Постанова № 25660017, 10.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 серпня 2012 р. № 2-а- 5801/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Волокіта О.Г.

представника відповідача - Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Афаліна" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 18.01.2012р. № 0000312330 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 555 293,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 277 646,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року, за клопотанням представника позивача замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 26.12.2011 р. № 1108 та Наказу від 23.12.2011 р. № 1377 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Афаліна», виданих Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, у період з 26.12.2011 р. по 28.12.2011 р. відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Афаліна» з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємством - постачальником ТОВ «Ваел Плюс» за серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 29.12.2011 р. № 2461/23-304/22701074, згідно якого перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.9-24).

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. № 0000312330, згідно якого визначена сума податкового зобов'язання позивача з податку па додану вартість - за основним платежем 555 293,00 грн., за штрафними санкціями - 277 646,50 грн. (а.с.30).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, проте за наслідками розгляду скарг Рішенням ДПА Харківської області від 02.03.2012р. № 577/10/10-212 та Рішенням ДПС України від 24.04.2012 р. № 0000312330 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна" має ліцензію видану Міністерством промислової політики України на такі види діяльності як заготівля, переробка,металургійна переробка металобрухту кольорових металів (а.с.120).

29 квітня 2011 року між ТОВ «Ваел Плюс» (постачальником) та ТОВ «Афаліна» (покупцем) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей (сплаву алюмінієвого) № 29/04, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця на умовах цього договору сплави кольорових металів, іменовані надалі товар, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. В п. 1.2. договору зазначено, що номенклатура і кількість товару, що поставляється покупцю, визначається ватажними документами (накладними), що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 2.1.і п. 2.2. договору постачальник доставляє відвантажений товар автомобільним (залізничним) транспортом на склад покупця, товар поставляється партіями у відповідності до усної або письмової домовленості сторін. Ціна товару та вартість кожної партії товару, що поставляється, зазначається в накладних. П. 9.1. договору передбачено, що термін дії договору - з моменту підписання до 31.12.2011 року (а.с.48-50).

З наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних вбачається, що в серпні 2011 року ТОВ «Ваел Плюс» було продано на користь позивача сплав алюмінієвий на загальну суму 3331759,12 грн., у тому числі ПДВ - 555 293,19 грн. (а.с.51-74).

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. В той же час, п. 11.2. Правил, яким передбачалося, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, виключено на підставі Наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 493 від 22.05.2006 р. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Правил). Відповідно до п. 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Згідно п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Оскільки за умовами договору вантажовідправником товару виступає ТОВ «Ваел Плюс», отже саме це підприємство зобов'язане оформити дорожній лист та товарно-транспортну накладну на перевезення товару на адресу позивача, та надати останньому другий екземпляр належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Між тим, з наявного в матеріалах справи листування між позивачем і ТОВ «Ваел Плюс» вбачається, що позивач неодноразово (листами № 98 від 20.06.2011 р., № 126 від 23.08.2011 р.) звертався до ТОВ «Ваел Плюс» із проханням надати йому товарно-транспортні накладні на поставлений за договором № 29/04 від 29.04.2011 р. сплав алюмінієвий, проте, незважаючи на викладену в листі б/н від 01.07.2012 р. обіцянку надати зазначені товарно-транспортні накладні, згідно пояснень позивача ТОВ «Ваел Плюс» до теперішнього часу її не виконало та товарно-транспортні накладні на перевезення товару за вказаним договором не надало.

Посилання відповідача в Акті перевірки від 29.12.2011 р. № 2461/23-304/22701074 на п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, суд вважає безпідставним, оскільки закріплений в ньому обов'язок мати у наявності серед інших документів товарно-транспортну накладну, встановлено для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, тоді як за договором № 29/04 від 29.04.2011 р. позивач таких перевезень не здійснював, оскільки зобов'язання щодо доставки товару позивачеві було покладено на ТОВ «Ваел Плюс».

Крім того, не можуть бути взяті до уваги й викладені в Акті перевірки доводи відповідача щодо невиконання позивачем вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН, оскільки зазначений Наказ в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

В той же час, матеріали справи свідчать про фактичне одержання та подальше використання позивачем у власній господарській діяльності сплаву алюмінієвого, поставленого від ТОВ «Ваел Плюс» згідно договору № 29/04 від 29.04.2011 р. в серпні 2011 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами, та відповідно до ст. 1 якого:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 8 вказаного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів; підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а ч. 5 ст. 9 Закону передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Пунктом 2.7 Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади; документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в процесі здійснення господарської діяльності ведеться бухгалтерський облік здійснюваних ним господарських операцій. У періоді, що перевірявся відповідачем, позивач використовував власні виробничі та складські приміщення, розташовані за юридичною адресою позивача: м. Харків, пров. Пластичний, 9, що підтверджується копіями відповідних правовстановлюючих документів на нежитлові будівлі літ. «Ц-1», «Ц-4» (корпус 4) - цех по переробці лому кольорових металів та на нежитлові будівлі - «Ч-1» складу готової продукції, шлакоблочної. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача виробництво алюмінію, оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них є основними видами діяльності позивача. Заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів позивач здійснює на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України серія АВ № 470198, строк дії якої з 06.07.2010 р. і термін дії не обмежений.

Так, на виконання умов договору № 29/04 від 29.04.2011 р. у серпні 2011 року ТОВ «Ваел Плюс» поставило на користь позивача сплав алюмінієвий на загальну суму 3331759,12 грн., у тому числі ПДВ - 555 293,19 грн., що підтверджується накладними та податковими накладними: № 107 від 01.08.2011 р. на суму 110 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 18 400,00 грн.; № 116 від 02.08.2011 р. на суму 342 281,16 грн., в тому числі ПДВ - 57 046,86 грн.; № 118 від 02.08.2011 р. на суму 132 480,00 грн., в тому числі ПДВ - 22 080,00 грн.; № 119 від 02.08.2011 р. на суму 409 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 68 250,00 грн.; № 120 від 02.08.2011 р. на суму 120 492,00 грн., в тому числі ПДВ - 20 082,00 грн.; № 121 від 03.08.2011 р. на суму 322 768,20 грн., в тому числі ПДВ - 53 794,70 грн.; № 122 від 03.08.2011 р. на суму 263 477,76 грн., в тому числі ПДВ - 43 912,96 грн.; № 182 від 12.08.2011 р. на суму 376 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 62 700,00 грн.; № 247 від 23.08.2011 р. на суму 248 160,00 грн., в тому числі ПДВ - 41 360,00 грн.; № 273 від 26.08.2011 р. на суму 480 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 80 000,00 грн.; № 285 від 29.08.2011 р. на суму 198 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 000,00 грн.; № 286 від 29.08.2011 р. на суму 328 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 54 666,67 грн., які були надані відповідачеві в ході перевірки. Судом встановлено, що позивач сплатив на користь ТОВ «Ваел Плюс» вартість придбаного у останнього товару у повному обсязі, про що свідчать копії банківських виписок за особовим рахунком позивача в матеріалах справи.

У перевіряємому періоді на власному виробництві позивач здійснював переробку отриманого від контрагентів (в тому числі й від ТОВ «Ваел Плюс») сплаву алюмінієвого у готову продукцію (полуматриця кондитерської сковороди, сплав алюмінієвий АК5М2Ц4, АК12П, АК12, АК9М2), а також наступний перепродаж сплаву алюмінієвого. З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві позивача створено аналітичну лабораторію, атестовану у встановленому порядку, в якій проводяться вимірювання хімічного складу і властивостей алюмінію, його сплавів, їх брухту та відходів.

Позивачем надані суду карти складського обліку матеріалів, які відображають прихід сплаву на склад від постачальників, та його наступний рух у серпні 2011 р.: або на виробництво продукції, або на подальший продаж контрагентам позивача, та містять серед іншого наступну інформацію: номери та дати прибуткових накладних, за якими отримано сплав алюмінієвий від контрагентів (в т.ч. ТОВ «Ваел Плюс») за внутрішньою нумерацією підприємства позивача, номери й дати видаткових накладних, за якими здійснюється відвантаження виготовленої продукції або сплаву алюмінієвого як товару, найменування постачальників сплаву та покупців (замовників) продукції, найменування матеріалу та готової продукції, кількість продукції, що відвантажується. Зазначені картки є підставою для списання матеріалу на виробництво продукції. З калькуляцій вартості виробництва продукції вбачається, скільки сплаву фактично витрачено на виготовлення тієї або іншої продукції. В наступному, готова продукція відвантажується замовникові (покупцю), про що свідчать видаткові накладні, надані позивачем до матеріалів справи. На вимогу замовника (покупця) продукції позивач видає сертифікат якості продукції.

Твердження відповідача в Запереченнях на позов про ненадання позивачем для перевірки первинних документів, які б відображали оприбуткування придбаного у ТОВ «Ваел Плюс» товару, спростовується зробленим в п. 2.12 Акту перевірки від 29.12.2011 р. № 2461/23-304/22701074 записом про використані при проведенні позапланової перевірки документи, де серед інших зазначені: податкова звітність, угоди, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, інші документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту придбання у ТОВ «Ваел Плюс» згідно договору № 29/04 від 29.04.2011 р. та використання у власній господарській діяльності сплаву алюмінієвого на загальну суму 3331759,12 грн., у тому числі ПДВ - 555 293,19 грн.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України віднесено до об'єкту оподаткування.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг… Пунктом 198.2 цього ж Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Судом встановлено, у періоді, що перевірявся, позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ у загальному розмірі 555 293,19 грн., сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням у ТОВ «Ваел Плюс» сплаву алюмінієвого, який в наступному був використаний позивачем у власній господарській діяльності - у виробництві власної продукції (полуматриця кондитерської сковороди, сплав алюмінієвий АК5М2Ц4, АК12П, АК12, АК9М2) та подальшому перепродажу сплаву алюмінієвого третім особам.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.4 ст. 201 зазначеного Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п. 201.8. Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, а п. 201.10 цього ж Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу України.

Таким чином, вищенаведене свідчить, що всі господарські операції позивача з ТОВ «Ваел Плюс» проведені у бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару та здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням сплаву алюмінієвого у ТОВ «Ваел Плюс», до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді у загальному розмірі 555 293,19 грн.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.01.2012 року №0000312330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" (п/р №26001035870504 в АТ "Укрсиббанк" МФО 351005, код ЄДРПОУ 22701074) сплачений судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.