Ухвала суду № 25672890, 15.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 р. Справа № 38569/11

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського В.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова та прокуратури Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІ Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання відшкодувати суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІ Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання відшкодувати суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0000042341/0 від 19.03.2010 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 425345 грн., № 0000192341/0 від 20.07.2010 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 107 867 грн. та з врахуванням змін до позовних вимог стягнути з Головного управління державного казначейства України у Львівській області відшкодування йому суму бюджетної заборгованості податку на додану вартість в розмірі 533212 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0000042341/0 від 19.03.2010 року, № 0000192341/0 від 20.07.2010 року та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІ Україна» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 533212 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова та прокуратура Львівської області, які в апеляційних скаргах ставлять питання про її скасування з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову.

Податковий орган свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не взяв до уваги відсутність можливості встановлення повної схеми фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, дослідити ланцюги продажу до виробника за відповідні періоди та прийшов до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 425344,70 грн. З цих же підстав суд неправомірно скасував податкове повідомлення- рішення податкового органу № 0000192341/0 від 20.07.2010 року на суму 107 867 грн., не врахувавши неможливості проведення зустрічних перевірок по ланцюгу продажу за господарськими операціями позивача, які були предметом перевірки згідно акту від 20.07.2010 року.

Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі прокуратури Львівської області.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яка апеляційні скарги підтримала, представників товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІ Україна», які просять апеляційні скарги відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

В справі встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова було проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, задекларованого у вересні та жовтні 2009 року, а також позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІ Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, задекларованого у вересні та жовтні 2009 року. Податковий орган за наслідками перевірок склав акт від 18.03.2010 року № 769/23-408/34306833 та акт № 1848/23-408/340683, на підставі яких прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000042341/0 від 19.03.2010 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 425345 грн., а також № 0000192341/0 від 20.07.2010 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 107 867 грн.

Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, як видно з вказаних актів податкових перевірок, виникла внаслідок господарських операцій з ДП «ІКС-Мегатрейд» за договором № 01-32-2008 від 1.01.2008 року, за яким позивачем було придбано обладнання на суму 2552068,20 грн., в тому числі сплачено ПДВ в сумі 425344,70 грн. Дана обставина стверджується документами первинного бухгалтерського обліку та не оспорюється податковим органом. Проте, в справі встановлено,що дана організація була посередником, а постачальниками товару були ЗАТ «Прайд Компютер» та ТзОВ «Фабрика АЛС». Діяльність першого припинена зі зняттям з обліку з 30.11.2009 року, а ТзОВ «Фабрика АЛС» відсутнє за місцем основної реєстрації платника.

Крім того, позивач придбав обладнання в ТзОВ «ІР СОМ», сплатив при цьому 205820,76 грн. податку на додану вартість. Проте, ТзОВ «ІР СОМ» реалізовані позивачу товари придбало у ПП «Гледіс», а ним - в ТзОВ «Компанія Ван», місце знаходження якої не встановлено. Податковий орган не зміг встановити джерело відшкодування податку, тому, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважав неправомірним заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванню ПДВ, сум, задекларованих у податкових деклараціях із ПДВ за листопад 2009 року, став висновок контролюючого органу, викладений в актах перевірки від 18.03.2009 року та 20.07.2009 року про порушення позивачем підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 чинного на час спірних правовідносин Закону №168/97-ВР, з посиланням на факт не підтвердження сплати до бюджету та неможливості проведення перевірки по всьому ланцюгу постачання. При цьому відповідач виходив із того, що діяльність однієї організації припинена зі зняттям її з обліку, інша - відсутня за місцем реєстрації, а місце знаходження третьої - не встановлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що товарність операцій з поставки позивачу товару податковим органом не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судом таких обставин відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Чинне на час спірних правовідносин законодавство України не ставило в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Зазначені висновки суду першої інстанції свідчать про правильне застосування норм матеріального права і узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01. 2011 року (реєстраційний номер рішення 14222198).

Крім того, рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не знаходить.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг щодо законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підставою для їх задоволення бути не можуть.

Керуючись ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова та прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року в справі № 2а-4322/10 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

В.М. Старунський