Рішення № 25651460, 14.08.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 5013/994/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/994/12

за позовом: приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус", м. Кіровоград

до відповідача: Петрівської центральної районної лікарні, смт. Петрове Кіровоградської області

про визнання договору дійсним

Представники:

від позивача - Сілкін М.М., довіреність № 291 від 06.07.12 р.;

від відповідача - Блажко О.В., довіреність № 791 від 02.08.12 р.

Приватне підприємство приватної виробничої фірми "Ацинус" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про визнання дійсним договору оренди від 06.11.2003 р. № 95/1, що укладений між Петрівською центральною районною лікарнею та приватним підприємством приватною фірмою "Ацинус".

Обґрунтовуючи свій позов, позивач вказує на те, що отриманий від відповідача лист від 14.06.12 р. "Про дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким запропоновано позивачу звернутися до Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, з метою проходження процедури на набуття права оренди орендованого ПП ПВФ "Ацинус" приміщення, порушує права та інтереси позивача.

Петрівська центральна районна лікарня в наданому до суду 03.08.12 р. запереченнях не визнала вимоги позивача, вказуючи на те, що відповідач як балансоутримувач мав право передавати майно в оренду лише на підставі рішень Петрівської районної ради Кіровоградської області, однак договір оренди від 06.11.2003 р. укладено з порушенням норм законодавства України, оскільки в ньому не вірно зазначено строк дії договору, який визначено рішенням відповідної ради від 30.11.2001 р., тому відповідач просить прийняти рішення про відмову відповідачу у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 66-69).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

06.11.2003 р. між приватним підприємством праватною фірмою "Ацинус" (далі - Орендар або ПП ПВФ "Ацинус") та Петрівською центральною районною лікарнею в особі головного лікаря Горчеєва Володимира Михайловича, що діє на підставі і статуту підприємства згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Орендодавець або Петрівська ЦРЛ) укладено договір оренди за № 95/1 (далі - договір оренди, а.с. 29-32).

За умовами договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 27 кв.м., розташоване на 1-му поверсі терапевтичного корпусу будівлі Центральної районної лікарні в смт. Петрове, вул. Ілліча, 1 (п. 1.1. договору оренди).

Відповідно до змісту розділу 2 договору оренди, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору; передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно; власником орендованого майна залишається територіальні громади сіл, селищ, міст області, а Орендар користується ним протягом строку оренди; передача майна в оренду і повернення по закінченню договору здійснюється по акту приймання-передачі (а.с. 29-32).

Згідно п. 9.1. договору оренди, договір діє з 06.11.2003 р. до 06.11.2013 р.

Договір оренди підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено круглими печатками, що свідчить про укладення сторонами договору оренди у простій письмовій формі.

Господарським судом встановлено, що договір оренди укладений у відповідності до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та у відповідності до вимог чинного на день укладення договору законодавства.

При укладені договору оренди сторони домовились про всі істотні умови договору, а саме: об"єкт оренди, термін, на який укладається договір, орендна плата, з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахуваннь, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов"язань, забезпечення виконань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об"єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов"язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в редакції чинній станом на день укладення договору оренди, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон або або Спеціальний закон), умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

У відповідності до вимог Спеціального закону, сторони у п. 9.2. договору оренди також передбачили положення ч. 4 ст. 10 Закону, а саме те, що умови цього Договору зберігають силу протягом строку його дії у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено привила, що погіршують становище Орендаря.

Відповідно до змісту ст. ст. 627, 629 Цивільного кодекесу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов"язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору оренди сторонами 06.11.2003 р. складено та підписано акт прийому-передачі частини приміщення (а.с. 33).

01.07.2004 р. сторонами договору оренди також підписано Доповнення № 1, яким доповнено договір оренди розділом 6 "Обов'язки орендаря" умовою наступного змісту: 26.2. Забезпечити приміщення протипожежними засобами в тому числі АПС відповідно до вимог чинного законодавства України"(а.с. 34).

Листом від 14.06.2012 р. за № 611 відповідач запропонував позивачу звернутися до Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області з метою проходження процедури на набуття права оренди на об'єкти спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району (далі - лист № 611, а.с. 35-37).

Обґрунтовуючи правильність обраного позивачем способу захисту прав, позивач стверджує, що даний лист порушує його права та інтереси (а.с. 65), з метою захисту якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

Зі змісту договору оренди вбачається, що предметом оренди є нежитлове приміщення площею 27 кв.м., розташоване на 1- му поверсі терапевтичного корпусу будівлі Петрівської ЦРЛ в смт. Петрове, вул. Ілліча, 1, власником якого є територіальні громади сіл, селищ, міст області (п. 2.2. договору оренди).

Оскільки об"єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області, а отже ж комунальним майном, правовідносини сторін щодо оренди даного майна регулюються положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), що підтверджується також змістом преамбули самого договору оренди.

Відповідно до ст. 5 Закону орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представнивництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

А отже, Закон не визначає обов"язковість дозволу органів місцевого самоврядування на передачу в оренду комунального майна площею менше ніж 200 кв.м.

Враховуючи те, що за договором оренди загальна площа об"єкту оренди, що передавався в оренду дорівнює 27 кв.м., тобто менше 200 кв.м., господарський суд вважає вважає доводи відповідача в цій частині безпідставними.

Однак, приймаючи рішення у даній справі господарський суд враховує наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати дійсним договір оренди, однак господарський суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачений законом, оскільки він не підпадає під перелік способів, що визначені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 20 Господарського кодексу України порядок захисту прав суб"єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Договором оренди не визначено способів захисту у випадку порушення прав сторін.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Нормами Цивільного кодексу України хоча і передбачений ч. 2 ст. 220 ЦК України такий спосіб захисту, як-то визнання договору дійсним, однак дана норма пов'язана виключно із ухиленням однієї із сторін договору від нотаріального посвідчення договору, який відповідно до закону підлягає нотаріальному посвідченню.

Тому, вказана норма не підлягає застосуванню у даному випадку, з огляду на відсутність будь-яких обставин, які б вказували на необхідність її застосування.

Так, нотаріальне посвідчення договору оренди не є обов"язковим, оскільки таку вимогу не міститься як сам договір оренди, так і чине на час укладення договору оренди законодавство.

Крім того, господарський суд звертає також увагу на те, що позивач не довів суду належними доказами ті обставини, що свідчать про порушення прав позивача, з метою захисту якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Посилання позивача на лист № 611, як на доказ порушення його прав, господарський суд вважає безпідставним, оскільки, фактичне становище позивача як орендаря згідно Договору, як до отримання листа № 611, а також після його отримання, не змінилось. Будь-які перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном відсутні.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що лист № 611 був ініційований відповідачем, з огляду на те, що дія Договору відповідно до змісту його п. 9.1. закінчується 06.11.2013 р., тому, враховуючи рішення Петрівської районної ради № 227 від 2012 р., в подальшому передача позивачу в оренду об'єктів та майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району здійснюватиметься на конкурсних засадах в порядку встановленому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а як стверджує позивач, це довготривала процедура, тому, вважає відповідач, позивачу необхідний час на проходження даної процедури.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що укладений сторонами договір оренди продовжує діяти до 06.11.2013 р.

Крім того, представник відповідача також повідомив, що відповідач і після закінчення строку дії Договору має намір продовжувати орендні правовідносини з позивачем, але з дотриманням встановлених рішенням ради процедур, що сідчить про відсутність будь-якого порушення прав позивача на час звернення ним до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи в установленому порядку набули статутну суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодеу України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Позивач, в супереч ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду наявності порушених його прав на оренду.

Більш того, позивач ані в позову, ані в письмових поясненнях, наданих до суду 27.07.2012 р., не зазначив яке саме право він вважає порушеним.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, лише порушене право підлягає захисту. У разі відсутності порушення прав, позов задоволенню не підлягає.

Господарський суд також не приймає в якості належного доказу надані відповідачем зміни та доповнення від 05.12.2008 р. до договору оренди від 6 листопада 2003 р., оскільки надана відповідачем копія не містить ані підпису, ані печатки орендаря (а.с. 53).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність правових підстав для його задоволення.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 17.08.2012 р.

Суддя Л. С. Коротченко