Постанова № 25660340, 14.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2-а- 8571/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,

за участі секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області суму боргу 1075,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України. Відповідач не виконував вимоги чинного законодавства щодо перерахування єдиного внеску, внаслідок чого виник борг, який підлягає сплаті в сумі 1075,05 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що з часу взяття на облік платника єдиного внеску по теперішній час заборгованості не має, всі платежі сплачувались своєчасно і у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами, тому у задоволення позовної заяви просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язана можливість стягнення цього боргу у судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за реєстраційним номером НОМЕР_1.

Згідно з ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (п.4 ч.2 ст.6).

Судом встановлено, що правила подачі такої звітності визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309; далі за текстом - Порядок №22-2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання норм даного Порядку №22-2 відповідач склав і подав до територіального органу Пенсійного фонду звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 р., в якому самостійно визначено суму єдиного внеску.

На підставі даних звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, який був наданий ОСОБА_2, у встановлений законом термін, до 1 квітня 2012 року, платник свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1075,05 грн. (недоїмка по єдиному внеску 34,7%).

Частиною 5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абз.1 ч.8 ст.9); при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абз.2 ч.8 ст.9); базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік (абз.3 ч.8 ст.9).

Аналізуючи приписи даної норми, суд доходить висновку, що за загальним правилом суми єдиного внеску повинні сплачуватись платником не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається виплата заробітної плати, то одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).

Як з'ясовано судом, відповідач обов'язку по своєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування не виконав, що підтверджується наявною у справі карткою особового рахунку.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз.1 ч.4 ст.25); вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз.2 ч.4 ст.25); платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз.3 ч.4 ст.25); у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (абз.4 ч.4 ст.25); у разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку (абз.5 ч.4 ст.25); у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз.6 ч.4 ст.25); у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (абз.7 ч.4 ст.25).

Судом досліджена наявна в матеріалах справи копія вимоги від 04.04.2012 р. № Ф-340, яка відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалась, є діючою.

Доказів проведення відповідачем процедури узгодження даної вимоги з територіальним органом ПФУ, доказів оскарження названої вимоги в судовому або позасудовому порядку, доказів оплати названої вимоги або направлення її до органів державної виконавчої служби України, скасування цієї вимоги або її невідповідності закону сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не встановлено.

Заборгованість у розмірі 1075,05 грн. на теперішній час залишається несплаченою відповідно до картки особового рахунку страхувальника.

За таких обставин, заявлена по даній справі вимога про стягнення заборгованості визнається судом обґрунтованою, адже доведена матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області (м-н 4, буд. 73, м. Лозова Харківська область, 64606, розрахунковий рахунок 37192076002019 відкритий в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код установи 22681992) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1075,05 грн. (одна тисяча сімдесят п'ять 05 коп.).

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосєльцева О.В.