Постанова № 25659544, 03.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №9.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5326/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представника позивача

ТОВ «Мір снабженія» Бахтігозіної О.А. (довір. №8 від 09.01.12)

представника відповідача

ДПІ у Жовтневому районі

міста Луганська Старицької Ю.Ю. (довір. №972/10 від 27.03.12)

представник відповідача

ГУДКС України у Луганській області не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» до ДПІ у Жовтневому районі, Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, стягнення зайво сплачених грошових коштів, стягнення витрат на юридичну допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія», в якому позивач просив:

- визнати рішення першого заступника керівника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби Святоха Н.В. від 22.07.2011 № 0000262200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2113,07 грн. недійсним;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача зайво сплачені грошові кошти в сумі 2113,07 грн. в рахунок сплати пені за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань і порушення вимог валютного законодавства;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області перерахувати 2113,07 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мір снабженія»;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 107,30грн. та втрати на юридичну допомогу у розмірі 2500,00грн.

Ухвалою суду від 02 серпня 2012 року провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» до ДПІ у Жовтневому районі, Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області перерахувати 2113,07 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мір снабженія» було закрито у зв'язку з відмовою позивача від зазначених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період з 14.07.2011 по 20.07.2011 працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з фірмою ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TREDE CO., LTD.CHINA за контрактом від 30.08.2010 № 15/МС за період з 30.08.2010 по 20.07.2011, за наслідками якої складений акт перевірки від 22.07.2011 № 1841/22/31594936.

На підставі вказаного Акту першим заступником начальника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Святоха Н.В. було винесено податкове повідомлення - рішення від 22.07.2011 № 0000262200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2113,07 грн. у зв'язку з порушенням Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме за перевищення строків поставки товарів (більше ніж 180 днів) при здійсненні авансового платежу.

Із зазначеним рішенням позивач не погоджується у зв'язку з наступних підстав.

ТОВ «Мір снабженія» по зовнішньоекономічному контракту №15/МС від 30.08.2010р. з фірмою ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TRADE CO., LTD.CHINA здійснив предоплату за придбаний товар двома платежами, а саме 30% платежу - 6.09.10, решта 70% - 15.02.11. Сам товар був поставлений на територію України 03.03.2012 року, тобто в межах встановленого 180 денного строку, що підтверджується коносаментом NB/ODS-22204 на якому мається відтиснення штампу «Під митним контролем» Південна митниця від 03.03.2012 року.

Як зазначає позивач, згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», датою здійснення імпорту є дата надходження товару на митну територію України, тобто фактичного перетину ним митної межі, що підтверджується проставлянням відтиснення штампу «Під митним контролем» на CMR, товаросупровідних документах. За контрактом № 15/МС від 30.08.2010 з фірмою ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TRADE CO.,LTD.CHINA датою здійснення імпорту є дата надходження товару на митну територію України, тобто, фактичного перетину ним митної території, а саме 03.03.2011, що вказане в коносаменті, а не 11.03.2011, як вказано на ГТД, що є датою митного оформлення, а не датою перетину митного кордону України.

Тому позивач вважає, що розрахунок штрафних санкцій за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проведений без урахування норм чинного законодавства, а саме термін нарахування санкцій починається з моменту оформлення МВД.

На підставі викладеного, позивач просить визнати податкове повідомлення - рішення від 22.07.2011 № 0000262200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2113,07 грн. недійсним та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача зайво сплачені грошові кошти в сумі 2113,07 грн. в рахунок сплати штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 107,30грн. та витрати на юридичну допомогу у сумі 2500,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що податковою інспекцією була отримана інформація від уповноваженого філії банку ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк» про незавершені позивачем у законодавчо встановлені строки розрахунки за імпортними операціями, у зв'язку з чим було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Мір снабженія» здійснює імпортні операції на підставі контракту від 30.08.2010 № 15/МС, укладеного з нерезидентом на постачання господарських товарів. За результатами перевірки складено акт від 22.07.2011 № 1841/22/31594936, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого перевищено законодавчо встановлені 180-денні строки розрахунків за продукцію без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Перевищення склало 6 днів. На підставі акту було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000262200/0 від 22.07.2011 на суму 2113,07 грн. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області в судове не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином. 01.08.2012 факсимільним зв'язком надіслав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідно до Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного бюджету виконуються органами казначейства в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, позивачем не надано документів, відсутність якого виключає можливість розгляду питання в суді про будь - які відшкодування на його користь з Державного бюджету України. Позивач повинен в безспірному порядку у встановлений законом спосіб довести факт сплати грошових коштів, які були витрачені на оплату послуг за надання правової допомоги. Просив провести судове засідання за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.08.2001 за № 13821050001000185 (а. с. 99).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, в період з 14.07.2011 по 20.07.2011 завідувачем сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, радником податкової служби ІІІ рангу ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Гаман В.М., на підставі направлення від 14.07.2011 № 1145 та наказу від 04.04.2011 № 692, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Мір снабженія» вимог валютного законодавства за період з 30.08.2010 по 20.07.2011 при взаємовідносинах з фірмою ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TRADE CO., LTD.CHINA за контрактом від 30.08.2010 № 15/МС за період з 30.08.2010 по 20.07.2011, згідно повідомлення банку - ВАТ «Державний ощадний банк», філія - Луганське обласне управління від 04.04.2011 № 54-04/394 про порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям.

За результатами перевірки 22.07.2011 складено акт № 1841/22/31594936 (а. с. 8-12), згідно якого виявлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. ТОВ «Мір снабженія» при здійсненні імпортних операцій перевищено законодавчо встановлені 180-денні строки розрахунків за продукцію без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Перевищення складає 6 днів - з 06.03.2011 по 11.03.2011

Інформації щодо надання заперечень до акту перевірки позивачем суду надано не було.

На підставі акту перевірки податковим органом 22.07.2011 було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000262200/0, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 2113,07 грн. (а. с. 15).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон №185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Відповідно до ст.. 4 Закону № 185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління національного банку України від 24 березня 1999 року №136 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за №338/3631, здійснення поставки - оформлення ВМД у порядку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором ( в інших випадках).

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 №15-93 Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням равил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відповідно до п.3.1 Постанови НБУ від 24.03.99 №136 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують одержання висновку.

Згідно з п.3.3 даної Постанови банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Суд вважає, що відповідач не мав законних підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фірмою ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TRADE CO., LTD.CHINA 30.08.2010 було укладено контракт № 15/МС на постачання господарських товарів (а. с. 16-21). Перелік продукції зазначено в додатку № 1 до контракту, а саме специфікації № 1 від 30.08.2010 (а. с. 22-25).

Відповідно до платіжного доручення №21 від 06.09.2010 року позивач сплатив по контракту №15/МС 14 790,60 доларів США (а.с.62).

Тобто плин терміну 180 днів почався 06.09.2010 року, а граничний термін поставки товару - 05.03.2011 року.

Постачання товару від фірми ZHEJIANG HUALI INDUSTRY & TRADE CO., LTD.CHINA на митну територію України відбулося 03.03.2011 року, що підтверджується коносаментом (а.с.29) та рахунком-фактурою (а.с.59) з позначкою південної митниці.

Тобто постачання товару відбулося в межах строку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд не приймає доводи відповідача про те, що строк поставки товару на митну територію повинен рахуватись із дати митного оформлення, тобто з 11.03.2011 року, оскільки моментом, з якого товари є імпортованими в Україну є момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Суд вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, встановлений Законом №185, приписами якого закріплено відповідальність, зокрема за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Це підтверджується положеннями Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у статтях 212 - 214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом частини 3 статті 214 Митного Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до статті 212 Митного Кодексу митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Свою правову позицію з питання визначення моменту ввезення імпортного товару на територію України висловив Вищий Адміністративний суд України у Інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 де зазначив, що строк постачання товару на митну територію повинен розраховуватись із дати митного оформлення.

За таких обставин суд вважає податкове повідомлення рішення від 22 липня 2011 № 0000262200/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2113,07грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Як вбачається із платіжного доручення №9828 від 29.07.2011 року (а.с.31) позивач сплатив нараховану фінансову санкцію по податковому повідомленню-рішенню від 22 липня 2011 № 0000262200/0 у розмірі 2113,07грн.

Як пояснив представник позивача сплачені кошти були у зв'язку з тим, що несплата могла потягти для позивача негативні наслідки у вигляді наявності заборгованості та інших санкцій. Просив стягнути з Державного бюджету України зазначену суму на користь ТОВ «Мір снабженія».

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів по рішенню суду.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від 03.08.2011 року №845 органи державного казначейства України по судовим рішенням про стягнення надходжень до бюджету здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надлишково і /або помилково сплачених податків і зборів.

У зв'язку з тим, що рішення за яким позивачем було сплачено кошти, є незаконним, то суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету на користь позивача ТОВ «Мір снабженія» 2113,07грн. як суму зайво сплачену до бюджету.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України суми 2500,00грн. в рахунок відшкодування витрат на юридичну допомогу, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 87 КАС України до судових витрат відносяться витрати по сплаті судового збору та по розгляду справи, куди входить також і витрати на надання правової допомоги.

Ст.90 КАС України передбачає, що витратами на правову допомогу є витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.

Граничні розміри компенсаційних витрат на правову допомогу в адміністративних справ передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р., згідно до якої розрахунок сум відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється відповідно до кількості витраченого часу на надання такої допомоги. Розрахунок витрат робочого часу на складання позовної заяви суду не надано.

Позивачем не надано доказів документального підтверження судових витрат за надання йому правової допомоги. Наданий видатковий ордер та угода про надання правової допомоги не може бути такими доказами, оскільки згідно ст.17 затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури «Правил адвокатської етики» від 01.10.1999 року в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені:

а) прізвище, ім'я та по батькові,

адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи - клієнта;

б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала

угоду, якщо договір укладається не особисто клієнтом;

в) прізвище, ім'я та по-батькові адвоката (або назва адвокатського об'єднання), який надаватиме правову допомогу, та його адреса;

г) зміст доручення: яка саме правова

допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватись;

д) розмір гонорару, порядок його обчислення

(фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо);

е) розмір, порядок обчислення і внесення

фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення;

є) підписи осіб, що уклали угоду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат з оплати правової допомоги.

Позивачем надано докази про оплату судового збору у сумі 107,30 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 53,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» до ДПІ у Жовтневому районі, Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, стягнення зайво сплачених грошових коштів, стягнення витрат на юридичну допомогу задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 № 0000262200/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2113,07грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» зайво сплачені кошти у розмірі 2113,07грн. відповідно до платіжного доручення №9828 від 29.07.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» сплачені ним судові витрати у розмірі 53,65грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 7 серпня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва