Рішення № 25666609, 13.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р.Справа № 5023/2920/12 вх. № 2920/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Задорожної І.М.

при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.

за участю представників сторін

позивача Золотухіна Ю.П. (дов. б/н від 06.07.2012р.).

відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про зобов'язання виконати вимоги мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року по справі №5023/042/11, шляхом стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" заборгованості у розмірі 21 290,08 грн., індексу інфляції в сумі 504,00 грн., 3% річних в сумі 661,41 грн., та судовий збір в сумі 1609,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між сторонами 24.01.2011 року та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі №5023/042/11.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2012 року порушено провадження у справі № 5023/2920/12, розгляд справи призначено на 11.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2012 року в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 13.08.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги, в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду за вх. № 12132 від 05.07.2012р. надав пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи, в яких зазначає про те, що оскільки ухвала господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року по справі № 5023/042/11 не відповідає, зокрема вимогам п.3,4,5,6 ст..18 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, не має статусу виконавчого документа, в зв*язку з чим, позивач не позбавлений права звернутися з позовом про зобов*язання виконати мирову угоду. Крім того, за вх.№12316 від 13.08.2012 року надав пояснення стосовно нарахованих індексу інфляції та 3%річних, в яких зокрема, зазначає про те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способом захисту його майнового права, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Представник відповідача в судове засідання 13.08.2012 року не з'явився, відзиву на позовну заяву та документів, витребуваних ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження по справі від 27.06.2012 р. не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції, долучене до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО» зверталося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості в сумі 20845,63 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 16800,00 грн., індекс інфляції у розмірі 1722,00 грн., три відсотки річних у розмірі 594,94 грн., пеню у розмірі 1728,69 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області у справі №5023/042/11 від 24.01.2011 року (суддя: Бринцев О.В.) задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди та затверджено мирову угоду укладену між сторонами 18.01.2011 року.

Відповідно до умов мирової угоди від 18.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО» та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 домовились про укладення мирової угоди по справі № 5023/042/11 наступного змісту:

Відповідач визнає, що його заборгованість за Договором оренди № 215 - Ар перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди складає 20845,63 гривень (двадцять тисяч вісімсот сорок п'ять, 63 гривень), з яких 16800,00 гривень - сума основного боргу за договором, 1722,00 гривень - індекс інфляції, 594,94 гривень - три відсотки річних та 1728,69 гривень - пеня.

Відповідач зобов'язується сплатити заборгованість у сумі 16800,00 гривень, в строк до 01.03.2011 року, шляхом перерахування Відповідачем грошових коштів на рахунок Позивача: р/р 26005382750011 в ПУБЛІЧНОМУ АТ "АКБ "БАЗИС", м. Харків. МФО 351760.

Позивач гарантує, що після отримання від Відповідача грошових коштів, передбачених п. 3 даної Мирової угоди, він не буде вимагати від Відповідача сплати штрафних санкцій у розмірі 4045,63 гривень та судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи у розмірі 444,45 гривень.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо належного виконання умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області, про що свідчить також лист ФОП ОСОБА_2 від 25.06.2012 року, адресований позивачу з вказівкою на невиконання ним умов мирової угоди в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті.

Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Приписами статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Тобто, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі (п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд наголошує, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тобто, Закон України "Про виконавче провадження " визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, ухвала господарського суду від 24.01.2011 року по справі № 5023/042/11 про припинення провадження у справі, яка винесена на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України у зв'язку з затвердженням мирової угоди, є виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" (Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, суд зазначає, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші відомості, передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Недодержання відповідних вимог в ухвалі суду про затвердження мирової угоди - не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2010р. у справі №22/48.

Так, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Водночас, як слідує зі змісту ухвали господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі №5023/042/11 про затвердження Мирової угоди, вона не містить ані дати набрання ухвалою законної сили, ані строку пред'явлення її до виконання, що свідчить про невідповідність зазначеної ухвали вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Виходячи з наведених законодавчих положень, характеру правовідносин, враховуючи факт ухилення відповідачем від виконання умов Мирової угоди, а також невідповідність ухвали господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі №5023/042/11 про затвердження Мирової угоди, вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, ухвала господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі №5023/042/11 не має статусу виконавчого документа, в зв*язку з чим позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, на підставі чого, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов*язання відповідача до виконання умов Мирової угоди шляхом стягнення з останнього грошових коштів в сумі 21 290,08 грн. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов мирової угоди від 18.01.2011 року, затвердженої ухвалою господарського суду від 24.01.2011 року нараховано індекс інфляції в сумі 504,00 грн., та 3%річних в сумі 661,41 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 04.07.2011 року справа №13/210/10, де ВСУ зазначав про те, що чинне законодавство не пов*язує припинення зобов*язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов*язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідачем не надано доказів виконання умов мирової угоди перед позивачем.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 504,00 грн., та 3% річних, сума яких складає 661,41 грн. Надані розрахунки перевірені судом, вони відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст. 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов*язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (61135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року у справі №5023/042/11, шляхом стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО» (61128, Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 149, код 32237716, р/р 2600010691 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) - заборгованості в сумі 21 290,08 грн., індексу інфляції в сумі 504,00 грн., 3%річних в сумі 661,41 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО» (61128, Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 149, код 32237716, р/р 2600010691 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) - 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2012 р.

Суддя Задорожна І.М.