Постанова № 25666698, 14.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа № 5008/1439/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Данко Л.С.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради професійних спілок,

м.Ужгород

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2012р.

у справі № 5008/1439/2011

за позовом Закарпатської обласної ради професійних спілок, м. Ужгород

до відповідача-1: КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород"Ужгородської міської ради,

м. Ужгород

до відповідача-2: Ужгородської міська ради, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Закарпатська обласна рада, м.Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород

про визнання права власності на нерухоме майно, зобов'язання здійснити реєстрацію права власності та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно

за участю представників:

від позивача: Бондар О.М. (довіреність №06-9/320 від 28.10.2011 року);

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися;

від третіх осіб: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2012 року у справі №5008/1439/2011 (суддя О.В. Васьковський) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач -Закарпатська обласна рада професійних спілок не погоджуючись із постановленим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки вважає прийняте рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин справи, за невідповідності висновків викладених в цьому рішенні дійсним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт вказує, що на підставі рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих № 24 від 17 січня 1963 року та рішення виконкому Ужгородської міської Ради депутатів трудящих №484 від 2.11.1966 року будинок, який знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул.Народна, 5 був переданий та перебуває на балансі позивача з 1963 року. Покликаючись зокрема, на ч.1,4 ст.344, п.8 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, апелянт вважає, що з урахуванням строку перебування у нього на балансі вказаного будинку, в останнього виникло право власності на цей будинок за набувальною давністю.

Відповідачі та треті особи правом, наданим ст.96 ГПК України не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року у складі колегії: головуючого судді Юрченка Я.О., суддів: Давид Л.Л. та Гриців В.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

Зважаючи на зайнятість судді Гриців В.М. у складі іншої судової колегії, розпорядженням в. о. голови суду від 13.08.2012 року в склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги у даній справі, введено суддю Данко Л.С.

13.08.2012 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із розглядом господарським судом м.Києва справи №5011-26/6058-2012 за позовом Ужгородської міської ради до Закарпатської обласної ради, Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих від 17.01.1963 року №24 та його скасування.

Відповідно до ч.1ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Враховуючи приписи вказаної норми та розглянувши подане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні такого, оскільки не вважає, що справа №5011-26/6058-2012, яка розглядається господарським судом м.Києва є пов'язаною із справою №5008/1436/2011, а тому Львівський апеляційний господарський суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які мають значення для вирішення даної справи.

Разом з тим, відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку його уповноваженого представника через перебування останнього у черговій щорічній відпустці. Однак, колегія прийшла до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання з огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року, явка представника відповідача-2 не визнавалася обов'язковою, наявних в матеріалах справи доказів достатньо для прийняття обґрунтованого та законного рішення.

Відповідач-1 та треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №7901006209370, №7901006209320, №7901006209397, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задоволити, рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2012 року у даній справі -скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2012 року у справі №5008/1439/2011 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що постановою Ради міністрів СРСР №967 від 29.04.1946 року, Раду міністрів Української РСР зобов'язано передати Раді профспілок Закарпатської області УРСР майно та майнові цінності ліквідованих страхових кас в Закарпатській Україні. Розпорядженням ради міністрів СРСР від 25.05.1949 №7194 виконкому Ужгородської ради депутатів доручено передати на баланс будинок по вул. Духновича, 2 м. Ужгорода.

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих №24 від 17.01.1963р. „Про використання приміщень, які вивільняються районними організаціями в м. Ужгород" прийнято пропозицію обласної ради профспілок про передачу на її баланс адміністративного будинку по пл. Леніна, 5 (пл. Народна, 5) в м. Ужгород, вартістю 315851 крб., що вивільняється Ужгородськими районними організаціями. Далі у вказаному рішенні вказано, що будинок по вул. Духновича, 2 в м. Ужгород, вартістю 135838 крб., який знаходиться на балансі облпрофради, передати на баланс Ужгородської міської ради депутатів трудящих для використання за призначенням під готель і ресторан.

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих №484 від 02.11.1966р. передано з балансу будинкоуправління №1 на баланс облпрофради будинок №5 по пл. Леніна вартістю 315851 крб.

28.03.2011 року, позивач звернувся до відповідача-1 листом за вих. №07-11/80 з проханням провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності на будівлю (літера А, А?) Закарпатської обласної ради профспілок, яка розташована за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 5 на підставі рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих №24 від 17.01.1963р., рішення арбітражного суду Закарпатської області від 23.07.1993р., рішення господарського суду Закарпатської області від 14.07.10 №5-3-18/344, ст.34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії" та ст. 344 Цивільного кодексу України.

У відповідь на вказане клопотання відповідач-1 надіслав лист від 07.04.11 за вих.№865, де рекомендував позивачу звернутися з документами, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна по пл. Народній, 5 до виконкому Ужгородської міської ради для розгляду відповідного рішення про видачу свідоцтва про право власності, або до суду з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності. Таку позицію, відповідач-1 мотивував тим, що рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 23.07.1993р., рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.07.10 №5-3-18/344 не визнано за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна також, не встановлено відповідного факту права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 5. рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих №24 від 17.01.1963р., а тому, відмовив у видачі свідоцтва про право власності та проведення реєстрації відповідного права.

Наведена обставина зокрема, стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі та визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, площа Народна, будівля №5, літера А, А1, загальною площею 3100 м.кв. Крім того, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити реєстрацію права власності та видати свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно. Свої вимоги позивач мотивує покликанням на ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України та стверджує, що в нього за набувальною давністю виникло право власності на вказаний адміністративний будинок.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 цього Кодексу визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 ст. 344 цього ж Кодексу).

Тобто, згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Правила зазначеної статті поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, виникнення у позивача права володіння спірним майном характеризується двостороннім волевиявленням учасників цих правовідносин. За своїм характером та змістом передача та набуття позивачем спірного майна, визначалися конкретною спрямованістю на правові наслідки, якими є володіння та користування майном з метою реалізувати цілі та завдання цієї юридичної особи, зокрема як вказано в рішенні від 17.01.1963 р. №24 «з метою покращення умов роботи облпрофради та обкому профспілок».

Таким чином, порядок та характер обставин щодо набуття спірного майна позивачем, не відповідає диспозиції норми ст.344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка претендує на власність за набувальною давністю, вважається такою, зокрема за умови, що вона «добросовісно заволоділа», тобто є володільцем чужого майна за відсутності будь-якого титулу. Набуття позивачем спірного майна шляхом його передачі виконавчими та розпорядчими органами Рад депутатів трудящихся, слід прирівняти до титульного у формі володіння та користування, що виключає застосування до цих правовідносин положення норми ст.344 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Закарпатської області про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог, докази що спростовують вказане не подано і в суді апеляційної інстанції.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на наявні в матеріалах справи судові рішення, згідно з якими в задоволенні позовів Закарпатської обласної ради та Ужгородської міської ради було відмовлено, не розцінюються колегією суддів як такі, що мають значення для вирішення даної справи, оскільки не встановлюють обставин необхідних в силу вимог ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, а відтак висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2012 року у справі №5008/1439/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради професійних спілок, м.Ужгород -без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 20.08.2012 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.