Ухвала суду № 25652298, 02.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/1387/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача -Скубири О.М., першого відповідача - Васильченко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1387/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі по тексту ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту - ДПІ м.Суми, перший відповідач), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі по тексту - ГУДКУ в Сумській області, другий відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 000052306/1359 та № 000042306/1360 та стягнути з державного бюджету на свою користь 417 389, 00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1387/12 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція в місті Суми Сумської області від 10.01.2012 року № 000052306/1359, яким Публічному акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 417 389, 00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція в місті Суми Сумської області від 10.01.2012 року № 000042306/1360, яким Публічному акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 417 389, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104 347, 25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (40000, м. Суми, вул. Воскресенька, 7, рахунок № 3111030700002 в ГУ ДКУ в Сумсьькій області, МФО 837013, код 23636315, код бюджетної класифікації 14010200) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (м. Суми, вул. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 05785448, рахунок № 26003040238902 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 417 389 (чотириста сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального (п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України) та процесуального (ст.ст.11, 86, 159 КАС України) права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1387/12 та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування по операціям з ПВКП «Любарт+» м.Харків та ТОВ «Джипіем СУПГ» м.Донецьк, оскільки фактичне здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та вказаними контрагентами, не відбулося, останні не підтверджені належними первинними документами податкового обліку (відсутні товарно-транспортні накладні) та носять безтоварний характер. Також вказує на те, що у зв'язку з необхідністю перевірки правомірності формування податкового кредиту в декларації за червень 2011 року направлялися запити до інших податкових інспекцій і на підставі висновків акту перевірки ТОВ "ЛІНДА СТАР", висновку ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова "Щодо відсутності факту реального здійснення" господарської діяльності ПВКП "Любарт+" було зроблено висновок, що у ПВКП "Любарт+" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень 2011 року по операціям з АТ "Сумський завод "Насосенергомаш". Крім того, перевіркою встановлено, що у ТОВ "ДЖИПІЄМ СУПГ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення. З огляду на вищевказані фактичні обставини, які не враховані судом першої інстанції, в акті невиїзної перевірки ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" зроблено правомірний висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на суму 417389 грн. Перевіркою також було встановлено, що в результаті порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року завищення на 417 389 грн. Враховуючи, вищевикладене, перший відповідач вважає податкові повідомлення-рішення № 000052306/1359 від 10.01.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 417 389, 00 грн. та № 000042306/1360 від 10.01.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року на 417 389, 00 грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в сумі 104 347, 25 грн. - такими, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та не вбачає підстав для їх скасування.

Представник першого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскільки вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а при винесенні рішень відповідач порушив ст.ст.203, 215 та 218 Цивільного кодексу України, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, пп.200.1, 200.3, 200.4, п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого протиправно дійшов висновку про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 417 389, 00 грн., у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1387/12 - без змін.

Другий відповідач ГУДКУ в Сумській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином згідно ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (ідентифікаційний код 05785448) зареєстроване як юридична особа 09.10.1997 виконавчим комітетом Сумської міської ради, взятий на облік платників податків в ДПІ в м. Суми за № 01910003, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 185114 (т.1 а.с. 74), копією довідки АА № 310914 з ЄДРПОУ (т.1 а.с. 73) та копією довідки від 27.04.2011р. про взяття на облік платника податків (т.1 а.с. 128).

20.12.2011 року посадовою особою першого відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, про що складено акт від 21.12.2011 № 9378/23-620/05785448 (т.1 а.с. 10-18).

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14, ст. 200 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р. підприємством завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 20.2) податкової декларації по ПДВ за червень 2011 року - на 417 389, 00 грн.;

2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 417 389, 00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 21.12.2011 року № 9378/23-620/05785448 першим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012р. № 000052306/1359, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 417 389, 00 грн. (а.с. 19) та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012р. № 000042306/1360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 417 389, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104 347, 25 грн. (т.1, а.с. 21).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області (а.с. 23-27). За результатами розгляду первинна скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 000052306/1359 від 10.01.2012 та № 000042306/1360 від 10.01.2012 - без змін (т.1 а.с. 28-31).

Вищевикладене, зумовило звернення до суду з даним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2012 року № 000052306/1359 та № 000042306/1360 та стягнення з державного бюджету на свою користь 417 389, 00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування, суд першої інстанції виходив з безпідставності зменшення позивачеві суми заявленого бюджетного відшкодування за липень 2011 року, та неправомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Суми від 10.01.2012 року № 000052306/1359 та № 000042306/1360 як таких, що прийняті відповідачем в порушення приписів ч.2 ст.19 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або і відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені додатковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право на відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року виникло у позивача за результатами господарських операцій з ПВКП "Любарт+" та ТОВ "ДЖИПІЄМ СУПГ".

Підставою для висновку першого відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14, ст. 200 Податкового кодексу України та, як наслідок, зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року є твердження першого відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем ПВКП "Любарт+" та ТОВ "ДЖИПІЄМ СУПГ", оскільки останні, за даними проведення зустрічних звірок ДПІ у Київському районі м.Харкова, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька, не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення). З посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару зроблено висновок про безтоварний характер операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.08.2009р. ПАТ "Насосенергомаш" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №28-4/122 із ПВКП "Любарт+" (Постачальником) (т.1 а. с. 32-35), відповідно до якого Постачальник взяв на себе зобов'язання виготовити та передати у власність Покупцю товар згідно специфікації (т.1, а.с. 36-39, 41-43, 45-47) до договору, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

В зв'язку із сплатою позивачем грошових коштів у розмірі 808 584, 01 грн. та здійсненням поставки товару ПКП "Любарт+" була видана податкова накладна від 14.06.2011р. № 1 на суму податку на додану вартість у розмірі 196 619,00грн. (т.1 а.с. 51).

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень: 03.06.2011р. № 47159, від 09.06.2011р. № 47467, від 15.06.2011р. № 47648, від 20.06.2011р. № 47756 (т.1 а.с.49-50, 158-203).

Крім того, факт здійснення господарської операції по укладеному між позивачем та ПКП "Любарт+" договору від 31.08.2009р. № 28-4/122 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткової накладної від 14.06.2011р. № РН-0000013 (т.1 а.с. 52), накладної на вантаж від 11.06.2011р. № ХА2091693 (т.1 а.с. 53), листа ПКП «Любарт+», зі змісту якого вбачається, що товар по видатковій накладній від 14.06.2011р. № РН-0000013 (договір від 31.08.2009р. № 28-4/122 було відправлено працівником ПКП "Любарт+" ОСОБА_4 шляхом його передачі до перевезення та поставці позивачу через автомобільну компанію - перевізника «САТ» (т.1 а.с.151), витягу з журналу видачі довіреності за 2011р. (т.1 а.с. 54-57), копією трудової книжки ОСОБА_5 (т.1 а.с. 152).

Як свідчать матеріали справи, суму податку на додану вартість у розмірі 196 619,00грн. по взаємовідносинам з ПКП "Любарт+" позивачем була включена та заявлена до відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (т.1 а.с. 104-114), яка разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування була подана відповідачу.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору від 05.08.2010р. № 14/197, укладеним між ПАТ "Насосенергомаш" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джипієм" (Постачальник) (т.1 а.с. 58-61), Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію (товар), кількісні та якісні характеристики якої викладені в специфікації (т.1 а.с. 62) до договору.

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжного доручення від 06.06.2011р. № 47228 на суму 624 780,00 грн. (т.1 а.с.64) та платіжних доручень (т.2 а.с.58-64).

У зв'язку зі сплатою Позивачем грошових коштів у розмірі 624 780,00 грн. та здійсненням поставки товару ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" були видані податкові накладні від 03.06.2011р. № 8 (а.с. 71) та від 01.06.2011р. № 7 (а.с. 72) на суму податку на додану вартість у розмірі 220770,00грн.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції по укладеному між Позивачем та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" договору від 05.08.2010р. № 14/197, передачі та бухгалтерського обліку підтверджується копіями видаткових накладних від 01.06.2011р. № РН-0000003, від 03.06.2011р. № РН-0000004 (а.с. 69, 67), рахунків-фактури (а.с.65-67) товарно-транспортних накладних від 01.06.2011р. Д4, від 03.06.2011р. С5 (а.с. 68,70), витягу з журналу видачі довіреностей за 2011 рік (а.с.240-243), витягу з журналу в'їзду - виїзду автотранспорту (а.с.233-236).

Матеріалами справи підтверджено, що суму податку на додану вартість у розмірі 220 770 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" позивачем була включена та заявлена до відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (а.с. 104-114), яка разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування була подана відповідачу.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані податкові накладні містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами ст.201 ПК України, та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п.201.10 ПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що товарно-транспортні накладні були складені лише для створення уяви про реальне транспортування станків від ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" на адресу позивача, оскільки останні спростовуються дослідженими під час апеляційного перегляду справи письмовими доказами.

Слід відмітити, що первинні документи, складені між позивачем та його контрагентами у спірних правовідносинах (накладні, рахунки, специфікації, товарно-транспортні накладні) оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам купівлі-продажу як позивачем так і його контрагентами були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено та транспортовано певний обсяг товару, за який сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, першим відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, висновок про безтоварність операцій або їх фіктивність є необґрунтованим.

Слід відмітити, що в обґрунтування висновку про нікчемність угод, укладених позивачем із ПКП "Любарт+" та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група", перший відповідач посилається на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПКП "Любарт+" від 15.09.2011 р. № 472/23-5/31798033 та довідки про неможливість проведення перевірки ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" від 30.08.2011 року № 2199/15/32645242, відповідно до яких усі операції купівлі-продажу, здійснені цими контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача" (т.1 а.с.130-137).

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті №6249/23-620/05747991 від 18.08.2011 р. судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ та від'ємне значення податку на додану вартість, належать до виключного прерогативи судових органів.

Крім того, пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, як вбачається з вказаних актів перевірки, первинні документи ПКП "Любарт+" та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група", в тому числі з питань взаємовідносин з позивачем, в ході перевірки не досліджувались.

Посилання першого відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавців ПКП "Любарт+" та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок першого відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем із ПКП "Любарт+" та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" як таких, що не направлені на настання реальних правових наслідків, помилковим та таким, що спростовується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оплата не в повному обсязі ПДВ постачальниками позивача при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит такого покупця та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, податковий орган не надав суду доказів того, що вказані операції по придбанню товару мали фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару постачальникам, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" та його контрагентами ПКП "Любарт+" та ТОВ "Джипієм. Східно-українська промислова група" угод, та як наслідок правомірність віднесення ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за червень 2011 року в сумі -417389,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перший відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 10.01.2012 року № 000052306/1359 та № 000042306/1360, належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 21.12.2011 року № 9378/23-620/05785448 порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1387/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2012 р.