Рішення № 25651277, 13.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/54/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.12 Справа № 5009/2238/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" (69065, м. Запоріжжя, вул. Музейна, 16)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68)

про стягнення 175 020 грн. 19 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Деревянко Д.В., дов. № 0111/1 від 01.11.2011р.

Від відповідача: Дулов І.А., дов. б/н від 17.07.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра", с. Партизани Приморського району Запорізької області про стягнення 118 200 грн. 00 коп. основного боргу за поставлені нафтопродукти, 2 040 грн. 16 коп. пені, 29 550 грн. 00 коп. штрафу, 24 822 грн. 00 коп. збитків, 408 грн. 03 коп. 3 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 14.06.2012р., справу № 5009/2238/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2238/12, присвоєно справі номер провадження 27/54/12 та призначено судове засідання на 11.07.2012р.

Ухвалою суду від 11.07.2012р. розгляд справи відкладався на 01.08.2012р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 01.08.2012р. розгляд справи відкладався на 13.08.2012р., відповідно до ст.. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

13.08.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/2238/12.

13.08.2012р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 13.08.2012 р. позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 118 200 грн. 00 коп. боргу за поставлені нафтопродукти по договору поставки № 27041 від 27.04.2012р., 2 040 грн. 16 коп. пені, 29 550 грн. 00 коп. штрафу, 24 822 грн. 00 коп. збитків, 408 грн. 03 коп. 3 % річних.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача (приєднані до матеріалів справи).

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 118 200 грн. 00 коп. боргу за поставлені нафтопродукти по договору поставки № 27041 від 27.04.2012р., 2 040 грн. 16 коп. пені, 29 550 грн. 00 коп. штрафу, 24 822 грн. 00 коп. збитків, 408 грн. 03 коп. 3 % річних.

Відповідач у судовому засіданні 13.08.2012р. надав письмові пояснення та письмовий відзив, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме: визнав частково позовні вимоги на суму 118 200 грн. 00 коп. основного боргу за поставлені нафтопродукти по договору поставки № 27041 від 27.04.2012р. та у відзиві зазначив, що підприємство відповідача здійснює свою виробничу діяльність лише з вирощування сільгосппродукції, прибутків від інших видів діяльності не має, на підставі чого просить суд зменшити суму неустойки та штрафу до максимально допустимого на погляд суду рівня. У стягненні суми збитків просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 27.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра" (покупець) укладено договір поставки № 27041.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в строки, передбачені даним договором, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти»дизельне пальне, бензин А-76 (А-80).

Згідно п. 1.2 договору кількість та ціна товару, відомості про включення в вартість ПДВ зазначаються у накладних.

Загальна сума (ціна) даного договору визначається як сукупність (сума) вартості поставлених партій товару, зазначених в накладних, в період дії договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за поставлену партію товару відбувається шляхом перерахування Покупцем 100% грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника за кожну партію поставленого товару не пізніше 9-ти банківських днів із дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником Покупця, проставлена в накладній (або товарно-транспортній накладній). Оплата здійснена протягом зазначеного строку вважається своєчасною.

27.04.2012р. ТОВ «Дизель Групп»поставило ПСП «Деметра»нафтопродукти на загальну суму 118 200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 0000365 від 27.04.2012р. та довіреністю № 29 від 27.04.2012р.

Строк розрахунків ПСП «Деметра»за договором поставки № 27041 від 27.04.2012р. настав 30.04.2012р.

Поставлені нафтопродукти по накладній № 0000365 від 27.04.2012р. відповідачем залишилися неоплаченим, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 118 200 грн. 00 коп.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку ст. 530 ЦК України позивач 07.06.2012р. направив відповідачу претензію про сплату суми заборгованості.

Претензія залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 118 200 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 118 200 грн. 00 коп. боргу за поставлені нафтопродукти по договору поставки № 27041 від 27.04.2012р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 040 грн. 16 коп. пені.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочку виконання грошових зобов'язань, що виникли із даного договору, винна сторона сплачує контрагенту неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

З 23.03.2012р., відповідно до Постанови Національного банку України № 102 від 21.03.2012 р., облікова ставка НБУ складає 7,5% річних.

За порушення відповідачем виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 27041 з 30.04.2012р. по 11.06.2012р. пеня складає 2 040 грн. 16 коп. (п.5.4 договору).

Нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Крім вищезазначених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 550 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до п. 5.5 договору, за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті товару відповідно до п. 4.1 даного договору більше, ніж на 14 календарних днів, окрім сплати пені відповідно до п. 5.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від вартості переданої продавцем покупцю продукції по даному договору, що складає 29 550 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом -є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафу, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення штрафу задовольнити частково, в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 408 грн. 03 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.6. договору, незалежно (зверх) від сплати неустойки, винна сторона, у випадку прострочки виконання грошових зобов'язань по даному договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки (компенсує контрагенту упущену вигоду) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день невиконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару.

На підставі п. 5.6 договору позивач просить суд стягнути з відповідача 24 822 грн. 00 коп. збитків (упущеної вигоди).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

У ст.ст. 224, 225 ГК України, на які посилається позивач в якості підстави для стягнення з відповідача збитків, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава -це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

протиправність поведінки правопорушника;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

У відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з нормами ст. 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди; протиправна поведінка особи, що завдала шкоду; причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила; вина.

Згідно із п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, вина відповідача спростована наданими ним доказами, що підтверджують відсутність його вини.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом -правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Із наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків відповідачем, не доведено позивачем документально повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка відповідача, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" 24 822 грн. 00 коп. збитків, оскільки, згідно діючого законодавства України, особа має право на відшкодування збитків, довівши наявність складу правопорушення, що відсутнє по даному спору.

З урахуванням наведеного та у зв'язку з визнанням відповідачем суми основного боргу у розмірі 118 200 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 118 200 грн. 00 коп. боргу за поставлені нафтопродукти по договору поставки № 27041 від 27.04.2012р., 2 040 грн. 16 коп. пені, 10 000 грн. 00 коп. штрафу, 408 грн. 03 коп. 3 % річних. В частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" 24 822 грн. 00 коп. збитків (упущеної вигоди) слід відмовити.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -13.08.2012року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 24519286, р/р 26007205668 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Групп" (69065, м. Запоріжжя, вул. Музейна, 16, код ЄДРПОУ 37300682, р/р 26007201344601 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 118 200 (сто вісімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 16 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 408 (чотириста вісім) грн. 03 коп. 3 % річних, 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 14.08.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва