Постанова № 25666736, 14.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа № 5015/2278/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", б/н від 11.07.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 року

у справі №5015/2278/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски Бориспільського району Київської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", с. Побужани Буського району Львівської області

про стягнення 52 920 грн. 87 коп.

За участю представників:

позивача: Янків І.М. -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Згідно проведеного 17.07.2012 року автоматизованого розподілу справа № 5015/2278/12 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

У зв'язку із щорічною відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови суду від 19.07.2012 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2012р. у склад колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Якімець Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2012 року у справі №5015/2278/12 (суддя Мазовіта А.Б.) задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" про стягнення 52 920 грн. 87 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" - 52 920 грн. 87 коп. основного боргу, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач вважає, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу який підтверджує правову позицію відповідача, оскільки суд не надав йому можливості для того, щоб їх представити. Крім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом не враховано той факт, що 20.06.2012р. відбувся розгляд справи лише у першому засіданні, тому суд мав відкласти розгляд справи у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 14.08.12р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав суду для огляду оригінал акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 30.03.2012р. та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.5228 від 14.08.12р.) у зв'язку із хворобою повноважного представника.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, а також, що клопотання відповідача не підтверджене жодними доказами, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 8 квітня 2010 р. ТзОВ "АМАКО Україна" (власник) та ТзОВ "Лендком ЮА" (користувач) був укладений договір №1987/014043 користування транспортним засобом.

Відповідно до п.1 договору власник (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в тимчасове платне користування строком на 12 місяців транспортний засіб марки VOLKSWAGEN CADDY, 2006 року випуску, шасі №WV1ZZZ2KZ7X036093, номерний знак АІ6470ВМ.

Згідно із п.7 договору №1987/014043 за користування транспортним засобом користувач щомісячно вносить плату, розмір якої визначається в актах приймання-передачі послуг, що підписується сторонами до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що розмір плати визначається, виходячи з розрахунку 1,30 грн., з урахуванням ПДВ, за один кілометр пробігу автомобіля за показниками спідометра.

Внесення плати за користування транспортним засобом в попередньому місяці здійснюється щомісячно, до 15-го числа місяця, наступного за звітним( п.7.2 договору).

Додатковою угодою №1 від 01.04.2011р. внесено зміни до 7.1 договору №1987/014043 в частині розміру плати за користування автомобілем, яка встановлена в розмірі 1,60 грн. з урахуванням ПДВ, за один кілометр пробігу. Крім того, продовжено строк користування транспортним засобом до 31 грудня 2011 р.

Транспортний засіб передано в користування по акту прийому-передачі від 09.04.2010р., згідно з яким покази спідометра на момент передачі ставлять 102 173 км. Акт підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно з актами надання послуг від 31.03.2011р., від 31.07.2011р. та від 01.11.2011р. за користування транспортним засобом відповідач повинен сплатити 52 920 грн. 87 коп.(акт від 31.03.2011р. на суму 4 860,00грн., акти від 31.07.2011р. на суму 23 538,91 грн. та на суму 11 920, 52грн., акт від 01.11.2011р. на суму 12 601,44 грн.). Акти підписані двома сторонами

Доказів оплати за користування транспортним засобом суду не надано.

21.03.2012р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію-вимогу №1574 про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Сторони провели звірку розрахунків за названим договором станом на 30.03.2012р., за результатами якої склали акт. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 30.03.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.03.2012р. становить 52 920 грн. 87 коп. Акт підписаний двома сторонами

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, а відповідачем не подано.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 238 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 162 ЦК України).

Згідно із частинами 3,4 ст.286 ГК України орендна плата встановлюється в грошовій формі. Строки внесення орендної визначаються в договорі.

Частиною 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору від 08.04.2010р. позивач надав відповідачу у користування транспортний засіб, за користування яким відповідач зобов'язаний сплачувати плату щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за звітним. Згідно з актами надання послуг від 31.03.2011р., від 31.07.2011р. та від 01.11.2011р. за користування транспортним засобом відповідач повинен сплатити 52 920 грн. 87 коп., проте не сплатив, його заборгованість становить 52 920, 87 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки станом на 30.03.2012р., підписаним сторонами.

На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача про стягнення заборгованості в сумі 52 920 грн. 87 коп.

Твердження відповідача про позбавлення його можливості надати свої заперечення на позов та порушення судом принципу змагальності сторін, передбаченого ст.4-3 ГПК України, відхиляються колегією суддів, оскільки ухвалою суду від 07.06.2012р. відповідача було зобов'язано подати, зокрема, письмовий відзив на позов з документальним і нормативним обґрунтуванням своїх доводів. Названу ухвалу відповідач отримав 14.06.2012р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26), тобто, за 6 днів до розгляду справи, однак відзиву на позов, будь-яких заперечень проти позову чи клопотань відповідач суду не подав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Щодо доводів проте, що місцевий суд неправомірно не відклав розгляд справи , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання відкладення розгляду справи в кожному конкретному випадку вирішує суд в залежності від обставин справи. Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Проте, з матеріалів справи не вбачається наявність обставин, які унеможливлювали розгляд справи без участі представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, та без його відзиву на позов.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 року у справі №5015/2278/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 17.08.2012р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.