Постанова № 25659932, 13.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5131/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Москалець Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2012 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - позивач, АТ "ОТП Банк" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2, про скасування арешту, накладеного 06.11.2007 року та внесеного до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 13.11.2007 року, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що відповідачем після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса з будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 та переданий АТ "ОТП Банк" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, не знято арешт, накладений постановою державного виконавця при виконанні зазначеного виконавчого документа, що перешкоджає виконанню рішення Київського районного суду від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" боргу за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань та заперечень не надав.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, у поданій заяві просила позов задовольнити та розгляд справи провести за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що 01.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк"(Банк), правонаступником якого відповідно до Статуту є АТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № ML-D00/002/2007, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 136 000 доларів США на строк до 01.06.2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором між Позичальником (Іпотекодавець) та Банком (Іпотекодержатель) укладено договір Іпотеки від 01.02.2007 року № РML-D002/043/2007.

За умовами договору Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно (предмет Іпотеки), а саме: будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності.

Даний договір 01.02.2007 року посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. та зареєстровано в реєстрі за № 446, до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис про обтяження зазначеного нерухомого майна.

09.10.2007 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис, який пред'явлено АТ «ОТП Банк» до виконання до підрозділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою державного виконавця від 06.11.2007 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, про що 13.11.2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_2.

04.11.2009 року рішенням Київського районного суду м. Полтава у справі № 2-1285/09 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 01.02.2007 року № ML-D00/002/2007.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.05.2012 року арешт з будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця від 06.11.2007 року та внесений до реєстру 13.11.2007 року не знято.

Листом від 18.06.2012 року № 7049 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області повідомлено позивача про те, що постановою підрозділу ВП 5039754 від 15.10.2008 року виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) повернуто стягувачу на підставі пункту 6 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження № 5039754 знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання, та зазначив про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що станом на 16.07.2012 року арешт з будинку за адресою: АДРЕСА_1 не знято.

Вважаючи протиправним не зняття накладеного арешту на нерухоме майно, що перебуває у нього в Іпотеці, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Абзацом 6 частини 3 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із статтею 55 цього Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця від 06.11.2007 року АА № 047867 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, однак у зв'язку із неможливістю виконання виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання внаслідок відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, при цьому накладений арешт з нерухомого майна не знято.

Порядок повернення виконавчого документа стягувачу передбачений статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП 5039754 від 15.10.2008 року).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, згідно з частиною 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені в статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Із системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачеві , у розумінні цього Закону, не є завершенням виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець в силу вимог статтей 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» позбавлений можливості зняти арешт, з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав передбачених пунктом 2 частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 09.03.2011 року) передбачено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Приймаючи до уваги, що повернення виконавчого документа стягувачеві у розумінні вимог Закону України «Про виконавче провадження» не є завершенням виконавчого провадження, а також тієї обставини, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, в рамках якого накладався арешт на нерухоме майно, знищено за закінченням строків зберігання, а також зважаючи на те, що зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови від 06.11.2007 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, не порушує чиї-небудь права та інтереси, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зняття арешту з будинку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зняти арешт з будинку за адресою: АДРЕСА_1, внесений до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 13 листопада 2007 року на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 06 листопада 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (ідентифікаційний код 33631073) витрати зі сплати судового збору в сумі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко