Ухвала суду № 25660975, 14.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 221/1208/12 Провадження № 22-ц/0290/2374/2012Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О.О.Категорія: 42 Доповідач: Вавшко В. С.14.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2012 м. Вінниця

14 серпня 2012 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Сопруна В.А., Іващука В.А.,При секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «Приватбанк»до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, з участю: Органу опіки і піклування Вінницької міської ради, про виселення з незаконно займаного житлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2012 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з малолітньою ОСОБА_9, ОСОБА_10 з будинку, що по АДРЕСА_1 який належить на праві власності ПАТ КБ «ПриватБанк», зі зняття з реєстраційного обліку.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на ПАТ КБ «ПриватБанк», користь 107 грн.30 коп. судового збору.

На таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду у частині відносно неї та призначити справу до нового розгляду в загальному порядку, а також просить зупинити виконавче провадження про виселення з незаконно зайнятого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку відповідачів до розгляду справи у суді; посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк»є власником земельної ділянки та будинку з господарськими будівлями і спорудами в цілому, що знаходяться по АДРЕСА_1.

З матеріалів справи (а.с. 21, 23) вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало вказане нерухоме майно у власність в рахунок погашення боргу ОСОБА_7

Відповідачі зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, тобто у домоволодінні, що належить позивачу.

Позивачем направлялась відповідачам вимога про звільнення земельної ділянки, будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, яку відповідачі отримали 3 серпня 2011 року (а.с. 18-19). Однак вимогу власника вказаної нерухомості не виконали.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 391 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований. Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

Пунктом 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив ОСОБА_6 належним чином про день та час розгляду справи належним чином, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд вжив всіх заходів щодо повідомлення ОСОБА_6, а саме направляв рекомендоване повідомлення (а.с. 43-44), а також згідно ч. 2 ст. 75 ЦПК України суд надавав оголошення в газеті «Вінниччина»про виклик у судове засідання відповідачу на 29 березня 2012 року о 10-00 год., на 05 квітня 2012 о 09 год.30 хв. (а.с. 47).

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги у тій частині, що відповідно до ухвали Староміського районного суду м.Вінниці від 19.02.2007 року ОСОБА_6 є власником 1\2 частини будинку по АДРЕСА_1.

Дійсно, ухвалою Староміського районного суду м.Вінниці від 19.02.2007 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до якої за ОСОБА_6 визнано право власності на ? частку вказаного вище будинковолодіння та виділено частку в натурі.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 не здійснила державну реєстрацію права на вказане вище нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею четвертою Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно.

Також п.5 ч.1 ст.19 цього Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За таких обставин, та внаслідок того, що ОСОБА_6 не здійснила державної реєстрації права на нерухоме майно, вона в силу зазначених вище вимог закону не набула права власності на ? частку будинку по АДРЕСА_1.

Єдиним власником усього будинку по АДРЕСА_1 на час розгляду справи у суді є позивач у справі, а тому його вимоги про виселення відповідачів є законними та обгрунтованими.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «ПриватБанк»заборгованість по кредиту, а також постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, яким визнано неправомірними дії КП «ВМБТІ»та зобов'язано КП «ВМБТІ»повторно розглянути заяву ОСОБА_6 щодо проведення державної реєстрації права власності на частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, не впливають на правильність висновків суду у цій цивільній справі, оскільки вказані рішення не стосуються предмету спору.

Колегією суддів встановлено, що 26 липня 2011 року ОСОБА_6 направлялась вимога про звільнення земельної ділянки, будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, яку вона отримала 3 серпня 2011 року (а.с. 18), однак вона добровільно не звільнила його, а тому колегія суддів вважає, що висновок суду про виселення відповідачів, зокрема ОСОБА_6 є правильним.

Окрім того, правомірність набуття позивачем права власності на земельну ділянку та розташований на ній будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 у м. Вінниці ніким оспорена та не спростована.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді :