Постанова № 25659685, 04.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:45 год.

04.05.2011 р. справа № 2а-8038/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Матвєєва Є.С., довіреність № 2-юр від 10.09.10 р.,

представника відповідача: Заяць Г.М., довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Миколаїв-Енергосервіс", вул. 1 Слобідська, 62, м. Миколаїв, 54055

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 08.11.10 р. № 0002282301/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Енергосервіс" (далі - позивач, ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс") до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ), з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 листопада 2010 р. № 0002282301/0.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним були укладені договори з таким контрагентом, як ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп". Договірні зобов'язання виконані сторонами належним чином і на підставі отриманих від контрагента податкових накладних він сформував податковий кредит. Висновок ДПІ про віднесення ним до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними є безпідставним, адже під час перевірки такі податкові накладні ДПІ були надані, що знайшло своє відображення в акті перевірки, як і факт оплати позивачем послуг за договорами.

Відповідач позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 62-66), у яких навів такі доводи. Перевіркою позивача встановлено наявність договірних відносин з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп". Під час перевірки, відповідачем від ДПА у Миколаївській області отримано інформацію про фіктивність ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", так як засновник і директор підприємства - ОСОБА_3, надав пояснення про непричетність до господарської діяльності товариства, а перевіркою ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" встановлено відсутність ресурсів для ведення підприємницької діяльності, що підтверджує акт перевірки ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", а тому правочини позивача з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" є фіктивними. Такі обставини, на думку ДПІ, свідчать про безпідставність формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп".

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 4 травня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є господарюючим суб'єктом, який 17 квітня 2008 р. зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (а. с. 52) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а. с. 53).

З 28 до 29 жовтня 2010 р. ДПІ проведена невиїзна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" за липень, листопад 2009 р. Результати перевірки оформлені актом від 29 жовтня 2010 р. № 3776/232-00/35889731 (далі - акт перевірки) (а. с. 8-15).

Як зазначено відповідачем у висновку цього акту перевірки (а. с. 15), позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час перевірки позивача, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 11139,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 8 листопада 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002282301/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11139,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5569,50 грн. (а. с. 29).

Як встановлено судом, позивач уклав з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" договір від 1 липня 2009 р., відповідно до умов якого ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" на замовлення позивача здійснювало розробку проекту внутрішнього енергопостачання та договір від 6 листопада 2009 р., за яким ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" здійснювало отримання проектно-технічних умов на збільшення потужності (а. с. 30-33).

Як вбачається з поданих позивачем актів приймання-здачі робіт (а. с. 34-35), ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" свої зобов'язань, які випливають з вищезазначених договорів, виконало.

Згідно ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до ст. 4 п. 4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Як встановлено ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач отримав від ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" податкові накладні, які повною мірою відповідають вимогам законодавства (а. с. 36-37), факт отримання податкових накладних встановлено і перевіркою, адже вони перелічені в акті перевірки.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Єдине обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сплаченого податку, міститься у ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд відзначає, що на момент перевірки позивач мав всі податкові накладні, видані ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" за договорами, що відображено в акті перевірки, а тому посилання відповідача на порушення позивачем ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не знаходить свого підтвердження.

Таким чином, на час перевірки, договори укладені позивачем з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" були сторонами виконані належним чином, а тому у позивача мались всі законні підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у договірній ціні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, послуги, які надавало позивачу ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", були частиною робіт, які виконував позивач за договорами підряду, укладеними з ВАТ ВТБ Банк, ВАТ "Кредитпромбанк", ДМ "Сказка", Миколаївським обласним кожно-венерологічним диспансером, ПП "Київенергон" (а. с. 79-87). Виконання робіт позивачем на цих об'єктах підтверджується актами здачі-приймання робіт, підписаних між позивачем та переліченими суб'єктами (а. с. 88-93) та податковими накладними, виданими позивачем цим контрагентам (а. с. 94-101).

Також судом враховано те, що ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" має ліцензію серії АВ № 316541 на здійснення будівельної діяльності, відповідно до якої підприємство має право виконувати проектні роботи. Строк дії ліцензії - з 4 червня 2007 р. до 4 червня 2012 р. (а. с. 67). Відповідно до вимог ст. ст. 6, 8 ч. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", орган ліцензування здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, під якими розуміється установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, тобто можливість виконання отримувачем ліцензії робіт, які зазначені у ній, є предметом перевірки органу ліцензування.

Фактично висновки ДПІ про порушення позивачем наведених норм Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються не на встановлених порушеннях податкового законодавства з боку позивача, а на наявності серед його контрагентів ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", яке, згідно інформації ДПА у Миколаївській області, має ознаки фіктивності, з огляду на те, що засновник і директор підприємства надав пояснення про непричетність до господарської діяльності товариства і перевіркою якого встановлено відсутність ресурсів для ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. п. 1.5., 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки (далі - Порядок № 327), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши у судовому засіданні акт перевірки, суд приходить до висновку про те, що відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача даними ДПА у Миколаївській області і висновками акту перевірки ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", у якому правочини ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" визнано такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (а. с. 126-135).

На думку суду, це є суттєвим порушенням Порядку № 327, адже, як то слідує з наведених норм, такі дані могли використовуватись ДПІ під час перевірки позивача, але висновки акту перевірки не можуть ґрунтуватись тільки на інформації іншого податкового органу щодо контрагенту перевіряємого суб'єкта господарювання та висновках акту перевірки такого контрагента, адже за Порядком № 327, податковий орган в акті перевірки повинен зазначити у чому саме полягає порушення саме з боку перевіряємого підприємства.

Заперечення позивача в частині посилання на допит засновника і директора ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" ОСОБА_3, бездоказові, адже відповідач не подав суду протоколу допиту зазначеної особи, у той час, як ст. 71 ч. 1 КАС України вимагає від кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 61 ч. 1 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. На переконання суду, збільшення податкового зобов'язання позивача та застосування до нього штрафної санкції лише на тій підставі, що серед його контрагентів є підприємство з ознаками фіктивності, фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, які порушують податкове законодавство, адже позивач є тільки отримувачем податкових накладних, а не особою, яка вносить до них відомості. Крім того, за Законом України "Про податок на додану вартість", позивач не має право ставити під сумнів достовірність даних, внесених контрагентом до податкової накладної і навіть у випадку виявлення таких недостовірних даних, у позивача відсутні засоби законного впливу на контрагента.

У акті перевірки містяться посилання ДПІ на фіктивність правочинів позивача з огляду на порушення ст. 234 ЦК України, відповідно до якої, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Разом з тим, як встановлено ч. 2 наведеної статті, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Разом з тим, доказів визнання правочинів позивача фіктивними, відповідач суду не подав.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв без врахування всіх обставин справи та не довів суду його законність, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію № К21/Н/8 від 17 листопада 2010 р. (а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.10 р. № 0002282301/0 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

3. Відшкодувати ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

6 травня 2011 р.

Суддя А. О. Мороз