Постанова № 25658880, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2012 р. 16:15 Справа №2а-1029/12/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському районі районі АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 6227,82 грн.

за участю:

позивач -не з'явився

відповідач -не з'явився

Обставини справи: Позивача - Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті страхових внесків та штрафних санкцій у сумі 6227,82 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у добровільному порядку не сплачена сума заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2009-2010 р. та сума штрафних санкцій.

Позивач у судове засідання не з'явився, наддав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечення на позов та докази, які підтверджують його доводи до суду не надіслав, у судове засідання не з'явився, про час та день його проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Крим під реєстраційним номером НОМЕР_2, що підтверджується реєстраційною карткою (а.с. 22).

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон України №1058).

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону України №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п.4,6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України 08.07.2010 № 2461-VI Про внесен ня змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначено "фі зичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спо сіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей за значених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької ді яльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Зако ном. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь упровадженні такими особами підприємницької діяльно сті та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску нарахованого від максимального розміру фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподаткованого доходу, з якого сплачуються страхові внески.

Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим 09.08.2010 було складено акт № 162 від 09.08.2010 року звірки чистого доходу по даним наданим Державною податковою інспекцією Сімферопольського районі АР Крим та документів, які надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Згідно вказаного акту відповідачу донарахована сума страхових внесків за 2009 рік у розмірі 2954,80 грн. (а.с. 18).

Вказаний акт було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та отримано ним 17.08.2010 року (а.с. 19), однак сума донарахованого страхового внеску відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим сума заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування склала 2954,80 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем було складено вимогу про сплату боргу № Ф-744С від 02.09.2010 року на суму 2954,80 грн. (а.с. 4), яка була направлена на адресу відповідача та отримана ним 09.09.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 31.03.2011 року до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим було надано звіт, згідно якого платником самостійно була визначена сума страхового внеску у розмірі 1751,10 грн. (а.с. 8).

На сплату страхових внесків зараховуються відрахування від фіксованого і єдиного податків, Держказначейства України, що поступають від органів (10 і 42%, відповідно). Сума страхових внесків, що підлягає сплаті до Пенсійного фонду, розраховується як різниця між розміром страхового внеску, визначеного платником, і частиною фіксованого (єдиного) податку, який поступає до бюджету Пенсійного фонду від органів Держказначейства.

Згідно закону України від 08.07.2010 року № 2461 "Про внесення змін в Закони України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав силу 17.07.2010 року, відповідачу були донараховані страхові внески за 2010 рік, розраховані як різниця між мінімальним страховим внеском та частиною єдиного (фіксованого) податку, який надійшов до бюджету Пенсійного фонду України.

Вказана сума страхових внесків добровільно відповідачем сплачена не була.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем було складено вимогу про сплату боргу № Ф-523С від 01.09.2011 року на суму 1751,10 грн. (а.с. 6), яка була направлена на адресу відповідача та отримана ним 10.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону України №1058).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у відповідача перед позивачем утворилася недоїмка по сплаті страхових внесків у розмірі 4705,90 грн., з яких сума боргу по страховим внескам за 2009 рік -2954,80 грн., за сума боргу по страховим внескам за 2010 рік -1751,10 грн., та заборгованість по сплаті штрафних санкцій за несвоєчасне подання розрахунку за 2009 рік у розмірі 590,96 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с. 3) та карткою особового рахунку (а.с. 29).

Також у зв'язку з ненаданням відповідачем розрахунку Сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік у встановлені законодавством строки позивачем було прийнято рішення № 447 від 31.03.2011 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 590,96 грн. (а.с. 14), вказане рішення було отримано відповідачем під підпис.

Відповідно до п.4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду.

П.п. 1.3 п. 1 Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, які використовуються у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.04 року № 1000/9599 передбачає обов'язок страховиків по наданню комплекту документів первісної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб один раз на рік до 1 квітня поточного року за попередній рік.

Відповідно до п.5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року такого порушення -у роз мірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв'язку з ненаданням відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік позивачем було прийнято рішення № 382 від 03.09.2008 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 11-12), вказане рішення було направлено на адресу відповідача та отримано ним 11.09.08 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12 зворотній бік).

У зв'язку з ненаданням відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2008 рік позивачем було прийнято рішення № 1012 від 26.06.2009 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 13), рішення було отримано відповідачем під підпис 02.07.2009 року.

У зв'язку з ненаданням відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік позивачем було прийнято рішення № 448 від 31.03.2011 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 590,96 грн. (а.с. 16), вказане рішення було отримано відповідачем під підпис.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі Закон № 1058) в редакції на час прийняття спірних рішень, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції станом з 20.02.2008р. по 29.12.2010р.) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На момент прийняття спірного рішення пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058 втратив чинність у зв'язку з набранням законної сили Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Рішення № 382 від 03.09.2008 р, № 1012 від 26.06.2009 року, № 447 від 31.03.2011 року, № 448 від 31.03.2011 року про застосування фінансових санкцій були прийняті в той час, коли відповідні норми ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратили чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464. Рішення позивача не містить посилання на будь-які інші норми права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

До 01.01.2011 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися ч. 9 статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ч. 9 ст. 106 цього Закону втратила чинність з 01.01.2011р.

Відповідно, з 01.01.2011р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, та їх застосування з 01.01.2011р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування позивачем при прийняті рішення недіючих норм права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин,Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 неправомірно прийняло рішення № 382 від 03.09.2008 р, № 1012 від 26.06.2009 року, № 447 від 31.03.2011 року, № 448 від 31.03.2011 року на підставі ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була виключена з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по страховим внескам у добровільному порядку відповідачем не сплачена та складає - 4705,90 грн.

Згідно положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 71 КАС України відповідач не надав доказів сплати ним зазначеної заборгованості.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, р/р 2560870447612, 2560870447613 в КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 324805, ЄДРПОУ 22259661) заборгованість у сумі 4705,90 грн.

3. В інший частині позову відмовити.

Суддя Алексєєва Т.В.