Постанова № 25660638, 19.06.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-3724/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д. при секретарі Тимощуку І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса мармуру" третя особа - ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому з участю прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Завод будівельних матеріалів «Краса Мармуру» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000312302/0/2833 від 7 квітня 2008 року, № 0000312302/1/4505 від 5 червня 2008 року та № 0000312302/2/6982, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на 970337 грн., і № 0000322302/0/2832 від 7 квітня 2008 року, № 0000322302/1/4504 від 5 червня 2008 року та № 0000322302/2/6982, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем 379703 грн, за штрафними санкціями в сумі 189852 грн.

Оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки № 2815/23-3/32995079 від 28.03.208 року, яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту жовтня 2007 року на 1350040 грн. за рахунок віднесення суми ПДВ по операції, що фактично не здійснювалась та не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а саме придбання бурової установки ТН-20 у ТОВ «Техта» відповідно до нікчемного договору купівлі-продажу, укладеного сторонами без мети настання реальних наслідків.

Позивач вважає висновки відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу від 12.10.2007 року, укладеного з ТОВ «Техта» неправомірними з таких підстав:

За договором купівлі-продажу від 12.10.2007 р. позивач придбав у ТОВ «Техта» гідравлічну бурову установку ТН-20 2007 року випуску, яка є в нього в наявності, і сплатив продавцю 8100240.00 грн. ТОВ «Техта», продавець майна, придбав бурову установку у ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва» за договором купівлі-продажу від 6.09.2007 року. ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва» згідно договору від 6.09.2007 року притримав та забезпечив збереження майна до 8.10.2007 року (моменту проведення повної оплати покупцем та передачі майна останньому). Після передачі бурової установки від ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва» до ТОВ «Техта» між ними було укладено договір відповідального зберігання від 8.10.2007 року, згідно п.1.4 якого місце зберігання майна: м. Хмельницький, вул.Свободи,8. Отже, до моменту придбання бурової установки позивачем у ТОВ «Техта», вона знаходилась на зберіганні у м. Хмельницькому. відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.10.2007 року, укладеного між ТОВ «Техта» і позивачем, сторони не домовлялись перевозити гідравлічну бурову установку із м.Чернівці у м.Хмельницький. Згідно п.3.2 договору здача-приймання майна здійснювалась у м.Хмельницькому. Тому, позивач вважає, що тлумачення перевіряючими умов зазначеного договору здійснено невірно та не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч.1 ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним. Відповідно до ч.2 цієї статті фіктивний правочин визнається недійсним лише судом. Проте, позивач вважає, що в наявності є всі правові наслідки договору, укладеного з ТОВ «Техта», і підстави для визнання його недійсним, навіть в судовому порядку, відсутні.

Позивач вважає, що оформивши передбачені законодавством первинні документи (договір купівлі-продажу, податкову накладну, акт прийому-передачі гідравлічної бурової установки) виконав всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірно відніс ПДВ по операції з придбання бурової установки до податкового кредиту жовтня 2007 р.

В судовому засіданні представник позивача, третьої особи підтримали позовні вимоги, додатково пояснили, що рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2010 р. та 01.11.2011 року було відмовлено в задоволенні позовів ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу щодо придбання гідравлічної бурової установки та про визнання недійсним договору застави, якими було встановлено, що спірні договори містять всі істотні умови та відхилено всі доводи про їх недійсність. Уточнивши позовні вимоги просили визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає прийняті повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, оскільки перевіркою встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено бюджетне відшкодування листопада 2007 року на суму 970337.0 грн. за рахунок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2007 р на відповідну суму. Позивачем завищено податковий кредит жовтня 2007 року на 135040.00 грн за рахунок віднесення суми ПДВ по операції за нікчемним договором купівлі-продажу гідравлічної бурової установки від 6.09.2007 року, укладеним між позивачем і ТОВ «Техта». Відповідач вважає зазначений договір нікчемним, оскільки: операція з придання бурової установки має безтоварний характер, відсутній економічний ефект від здійснення вказаної операції, метою операції є незаконне отримання коштів з державного бюджету.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Завод будівельних матеріалів «Краса Мармуру» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстроване 18.06.2004 року виконкомом Хмельницької міської ради, взяте на податковий облік в ДПІ в м.Хмельницькому 5.07.2004 року № 10097.

12 вересня 2007 року між позивачем та ТОВ «Техта» укладений договір купівлі-продажу гідравлічної бурової установки серії АБ № 435693 вартістю 8100240.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1350040.0 грн. Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати покупцеві товар по акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

12 вересня 2007 року ТОВ "Техта" відповідно до видаткової та податкової накладної № 49 від 12.09.2007 року передало, а ПП ЗБМ "Краса мармуру" прийняло гідравлічну бурову установку, про складено відповідний акт прийому-передачі.

Оплата за поставлений товар була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 789від 12.10.2007 року та № 793 від 16.10.2007 року, а також довідкою Укпромбанку, відповідно до якої 16 жовтня 2007 року з рахунку облікової кредитної заборгованості по кредитному договору № 56/КU від 16 жовтня 207 року було перераховано суму 6480000.00 грн. на рахунок ТОВ «Техта» 2600006301217112 філії «відділення Промінвестбанку в м.Хмельницькому» МФО 315278, ЄДРПОУ 09315277, призначення платежу : купівля гідравлічної установки ТН-20.

Попередньо зазначену гідравлічну бурову установку ТОВ "Техта" придбало в ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва», яке набуло права власності на установку на підставі зовнішньоекономічного контакту від 17 травня 2007 року, відповідно до договору купівлі-продажу від 6 вересня 2007 року вартістю 5926000.00 грн.

Прийнявши бурову установку ТОВ «Техта» уклало договір відповідального зберігання від 8 жовтня 2007 року з продавцем (ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва»). Установка перебувала на зберіганні в м. Хмельницькому по вул. Свободи,8 з 8 жовтня 2007 р по 17 жовтня 2007 р. (акти прийому передачі від 8.10.2007 р. та від 17.10.2007 р.).

Суд відхиляє як безпідставні твердження про транспортування гідравлічної бурової установки продавцем, оскільки зазначене підтверджується лише письмовими поясненнями головного бухгалтера позивача, під час перевірки не досліджувалося.

Отримуючи від продавця - ТОВ "Техта" податкову накладну, позивач включав до податкового кредиту в жовтні 2007 року суму податку на додану вартість, сплаченого ним в ціні товару.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, платник податку -покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, виданої продавцем товару є достатньою підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту в жовтні 2007 року.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу гідравлічної бурової установки, укладеного між позивачем та ТОВ "Техта» та відсутності реальних наслідків їх виконання, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних вказаними постачальниками.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Підставою недійсності правочину за змістом ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та його контрагентом вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначений договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали його.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2010 р. та 01.11.2011 року було відмовлено в задоволенні позовів ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" до ПП "ЗБМ Краса мармуру", ТОВ "Техта", ПАТ "Дельта банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу щодо придбання гідравлічної бурової установки та про визнання недійсним договору застави, якими було встановлено, що спірні договори містять всі істотні умови та відхилено всі доводи про їх недійсність.

Судом також враховується, що під час перевірки податковими органами ТОВ "Техта" , ЗАТ "Завод експериментального виробництва" з питань взаємовідносин з ПП "Завод будівельних матеріалів "Краса мармуру" (щодо операцій по придбанню гідравлічної бурової установки) порушень чинного законодавства не встановлено, що відображено в довідках ДПІ у м. Чернівці № 1060/23-2/14261230 від 05.03.2008 р. та ДПІ в м. Хмельницькому № 2739/23-3/23841529 від 26.03.2008 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище ДПІ в м. Хмельницькому не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000312302/0/2833 від 7 квітня 2008 року, № 0000312302/1/4505 від 5 червня 2008 року та № 0000312302/2/6982, і № 0000322302/0/2832 від 7 квітня 2008 року, № 0000322302/1/4504 від 5 червня 2008 року та № 0000322302/2/6982, а тому їх слід скасувати.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 203, 204, 228, ЦК України, пп. 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.7 ст. 1, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, ст.ст. 71, 158 -163, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000312302/0/2833 від 7 квітня 2008 року, № 0000312302/1/4505 від 5 червня 2008 року та № 0000312302/2/6982, якими приватному підприємству "Завод будівельних матеріалів "Краса мармуру", зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на 970337 грн., і № 0000322302/0/2832 від 7 квітня 2008 року, № 0000322302/1/4504 від 5 червня 2008 року та № 0000322302/2/6982, якими визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем 379703 грн, за штрафними санкціями в сумі 189852 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса мармуру" судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2012 року

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап"Згідно з оригіналом" Суддя