.08.2011 неправомірно внесена сума ПДВ у розмірі 1290,00 грн., на підставі податкової накладної від 11.03.2011 №60, виписаної ТОВ «ВВВ Скеля» на суму 7740,00 грн., у т.ч. ПДВ 1290,00грн., та у розмірі 1415,87 грн., на підстав податкової накладної від 25.03.2011 №123, виписаної ТОВ «Тотал - Трейд» на загальну суму 8495,22 грн., у т.ч. ПДВ 1415,87 грн. Підставою для такого висновку стало не надані зазначених податкових накладних до перевірки.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України визначає: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, у ході розгляду справи суду не надані доказів правомірності віднесення суми ПДВ у розмірі 1290,00 грн., на підставі податкової накладної від 11.03.2011 №60, виписаної ТОВ «ВВВ Скеля» на суму 7740,00 грн., у т.ч. ПДВ 1290,00грн., та, у розмірі 1415,87 грн., на підставі на підстав податкової накладної від 25.03.2011 №123, виписаної ТОВ «Тотал - Трейд» на загальну суму 8495,22 грн., у т.ч. ПДВ 1415,87 грн.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо неможливості віднесення сум 1290, 00 грн. та 1415, 87 грн. до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, оскільки це не підтверджено податковими накладними, як того вимагає закон.

Пункт 113.1 ст. 113 ПК України визначає, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

П.п. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

П.7 Перехідних положень ПК України визначає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до п. 11 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи наведене, з огляду на те, що порушення щодо віднесення до податкового кредиту сум 1290, 00 грн. та 1415, 87 грн., що не підтверджено податковими накладними, є порушення, яке було вчинено у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, отже на думку суду до позивача правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 1 гривні.

Отже, заявлені позовні вимоги ПАТ «Криммолоко» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001844001 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 84194,04 грн. підлягають задоволенню, а стосовно застосування фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 1,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 841,25 грн., з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.06.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 18.06.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0001844001 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Криммолоко» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в України товарів» (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 81 488,17 грн.

Стягнути з Державного бюджету України 841,25 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на користь Публічного акціонерного товариства «Криммолоко».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.