Постанова № 25659014, 09.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/3260/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000578012 від 21.03.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2012 року Державне підприємство «Антрацит» (далі - позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000578012 від 21.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.03.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000578012, яким на підставі акту перевірки №518/08-2/32226065 від 08.12.2011 року були виявлені порушення. З вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач не згоден, тому був вимушений за захистом своїх прав до суду (том 1 а.с.3-9).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд визнати податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000578012, винесене відповідачем на підставі Акту перевірки від 08.12.2011 року № 518/08-2/32226065 та згідно рішення про результати первинної скарги ДПС у Луганській області від 07.03.2012 року № 2686/10-408 протиправним та скасувати його у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали суду письмові заперечення на позов (том 1 а.с.217-220), додаткові пояснення на позов (том 18 а.с.124-217), та просили суд відмовити в задоволені позовних вимог.

06 червня 2012 року до участі у розгляді у справи на підставі відповідної заяви (том 18 а.с.122-123) вступив прокурор. В судовому засіданні прокурор підтримав думку представників відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що у період з 25.11.2011 року по 01.12.2011 року на підставі наказу № 530 від 21.11.2011 року (том 1 а.с.12) фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року.

За результатами вказаної перевірки були виявлені порушення, які було викладено у акті № 518/08-2/32226063 від 08.12.2011 року (том 1 а.с.13-48).

З результатами перевірки позивач був не згодний, свої заперечення виклав у письмовій формі за № 09/846 від 14.12.2011 року (том 1 а.с.45-48). Листом від 20.12.2011 року №22572/08-2206 відповідач повідомив позивача про те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську визнала вказані заперечення такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню (том 1 а.с.49- 56).

26 грудня 2011 року на підставі акту перевірки №518/08-2/32226063 від 08.12.2011 року відповідачем було винесено податкове - повідомлення рішення №0002638012 (том 1 а.с.57).

З зазначеним рішенням позивач був незгодний та подав скаргу від 06.01.2012 року №09/4 (том 1 а.с.58-61).

Листом від 07.03.2012 року №2686/10-408 відповідач повідомив позивача про те, що податкове - повідомлення рішення №0002638012 від 26.12.11 року скасовано в частині 2475268,00 грн., а в іншій частині залишено без змін (том 1 а.с.62-66).

21.03.2012 року відповідачем, з урахуванням висновків рішення ДПА у Луганській області від 07.03.2012 року, було винесено податкове повідомлення - рішення №0000578012 (том 1 а.с.67).

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за перевіряє мий період ДП «Антрацит» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТПГ «Восток» та ПП «Укрстандарст-2009». Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТПГ «Восток» відбувалися на підставі договорів щодо постачання продукції нафтопереробки. При перевірці відповідачем також було враховано інформацію викладену в акті Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.08.2011 року №523/23-37234809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Восток». З висновків вказаного акту вбачається, що у ТОВ «ТПГ «Восток» відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, фактично постачання товару не відбувалося. В матеріалах справи відсутні відомості про те, чи був акт від 22.08.2011 року №523/23-37234809 оскаржений та скасований.

Взаємовідносини між ДП «Антрацит» та ПП «Укрстандарст-2009» за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року відбувалися на підставі наступних договорів: Т-1 від 10.09.2010 року (том 2 а.с.48-49), Т-2 від 10.09.2010 року (том 2 а.с.50-51), Т-3 від 10.09.2010 року (том 2 а.с.52-53), Т-4 від 10.09.2010 року (том 2 а.с.54-55), Т-5 від 10.09.2010 року (том 2 а.с.56-57), 138/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.58-59), 137/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.60-61), 136/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.62-63), 135/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.64-65), 134/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с. 66-67), 133/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.68-69), 132/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.70-71), 131/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.72-73), 130/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.74-75), 129/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.76-77), 128/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.78-79), 127/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.80-81), 126/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.82-83), 125/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.84-85), 124/12 від 01.12.2010 року (том 2 а.с.86-87), 139/12 від 15.12.2010 року (том 2 а.с.88-89), 141/12 від 20.12.2010 року (том 2 а.с. 90-91), 2 ж/д від 02.12.2011 року (том 5 а.с.213), 14/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.214-215), 15/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.216-217), 17/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.218-219), 18/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.220-221), 19/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.222-223), 20/02 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.224-225), 21/01 від 01.02.2011 року (том 5 а.с.226-227), 22/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.228-229), 23/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.230-231), 24/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.232-233), 25/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.234-235), 26/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.236-237), 27/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.238-239), 28/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.240-241), 29/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.242-243), 30/02 від 02.02.2011 року (том 5 а.с.244-245), 31/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.56-57), 32/03 від 01.03.2011року (том 7 а.с.58-59), 33/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.60-61), 33/04 від 01.03.2011 року ( том 7 а.с.62-63), 35/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.64-65), 36/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.66-67), 37/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.68-69), 38/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с. 70-71), 39/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.72-73), 40/03 від 01.03.2011 року ( том 7 а.с.74-75), 41/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.76-77), 42/03 від 01.03.2011 року (том 7 а.с.78-79), 43/03 від 21.03.2011 року (том 7 а.с.80-81), 44/03 від 21.03.2011 року (том 7 а.с.82-83), 45/03 від 21.03.2011 року (том 7 а.с.84-85), 46/03 від 21.03.2011 року (том 7 а.с.86-87), 47/03 від 21.03.2011 року (том 7 а.с.88-89), 174/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.1-2), 175/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.3-4), 176/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.55-56), 177/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.7-8), 178/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.9-10), 179/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.11-12), 180/08 від 01.08.2012 року (том 9 а.с.13-14), 181/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.15-16), 182/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.17-18), 183/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.19-20), 184/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.21-22), 185/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.23-24), 186/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.25-26), 187/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.27-28), 188/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.29-30), 189/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.31-32), 190/08 від 01.08.2011 року (том 9 а.с.33-34), 163/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.197-198), 165/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.199-200), 166/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.201-202), 167/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.203-204), 168/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.205-206), 169/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.207-208), 170/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.209-210), 171/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.211-212), 172/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.231-214), 173/08 від 01.08.2011 року (том 10 а.с.215-216).

Згідно наданих до матеріалів перевірки та матеріалів справи сертифікатів неможливо підтвердити факт отримання товару та його виробника оскільки дані сертифікати видані на певний термін дії, а не конкретно отриману партію товару.

Крім того, позивачем було отримано акт від 25.06.2011 року №1238/23/36887080 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрстандарст-2009». Згідно вищевказаного акту ПП «Укрстандарст-2009», підтверджуючих документів щодо виконання податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів. За місцем реєстрації не знаходиться. При аналізі податкової звітності встановлено, що ПП «Укрстандарст-2009» відсутнє будь-яке обладнання, автотранспортні засоби для постачання товарів, складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливо. В матеріалах справи відсутні відомості про те, чи був акт від 25.06.2011 року №1238/23/36887080 оскаржений та скасований.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктами 11.5 та 11.7 Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом)

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлено порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, а саме. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначений пунктом 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором). Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому підстав для задоволення адміністративного позовних вимог у суду немає.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2012 року.

Суддя Ю.Ю. Мазур