Ухвала суду № 25673858, 09.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 р.Справа № 2а-3659/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3659/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Юкон"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Юкон" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000382305 від 10.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000382305 від 10.01.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Юкон" пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій за кодом 36986618, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 12.03.2010 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне свідоцтво № 1002744117, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 17.02.2010 року №44968.

Відповідно до довідки Серія АА № 314999 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Юкон" за КВЕД є нотаріальна та інша юридична діяльність (74.11.2), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0).

Мета та предмет діяльності підприємства визначені у розділі 5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Юкон", затвердженого засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області 11.02.2010 р. номер запису 14801020000046017.

Також судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "ОВД-Трейд"за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2011 року №6271/2305/36986618.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000382305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 3 410,00 грн., з яких за основним платежем - 3 460,00грн., за штрафними санкціями -1,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 10.01.2012 року №0000382305висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем: ст.185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 3 460,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 960,00 грн. та червень 2011 року на суму 2 500,00 грн.

У відповідності до п.п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому у відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік мав взаємовідносини з ПП "ОВД-Трейд".

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "ОВД-Трейд" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. був отриманий товар від ПП "ОВД-Трейд" на загальну суму 20760,00 грн.

Зазначене підтверджується видатковими накладними №РН-250502 від 25.05.2011 р. на суму 5760,00 грн., №РН-030612 від 03.06.2011 р. на суму 15000,00 грн. та податковими накладними №182 від 25.05.2011 р. на суму 5760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 960,00 грн.), №64 від 03.06.2011 р. на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.).

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ПП "ОВД-Трейд"за травень та червень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Розрахунки між позивачем та ПП "ОВД-Трейд"проведені у безготівковій формі шляхом перерахування на підставі рахунків-фактур №250502 від 25.05.2011 р. та №СФ-030615 від 03.06.2011 р., позивачем сум у розмірі 5760,00 грн., в т.ч. ПДВ -960,00 грн., 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "ОВД-Трейд" віднесена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 930,00 грн., за червень 2011 року -2500,00 грн., що не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для встановлення під час перевірки позивача порушень податкового законодавства та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок відповідача про те, що наявність у позивача податкових накладних не є вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, який, відповідно до позиції відповідача, у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 185 -ст. 203 Податкового Кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманого ним товару у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід'ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

Матеріали справи містять документи, якими позивач підтверджує факт подальшої реалізації придбаного товару з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що 25.05.2011 р. за видатковими накладними №Ю-00000054 від 25.05.2011 р. та №Ю-00000055 товар на суму 1200,00 грн. та на суму 4739,28 грн. позивачем був реалізований ТОВ "Імпонт", позивачем на адресу ТОВ "Імпонт" були виписані податкові накладні від 25.05.2011 року № 19 на суму 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ -200,00 грн. та №20 від 25.05.2011 р. на суму 4739,28 грн., в т.ч. ПДВ -789,88 грн.

За видатковою накладною №Ю-00000066 від 03.06.2011 р. товар на суму 46318,20 грн. позивачем був реалізований ПП "Ремоарт", позивачем на адресу ПП "Ремоарт"була виписана податкова накладна від 03.06.2011 року № 2 на суму 46318,20 грн., в т.ч. ПДВ -7719,20 грн.

За видатковою накладною №Ю-00000075 від 21.06.2011 р. товар на суму 11789,56 грн. позивачем був реалізований ТОВ "Медбудмонтаж", позивачем на адресу ТОВ "Медбудмонтаж"була виписана податкова накладна від 20.06.2011 року № 11 на суму 11789,56 грн., в т.ч. ПДВ -1964,93 грн.

У відповідності до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 26.12.2011 року № 6271/2305/36986618 під час перевірки податковим органом було використано: акт перевірки від 19.08.2011 року № 3761/1800/37091177 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ОВД-Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік.

В ході перевірки ПП "ОВД-Трейд" Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було встановлено порушення ст. 45, 200.15 ст. 200, ст. 215 Податкового Кодексу України, порушення ст. 185-203 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік на суму 190300836,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 2183531,00 грн.; п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1.56 ст. 14, п. 138.8 ст. 1378, п. 139.1.9 ст. 139, п. 135.2 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення доходу за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік на загальну суму 52463845,00 грн. та витрат -на загальну суму 52452106,00 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі під час перевірки позивача було зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП "ОВД - Трейд".

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року по справі № 2а-12303/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, позовні вимоги ПП "ОВД-Трейд"до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування наказу задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ від 18.08.2011 року № 1762 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ОВД-Трейд"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП "ОВД-Трейд"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік.

Колегією суддів встановлено, що ПП "ОВД-Трейд" є юридичною особою, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 05.07.2010 року № 47714, в період виконання договірних зобов'язань з позивачем було платником податку на додану вартість.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ПП "ОВД-Трейд" є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

З огляду на викладене, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб.

Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Ні акти перевірки контрагента позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання виконав, розрахунки за придбаний товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки господарські правовідносини схвалені з боку ПП "ОВД-Трейд" шляхом виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеним підприємством по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

У відповідності до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Колегія суддів застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, колегія суддів при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3659/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.