Рішення № 25647310, 07.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р.Справа № 5023/3048/12 вх. № 3048/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю

позивача - Странніков А.В. за довіреністю № 24/23/04/12 від 07.02.2012 р.

відповідача - Повелиця Г.В. за довіреністю № 16/1450 від 11.06.2012 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Гідросервіс-2000", м. Київ

до ДП "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 108093,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 99146,40 грн. за договором № 252-338 дп від 12.09.2011 р., інфляційних збитків в розмірі 396,59 грн.; 3% річних в розмірі 1409,78 грн. та пені в розмірі 7140,71 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем грубо були порушені умови договору в частині оплати вартості виконаних робіт за договором.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву у якому просив суд відмовити повністю в задоволенні позову. Також, у відзиві представник відповідача виклав клопотання про зупинення провадження у справі до винесення господарським судом Харківської області по справі № 5023/10655/11 ухвали про затвердження реєстру кредиторів.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 07.08.2012 р. за вх. № Д 765, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 06.08.2012 р. за вх. № 343 та 07.08.2012 р. за вх. № 11533, надав додаткові письмові пояснення, які судом залучаються до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки вимоги позивача до відповідача ґрунтуються на зобов'язані, які виникли після порушення провадження у справі про банкротство відповідача, тобто позивач є поточним кредитором, а відповідно до п. 8.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" дані вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

12 вересня 2011 року між сторонами було укладено договір № 252-338 дп (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач (підрядник) зобов'язується виконати за завданням відповідача (замовника) наступні види робіт:

- гідрохімічне очищення котла ОКР-25 котельні Державного підприємства «Завод ім. В. 0. Малишева» по вул. Морозова, 13.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що ціна договору складає 99984,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% 16664,00 грн.

Згідно з п. 2.2. договору, кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, що підтверджено відповідним актом виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що за надання послуг з виконання робіт згідно п.1.1. цього договору відповідачем сплачується позивачу сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Згідно п. 3.2. договору оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору, кінцевий розрахунок по договору проводиться відповідачем не пізніше 31 грудня 2011 року.

Пунктом 6.4. договору було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем вартості виконаних робіт, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно п.12.1. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р., але до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Як свідчать акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 05.12.2011 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за договором, сторонами на виконання умов договору, була змінена кінцева сума договору на 99146,40 грн., тобто суму договору було зменшено на 837,60 грн.

Отже, позивачем умови вищевказаного договору були виконані своєчасно та в повному обсязі на суму 99146,40 грн.

Проте відповідач не виконав свого зобов'язання за договором перед позивачем, не сплативши останньому погоджену суму за виконані роботи.

При цьому суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 99146,40 грн. за договором в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 99146,40 грн., та позивач є поточним кредитором, оскільки право вимоги у позивача виникло вже після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (справа господарського суду Харківської області № 5023/10655/11).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 99146,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим суд зазначає, що передбачені вищевказаною статтею інфляційні та 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними та іншими фінансовими санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Отже, перевіривши розрахунок позивача інфляційних збитків в розмірі 396,59 грн. та 3% річних в розмірі 1409,78 грн., господарський суд приходить до висновку, що дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7140,71 грн. суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 р. по справі № 5023/10655/11 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також, ст. 1 названого Закону передбачає, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, то нарахування позивачем відповідачу пені у сумі 7140,71 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання та її стягнення у період дії мораторію не є правомірним, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суд України викладеною у постанові від 01.07.2009 року по справі № 4/158-08-4260.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 99146,40 грн., інфляційних збитків в розмірі 396,59 грн. та 3% річних в розмірі 1409,78грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 2019,06 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 628, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В. О. Малишева» (61001, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Плеханівська, будинок, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідросервіс-2000" (01103, м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 33744854, п/р 26003301003494 в АКБ «ТРАНСБАНК» МФО 300089) 99146,40 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи; 396,59 грн. інфляційних збитків; 1409,78 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 2019,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 13.08.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.