Постанова № 25658636, 04.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2011 р. (10:26) Справа №2а-5990/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Іванової Ю.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю :

представник позивача - Вовк В.І., довіреність № 50 від 09.08.2011,

представник відповідача - Мельник І.А., довіреність № 7/10-0 від 10.03.2011,

Обставини справи. ВАТ «Кримський содовий завод» звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі № 0001100700 від 17.05.2011 року, відповідно до якого було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на суму 322 143,00грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у січні 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем у встановленому законом порядку було подано до відповідача декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування, яка становить 5 478115,00 гривні та за лютий 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування, яка становить 5 917 192,00 гривень.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у січні 2011 року.

Перевіркою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ суми у розмірі 322 143,24 гривень, сформованої ВАТ «Кримський содовий завод» по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Транс Фаворит», ПП «Альфа-Ком».

Перевіркою встановлено, що податкові накладні, отримані ВАТ «Кримський содовий завод», від ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Транс Фаворит», ПП «Альфа-Ком» не відповідають дійсності, а саме постачальник по юридичній адресі, вказаний у податковій накладній не знаходиться, то такі податкові накладні не можуть бути підтвердженням факту придбання товару та не можуть бути прийняті у підтвердження права на податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, ВАТ «Кримський содовий завод» до складу податкового кредиту січня 2011 року неправомірно віднесена сума ПДВ в розмірі 322143,24 грн., до складу податкового кредиту лютого 2011 року 387691,36грн.

Позивач вважає цей висновок відповідача протиправним, оскільки податковий кредит був ними сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих на виконання договорів щодо придбання товарів і послуг від контрагентів, які на час укладення угод були зареєстровані платниками податків на додану вартість. Товари та послуги за договорами були ними отримані та оплачені, а отже вважає висновок податкової інспекції щодо неправомірного формування ними податкового кредиту протиправним.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на позов (а.с. 5-7), відповідно до яких зазначив, що податкова інспекція дійшла вірного висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок контрагентів, якими надано податкові накладні, оформлені неналежним чином.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» є юридичною особою, відповідно до Довідки та Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 40), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 448007 (а.с. 41), статуту (а.с. 8-39), позивач перебуває на обліку платників податків в Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків м. Сімферополя та з 16.07.1997 року є платником податку на додану вартість, згідно Свідоцтва № 100263543 від 24.01.2010 року (а.с. 42).

ВАТ «Кримський содовий завод» було подано до СДПІ в м. Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 5478115,00 гривні (а.с. 43-72).

Позивачем до СДПІ в м. Сімферополі було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 5 917 192,00 гривень (а.с. 73-111 ).

Судом встановлено, що з 18.04.11 р. по 04.05.11 р. Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Кримський содовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у січні 2011 року, за результатами якої складено акт № 182/07-00/05444546 від 11.05.2011 року (а.с. 112-191).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на 387691,00 грн.

Також, встановлено порушення позивачем п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI у результаті чого значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню зменшено на 322143,00 грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно з статтею 14 ПК України: 14.1.157 податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі даного акту, відповідно до пункту 54.3. ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України на підставі висновків акту перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001100700 від 17.05.2011 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 322143,00 грн. (а.с. 196).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, є формування позивачем податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, щодо місцезнаходження за юридичною адресою яких в податкової інспекції маються сумніви або їх місцезнаходження не встановлено.

Вирішуючи питання про праовмірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

14.01.2011 року між ВАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ НВП «Укренергопостач» було укладено договір постачання № 4600003334, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (а.с. 197-205).

Отримання послуг підтверджено наступними документами:

- Податкова накладна № 10 від 20.01.2011 р. (а.с. 245),

- Прибутковий ордер № 5000001988 від 25.01.2011 р. (а.с. 247),

- Видаткова накладна № РН-0000008 від 20.01.2011 р. (а.с. 248),

- Товаро-транспортна накладна від 21.01.2011р. (а.с. 249)

Оплата товару підтверджено платіжним дорученням № 22876 від 26.01.2011 р. (а.с. 250).

17.12.2010 року між ВАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ «Транс Фаворит» було укладено договір транспортної експедиції № 4600003197, відповідно до умов якого Замовник поручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу (а.с. 206-215).

Отримання послуг підтверджено наступними документами:

- Податкова накладна № 2 від 10.01.2011р. (а.с. 222),

- Податкова накладна № 4 від 11.01.2011р. (а.с. 223),

- Податкова накладна № 6 від 11.01.2011р. (а.с. 224),

- Податкова накладна № 7 від 11.01.2011р. (а.с. 225)

- Податкова накладна № 5 від 11.01.2011р. (а.с. 226),

- Податкова накладна № 3 від 11.01.2011р. (а.с. 227),

- Податкова накладна № 39 від 17.01.2011р. (а.с. 228),

- Податкова накладна № 41 від 17.01.2011р. (а.с. 229),

- Податкова накладна № 40 від 17.01.2011р. (а.с. 230),

- Податкова накладна № 48 від 19.01.2011р. (а.с. 231),

- Податкова накладна № 45 від 19.01.2011р. (а.с. 232),

- Податкова накладна № 50 від 19.01.2011р. (а.с. 233),

- Податкова накладна № 49 від 19.01.2011р. (а.с. 233),

- Податкова накладна № 47 від 19.01.2011р. (а.с. 234),

- Податкова накладна № 46 від 19.01.2011р. (а.с. 235),

- Податкова накладна № 62 від 24.01.2011р. (а.с. 236),

- Податкова накладна № 63 від 24.01.2011р. (а.с. 237),

- Податкова накладна № 61 від 24.01.2011р. (а.с. 238),

- Податкова накладна № 72 від 25.01.2011р. (а.с. 239),

- Податкова накладна № 73 від 26.01.2011р. (а.с. 240),

- Податкова накладна № 74 від 26.01.2011р. (а.с. 241),

- Податкова накладна № 75 від 26.01.2011р. (а.с. 242),

- Податкова накладна № 83 від 28.01.2011р. (а.с. 243),

- Податкова накладна № 84 від 28.01.2011р. (а.с. 244),

Актами про надання послуг з перевезення вантажу (а.с. 251-274).

Оплата послуг підтверджено платіжними дорученнями (а.с. 275-282).

14.01.2011 року між ВАТ «Кримський содовий завод» та ПП «Альфа-Ком» було укладено договір постачання № 4600003331, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (а.с. 216-220).

Отримання послуг підтверджено наступними документами:

- Податкова накладна № 55 від 25.01.2011р. (а.с. 246),

- Прибутковий ордер № 5000002378 від 28.01.2011р. (а.с. 283),

- Видаткова накладна № 55/0 від 25.01.2011р. (а.с. 284),

- Товаро-транспортна накладна від 25.01.2011р. (а.с. 284)

Оплата товару підтверджено платіжним дорученням № 23006 від 31.01.11р. (а.с. 288).

Щодо правомірності формування, податкового кредиту та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок вищезазначених контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентів та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ВАТ «Кримський содовий завод», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг від його контрагентів - ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Транс Фаворит», ПП «Альфа-Ком» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Представником позивача також були надані документи, які підтверджують, що отриманий від контрагентів товар був оприбуткований та вже використаний підприємством в своїй господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, представником відповідача в його запереченнях не викладено та судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товарів та послуг. Представником відповідача в судовому засіданні також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем в судовому засіданні також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в лютому 2011 року відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 322143,00 грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Кримський содовий завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 04.11.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 07.11.2011 року.

Керуючись статтями 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у поному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з велиуими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0001100700 від 17.05.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 322143,00 грн., прийняте відносно Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод".

3. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.