Рішення № 25646824, 15.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.12 Справа№ 5015/2718/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак", м. Львів, до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів,про: стягнення 177'736,74 грн.Суддя М. Синчук При секретарі Григорчук Н.За участю представників:позивача:Чорненький В.І. -довіреність б/н від 14.08.2012 р.відповідача:Влох П.П. -довіреність №01/11 від 10.01.2012 р. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" до Публічного акціонерного товариства "Іскра" про стягнення 177'736,74 грн. Ухвалою суду від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду на 11.07.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки №22 від 20.11.2011 р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 154'987,60 грн. Крім того, відповідачу нарахована пеня в розмірі 7'431,46 грн., 3% річних в розмірі 14'739,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 578,37 грн.

В судове засідання 11.07.2012 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позов підтримав, вимоги ухвали суду від 04.07.2012 р. виконав.

В судове засідання 11.07.2012 р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву, повідомив що відповідачем за період з 10.02.2012 р. по 25.06.2012 р. сплачено на користь позивача 47'000,00 грн. До матеріалів справи долучив банківські виписки на суму 6'000,00 грн. Просить суд розстрочити виконання оплати боргу та затвердити графік виконання оплати.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 15.08.2012 р.

В судове засідання 15.08.2012 р. представник позивача з'явився, надав письмові пояснення на відзив, щодо розстрочки оплати заборгованості заперечив у зв'язку з триваючим порушенням грошового зобов'язання відповідачем, а також через те, що позивач не може належним чином здійснювати розрахунки, планувати власні витрати. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 15.08.2012 р. представник відповідача з'явився, надав суду копію платіжного доручення №410 від 14.08.2012 р. про сплату заборгованості в сумі 15'000,00 грн. Просить суд розстрочити виконання оплати решти суми боргу у зв'язку з складним матеріальним становищем.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №22 від 20.11.2011 р. (надалі -Договір). Відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язувався на підставі замовлень відповідача поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов укладеного Договору позивачем по видаткових накладних №122 від 23.12.2011 р. на суму 48'520,80 грн., №2 від 06.01.2012 р. на суму 49'183,20 грн., №6 від 17.01.2012 р. на суму 49'183,20 грн., №8 від 20.01.2012 р. на суму 49'100,40 грн. (копії долучено до матеріалів справи) поставлено відповідачу окремими партіями товар на загальну суму 195'987,60 грн.

Згідно п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30-ти календарних днів після отримання товару.

Однак, відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково в розмірі 41'000,00 грн. (10.02.2012р., 21.02.2012р., 14.03.2012р., 12.04.2012р., 25.04.2012р., 26.04.2012р., 28.04.2012 р., 16.05.2012 р., 17.05.2012 р., 25.05.2012 р., 29.05.2012 р.).

В судових засіданнях представник відповідача надав суду банківські виписки на суму 6'000,00 грн. та платіжне доручення №410 від 14.08.2012 р. про сплату заборгованості в сумі 15'000,00 грн.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач заборгованість в сумі 133'987,60 грн. не погасив.

При винесені рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30-ти календарних днів після отримання товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 195'987,60 грн., проте відповідачем частково проведено оплату за отриманий по накладним товар.

В судових засіданнях представник відповідача надав суду докази погашення заборгованості перед позивачем в сумі 21'000,00 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки відповідачем частково погашено заборгованість, провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21'000,00 грн. потрібно припинити.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 133'987,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.7.3. Договору за порушення строку оплати товару, визначеного п. 3.2. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7'431,46 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 578,37 грн. інфляційних збитків, 14'739,31 грн. -3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання оплати боргу суд вирішив наступне.

В пункті 6 статті 83 ГПК України передбачено право суду, постановляючи рішення, відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Як вбачається із заяви відповідача, він обґрунтовує неможливість виконання судового рішення важким фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів.

Проте, вказані обставини не є такими, що відповідають визначеним в ст.121 ГПК України обставинам при яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Останнім також не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для відстрочки виконання рішення в спірному випадку.

Фактично обставини, на які заявник (відповідач) посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З аналізу наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покласти на відповідача.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 33, 34, 44, 49, ч. 1 п.1-1. ст. 80, ст. ст. 82, 84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (адреса: вул. Вулецька, 14, м. Львів, 79066, ідентифікаційний код 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" (адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 367, оф. 215, 79040 ідентифікаційний код 36739024) 133'987,60 основного боргу, 578,37 грн. інфляційних збитків, 14'739,31 грн. -3% річних, 7'431,46 грн. пені, 3'554,73 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення 21'000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

5. В задоволенні заяви відповідача про розстрочку заборгованості відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.08.2012 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.