Рішення № 25651155, 14.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.12 р. Справа № 5006/12/112/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Ґатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Соледарської міської ради, м. Соледар

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Соледар

про стягнення 14014,61рн.

від Прокурора: Лисенко С.І.- служб.посвідч.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікітіна М.С. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Артемівським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Соледарської міської ради, м. Соледар до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Соледар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12668,90грн. та 3% річних в сумі 345,71грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №111 від 01.01.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у період з 01.01.2007р. по 01.11.2011р. в сумі 12668,90грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 345,71грн. За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди є порушенням інтересів держави, оскільки не формується місцевий бюджет та не надходять кошти, за рахунок яких повинно забезпечуватись виконання соціально-економічних програм міста.

Соледарська міська рада супровідним листом від 05.07.2012р. надала суду письмові пояснення, в яких позов прокурора підтримує повністю та зазначає, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оренди №111 від 01.01.2007р. в результаті чого за ним виникла заборгованість з орендної плати в сумі 12668,90грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 345,71грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.07.2012р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що він не приймав та не вступав у володіння та користування приміщенням відповідно до договору оренди №111 від 01.01.2007р., оскільки позивачем не додано до матеріалів справи акту приймання-передачі орендованого майна. Також відповідач зазначає, що спірний договір є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено всіх істотних умов договору. Крім того відповідачем 24.07.2012р. було заявлено клопотання щодо застосування до позовних вимог строків позовної давності передбаченої ст. 256 ЦК України.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням Соледарської міської ради №5/8-82 від 28.09.2006р. надано Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 в оренду нежитлове приміщення площею 82,03кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - для розміщення офісу Соледарської локально-обчислювальної мережі згідно із заявою. Зобов'язано Соледарське комунальне виробниче ремонтно-житлове підприємство «Ремонтник» у місячний термін укласти договір оренди з орендарем.

На виконання вищезазначеного рішення Соледарської міської ради між Соледарським комунальним виробничим ремонтно-житловим підприємством «Ремонтник» (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 01 січня 2007р. було укладено договір №111 оренди нежитлових приміщень комунальної власності, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» та розташоване в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 82,03кв.м.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Порядку розрахунку і використання плати за оренду нерухомого майна та окремо визначеного майна міської ради і складає 49,19грн. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. (п. 3.3. договору).

За приписами п.3.2. договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Орендодавця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, централізованих цін та тарифів, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.7. договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату згідно умов цього договору.

Строк договору оренди встановлено з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни договору (протягом 30 днів після закінчення його строку) договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. (п.8.1., 8.8. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою Орендаря. Заяв про відмову або зміну договору від однієї із сторін заявлено не було, у зв'язку із чим строк дії договору було продовжено.

Рішенням Соледарської міської ради №6/11-183 від 29.09.2011р. було розірвано договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності №111 від 01.01.2007р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

29 вересня 2011р. між Соледарським комунальним виробничим ремонтно-житловим підприємством «Ремонтник» (Кредитор) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Боржник) було укладено договір відстрочення та розстрочення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нежилих приміщень комунальної власності №111, відповідно до якого Кредитор надав Боржнику відстрочку і розстрочку в погашенні заборгованості зі сплати орендних платежів, які складають 3000грн.

Позивачем до матеріалів справи в підтвердження часткової сплати орендних платежів надано прибутковий касовий ордер №208 від 19.02.2007р. на суму 128,00грн., з яких 50,69грн. - за оренду за січень 2007р., виписка з банку № 19 від 30.01.2008р., з якої вбачається оплата відповідачем за оренду згідно рахунку НОМЕР_1 від 14.01.2008р. в сумі 202,46грн. за грудень 2007р. та сплату за оренду згідно рахунку №203 від 12.03.2008р. в сумі 207,94грн. за лютий 2008р., а також надано прибутковий касовий ордер №97 від 17.02.2012р. на суму 250,00грн. - погашення заборгованості за оренду приміщення.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №111 від 01.01.2007р. за останнім у період з 01.01.2007р. по 01.11.2011р. утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 12668,90грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №111 від 01.01.2007р. належним чином не виконав, орендну плату у період з 01.01.2007р. по 01.11.2011р. сплатив не в повному обсязі. Однак протягом розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання щодо застосування до вимог позивача строк позовної давності відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України. Розглянувши дане клопотання та дослідивши всі обставини справи суд дійшов висновку що дане клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч.5 ст.261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору оренди №111 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За розрахунком позивача заборгованість, яку він просить стягнути виникла у період з 01.01.2007р. по 01.10.2011р., однак до суду із позовом позивач звернувся 18.06.2012р. Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 4692,01грн. за період з січня 2007р. по травень 2009р. Поважність пропущення строку позовної давності позивач суду не довів, клопотання про поновлення пропущеного строку не подав, відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу у період з червня 2009р. (строк виконання зобов'язання якого виник з 10 липня 2009р.) по жовтень 2011р. в сумі 7976,89грн. суд зазначає, що ця сума заявлена в межах строку позовної давності. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у період з липня 2009р. по жовтень 2011р. в сумі 7976,89грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином вимоги позивача що стягнення заборгованості в сумі 12668,90грн. підлягають задоволенню частково в сумі 7976,89грн. у період з червня 2009р. по жовтень 2011р.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 345,71грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що за розрахунком суду дана сума є більшою ніж заявлена позивачем у позові, однак оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог задоволенню підлягає 3% річних в сумі 223,86грн., розрахунок яких здійснено на суму боргу у період з червня 2009р. по листопад 2011р., що заявлена у межах строку позовної давності.

Заперечення відповідача, щодо ненадання позивачем до матеріалів справи акту приймання-передачі орендованого майна, що на його думку підтверджує не передання відповідачу в оренду приміщення судом не приймається з наступних підстав.

Позивачем до матеріалів справи в підтвердження часткової сплати орендних платежів було надано прибутковий касовий ордер №208 від 19.02.2007р. на суму 128,00грн., з яких 50,69грн. - за оренду за січень 2007р., виписка з банку № 19 від 30.01.2008р., з якої вбачається оплата відповідачем за оренду згідно рахунку НОМЕР_1 від 14.01.2008р. в сумі 202,46грн. за грудень 2007р. та сплату за оренду згідно рахунку №203 від 12.03.2008р. в сумі 207,94грн. за лютий 2008р., а також надано прибутковий касовий ордер №97 від 17.02.2012р. на суму 250,00грн. - погашення заборгованості за оренду приміщення. Тобто зазначені кошти були перераховані відповідачем позивачу за оренду приміщення. Окрім договору оренди №111 від 01.01.2007р. між сторонами укладено не було, таким чином суд вважає, що наведеними конклюдентними діями відповідач підтвердив прийняття у користування майна, що є предметом договору оренди №111 від 01.01.2007р., а відтак відповідач зобов'язаний здійснювати сплату решти орендних платежів у відповідності до п.3.2 наведеного договору з урахуванням ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України.

Надана відповідачем з банку довідка №АПТ-52/206 від 13.08.2012р., в якій зазначено, що з рахунку відповідача у період з 16.09.2010р. по 13.08.2012р. не було перераховано коштів на користь Соледарського КВРЖП «Ремонтник» судом не приймається, оскільки згідно виписки наданої позивачем кошти перераховувались відповідачем впродовж 2007-2008р.р., а довідка надана за періоди 2010р.-2012р.

Крім того позивачем було зазначено, що документи, які підтверджують передачу об'єкту оренди відповідачу, а саме оригінал акту приймання-передачі, були ними втрачені, однак до матеріалів справи представником Соледарської міської ради надана копія акту приймання-передачі від 16.01.2007р., що підтверджує передачу відповідачеві об'єкту оренди, яка засвідчена працівником міської ради.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що сторонами при укладенні спірного договору не дотримано всіх істотних умов, у зв'язку із чим за висновком відповідача даний договір є неукладеним. Дані заперечення відповідача судом також не приймаються, оскільки, якщо відповідач вважає, що договір є неукладеним і цим порушені його права він має право звернутися до суду із цими вимогами, які необхідно викласти в окремому позові.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 256-257, 261, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625-626, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Соледарської міської ради, м. Соледар до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Соледар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12668,90грн. та 3% річних в сумі 345,71грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84545, АДРЕСА_1, НОМЕР_2) на користь Соледарської міської ради (на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єкту оренди Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» 84545, м. Соледар, вул. 60-років Жовтня, 24, на р/р 26006959677095, МФО 335537, ЄДРПОУ 31279556 в ПАТ «ПУМБ») заборгованість з орендної плати в сумі 7976,89грн. та 3% річних в сумі 223,86грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84545, АДРЕСА_1, НОМЕР_2) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 941,88грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.08.2012р.

Суддя Тоцький С.В.