Постанова № 25659856, 15.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15.08.2012 р. Справа № 2а-2314/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва

Миколаївської обл. Державної податкової служби,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54000

до

ПрАТ "Миколаївмолпром",

вул. Комсомольська, 101, м. Миколаїв, 54008

про

стягнення заборгованості в сумі 10580,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 10580,00 грн., з яких: 1010,00 грн. заборгованості з податку на прибуток, 9570,00 грн. заборгованості з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем самостійно відображені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток у декларації за IV квартали 2011 року та з податку на додану вартість у деклараціях за листопад-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву в яких вказує на сплату заборгованості за деклараціями та запровадження процедури санації стосовно нього (а. с. 31-32).

Сторони надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач, зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 30.06.2000 р. та з 04.09.2006 р. перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (а. с. 5-7).

Відповідно до матеріалів справи позивач та відповідач підписали договір про визнання електронних документів № 1852 від 10.05.2011 р., за яким відповідач має право подавати податкові звітності в електронному вигляді (а. с. 20-22).

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК) платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом. У п. 49.7 ст. 49 ПК передбачено обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, самостійно визначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

На виконання вимог ПК 09.02.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за IV квартали 2011 року, в якій самостійно відображене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1010,00 грн. (а. с. 9-10).

20.12.2011 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, в якій самостійно відображене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2159,00 грн. (а. с. 11-12).

20.01.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, в якій самостійно відображене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 503,00 грн. (а. с. 13-14).

20.02.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 810,00 грн. (а. с. 15-16).

19.03.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 6098,00 грн. (а. с. 17-18).

Позивачм виставлені вимоги від 30.03.2012 р. № 1/136 на суму 487,96 грн. та від 05.05.2009 р. № 2/221 на суму 2704,46 грн.

Відповідач надав суду платіжні доручення про сплату заборгованості за податковими деклараціями (а. с. 33-35).

Позивач надав письмові пояснення про наявність у відповідача боргу в сумі 133364,70 грн. за попередні періоди, в зв'язку з чим сплачені суми зараховувались в рахунок погашення боргів, які виникли раніше. Позивач посилається на п. 87.9 ст. 87 ПК, згідно якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідач надав суду ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2009 р. по справі № 2/141/09, якою порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а. с. 36).

Відповідно до ст. 1 ПК, яка визначає сферу його дії, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 1.3.).

Згідно визначення, наданого терміну "мораторій" ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі й податкових, термін виконання яких настав до введення мораторію.

Як вбачається з розрахунку суми податкового боргу, заборгованість виникла з податку на прибуток за IV квартали 2011 року та з податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року, тобто після введення мораторію. Таким чином, введення мортаторію на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання відповідачем зобов'язань за податковим боргом, що стягується.

Згідно з ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на 18.04.2012 р. загальний борг відповідача становить 10580,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а. с. 8).

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач не довів перед судом переконливості своїх доводів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 16, 20, 95 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Миколаївмолпром" (вул. Комсомольська, 101, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 05409745) на користь державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (р/р 34128999700003 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг у сумі 10580,00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та виконується негайно.

Суддя А. О. Мороз