Рішення № 25664774, 27.07.2012, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

2-4135/11

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

27 липня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого -судді Орєхова О.І.

при секретарі -Шендері Л.І., Лисенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 є споживачами електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_1). Відповідачем неодноразово здійснювались перерахування грошових коштів за спожиту електричну енергію (згідно особового рахунку), таким чином між Енергопостачальником та споживачем є зобов'язання. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (відповідач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника (відповідача) виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно рішення Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику»та Правилами користування електричною енергією для населення(далі - ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Правовідносини між позивачем та відповідачем з постачання та споживання електричної енергії регламентуються: Цивільним кодексом України, Законом України „Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997р. №575/97-ВР, Житловим кодексом Української РСР, Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 p. №1875-IV, Правилами користування електричною енергією для населення (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та іншими нормативно-правовими актами і технічними документами. Відповідно до діючого законодавства тарифи на електричну енергію для споживачів категорії „Населення" встановлюються Постановами Національної комісії з регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ). Так, зокрема, постановою НКРЕ України „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" від 10.03.1999 р. №309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.03.1999 р. за №151/3444) встановлені тарифи на електричну енергію які почали діяти з 01.04.1999 р. В подальшому вказані тарифи змінювались постановами НКРЕ України №401 відЗ0.03.2006 p., №926 від 20.07.2006 р.

Відповідно до п. 42 ч.ч 5,6 Правил користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕН),затверджених Постановою Міністрів України від 26.07.99 року №1357, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію, здійснюючи її перерахування виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно п. 48 ПКЕЕН, споживач несе відповідальність згідно з діючим законодавством за порушення вищевказаних Правил.

Згідно п. 19 ПКЕЕН, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно п. 20 ПКЕЕН, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно п. 21 ПКЕЕН, знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця.

Станом на 12.03.2011р. у відповідача, у зв'язку з несплатою, виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі: 3849,52 гри. (що підтверджується розрахунком заборгованості абонента sa спожиту електроенергію від 16.03.2011р.).

Згідно п. 26 ПКЕЕН, у разі зміни тарифів (цін) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за тарифами (цінами), що діяли у період, за який сплачується борг. У разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність.(п. 28 ПКЕЕН). З боку відповідача на адресу ПАТ «Донецькобленерго»ніяких заяв, з цього приводу, не надходило.

Електроенергія - це товар, що відпускається тільки по лічильнику. Отже невраховані та несплачені кіловатгодини роблять неможливим для Держави надходження виручки за реалізовану електроенергію; роблять неможливим для Держави надходження прибутку, що є підставою створення заборгованості по сплаті заробітної платні та серйозно порушує діяльність всього енергокомплексу України, який недодержує грошові кошти по сплаті за паливо, експлуатаційні та ремонтні потреби.

16.03.2011 року було здійснено звірку розрахунків заборгованості за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Донецькобленерго»у розмірі: 3849,52 гри., але боржником це повідомлення (вимогу) було проігноровано і до теперішнього часу сума заборгованості не сплачена.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

На теперішній час заборгованість відповідача по сплаті за спожиту, але невраховану приладом обліку, електричну енергію, з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції перед ПАТ «Донецькобленерго»складає 3953.14 грн.

Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3849,52 грн, на користь ПАТ «Донецькобленерго»Донецькі електричні мережі на р/р №260383011297 у Ощадбанку України Донецького обласного управління, МФО - 335106, ЄДРПОУ -00131469, стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми у розмірі 68,97 грн. на користь ПАТ «Донецькобленерго»Донецькі електричні мережі на п/рахунок №26004301745393 у філії "Головного Управління ПАТ ПІБ в Донецькій області" МФО-334635, ОКПО-00131469, стягнути з відповідача суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 34,65 грн. на користь ПАТ «Донецькобленерго»Донецькі електричні мережі на п/рахунок №26004301745393 у філії "Головного Управління ПАТ ПІБ в Донецькій області" МФО-334635, ОКПО-00131469, стягнути з відповідача на користь ПАТ «Донецькобленерго»Донецькі електричні мережі витрати на оплату суми судового сбору у розмірі: 188 грн. 20 коп. на п/рахунок №26004301745393 у філії "Головного Управління ПАТ ПІБ в Донецькій області" МФО-334635, ОКПО-00131469.

Позивач в судове засідання не з»явився, представником позивача Ревенко Я.Є., який діє на підставі довіреності надано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 є споживачами електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_1). Відповідачем неодноразово здійснювались перерахування грошових коштів за спожиту електричну енергію (згідно особового рахунку), таким чином між Енергопостачальником та споживачем є зобов'язання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника (відповідача) виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 42 ч.ч 5,6 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Міністрів України від 26.07.99 року №1357, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію, здійснюючи її перерахування виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно п. 48 ПКЕЕН, споживач несе відповідальність згідно з діючим законодавством за порушення вищевказаних Правил.

Згідно п. 19 ПКЕЕН, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно п. 20 ПКЕЕН, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно п. 21 ПКЕЕН, знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця.

Станом на 12.03.2011р. у відповідача, у зв'язку з несплатою, виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі: 3849,52 гри. (що підтверджується розрахунком заборгованості абонента sa спожиту електроенергію від 16.03.2011р.).

Згідно п. 26 ПКЕЕН, у разі зміни тарифів (цін) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за тарифами (цінами), що діяли у період, за який сплачується борг. У разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність.(п. 28 ПКЕЕН). З боку відповідача на адресу ПАТ «Донецькобленерго»ніяких заяв, з цього приводу, не надходило.

Електроенергія - це товар, що відпускається тільки по лічильнику. Отже невраховані та несплачені кіловатгодини роблять неможливим для Держави надходження виручки за реалізовану електроенергію; роблять неможливим для Держави надходження прибутку, що є підставою створення заборгованості по сплаті заробітної платні та серйозно порушує діяльність всього енергокомплексу України, який недодержує грошові кошти по сплаті за паливо, експлуатаційні та ремонтні потреби.

16.03.2011 року було здійснено звірку розрахунків заборгованості за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Донецькобленерго»у розмірі: 3849,52 гри., але боржником це повідомлення (вимогу) було проігноровано і до теперішнього часу сума заборгованості не сплачена.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

На теперішній час заборгованість відповідача по сплаті за спожиту, але невраховану приладом обліку, електричну енергію, з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції перед ПАТ «Донецькобленерго»складає 3953.14 грн.

Вказана сума на думку позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1

Відповідно до Статуту, затвердженого 27 березня 2012 року ПАТ «Донецькобленерго»змінило найменування на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, становлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сума заборгованості на думку позивача утворилася у відповідача за період коли у споживача електричної енергії не було лічильника за період з 1999 року по 2007 рік, що не було спростовано позивачем.

Встановлено, що дійсно відповідач користувався на протязі 1999 року по 2007 рік без лічильника, який було вкрадено, про що відповідачем було сповіщено як позивача та і у правоохоронні органи.

Згідно акту -звірки та розрахунку заборгованості ( а. с. 114, 115-117 ) станом на 13.07.2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем склала у сумі 2 326,97 гривень.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3, яка є начальником абоненської служби та ОСОБА_4, яка є бугалтером на підприємстві ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»підтвердили той факт, що вказана заборгованість відповідача утворилася за 1999 рік по 2007 рік, коли відповідач користувався електричною енергією без приладів обліку, а саме без лічильника. Доповнили, що ця сума була порахована з урахуванням середньо-місячного споживання за період без лічильника. Суму було пораховано керуючись Положенням, а саме з дня встановлення лічильника та до першого зняття показників. Доповнили, що згідно Положення звірка показників лічильників споживачів повинна проводитися один раз на шість місяців.

Судом встановлено, що лічильник було встановлено відповідачу 01.01.2008 року, а перші показники позивачем були зняті 01.10.2008 року, що не спростовано стронами, а також підтверджено свідками.

Отже, з дня встановлення лічильника та до дня звірки його показників пройшло більш ніж шість місяців, а саме десять місяців.

Також, встановлено в судовому засіданні, що з дня встановлення лічильника, а саме з 2008 року і по теперішній час відповідач ОСОБА_1 заборгованості не має, що не було спростовано сторонами, а також підтверджено свідками.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 16 грудня 2011 року, про що мається відповідний штапм суду ( а. с. 1 ).

Встановлено, що звертаючись з вищевказаною позовною заявою до суду позивачем було пропущено строк для звернення до суду, на що звертав увагу відповідач та наполягав на застосуванні строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на те, що 25 травня 2011 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, яким було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожити електричну енергію у розмірі 3 849,52 гривень, державне мито у сумі 25,50 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у сумі 30 гривень, який в подальшому 30 травня 2011 року ухвалою суду був скасований, тим самим строк позовної давності приривався, то такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки строк позовної давності у відповідності до вимог статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, тому перебіг позовної давності у три роки починається з 25 травня 2008 року, тобто за який період позивач має право стягнути заборгованість, але встановлено, що заборгованість у відповідача утворилася за період 1999 року по 2007 рік включно, за період встановлення лічильника, а саме з 2008 року і по теперішній час відповідач сплачує у повному обсязі і заборгованості не має, що було встановлено в судовому засіданні та не спростовано сторонами, а також підтверджено свідками.

З заявою про поновлення строку позовної давності позивач до суду не звернувся.

Тому, суд вважає, що позивачем строк позовної давності передбачений діючим законодавством було пропущено без поважних причин, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 3 849,52 гривень не підлягають задоволенню.

В зв»язку з відмовою в задоволенні вище викладених позовних вимог, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 68,97 гривень та суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 34,65 гривень, - також не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 258, 261, 267, 509, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, Правилами користування електричною енергією для населення, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька О.І. Орєхов