Рішення № 25646568, 08.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/7380-2012

08.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія

"Славутич"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Зінстар"

про стягнення 2 570,95 грн.

Суддя Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Зінстар" про стягнення 4 517,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки продукції № 6093/157-Д від 07.02.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.06.12 р.

20.06.12 р. від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог суду.

Ухвалою суду від 20.06.12 р. розгляд справи відкладено на 08.08.12 р.

07.08.12 р. від позивача до суду надійшли додаткові документи по справі та заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач повідомляє про сплату відповідачем заборгованості у розмірі 1 946,88 грн. та просить стягнути решту заборгованості у розмірі 2 322,72 грн. та 248,23 грн. пені.

В судове засідання 08.08.12 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.08.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (надалі –позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Зінстар" (надалі –відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 6093/1572-Д (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід’ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару протягом семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар за накладними ТТН № ДДК-026683 від 03.12.11 р. та ТТН № ДДК-026382 від 30.11.11 р. на загальну суму 4 269,60 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару виконав лише частково, сплативши за товар 1 946,88 грн.

Станом на час розгляду справи судом розмір заборгованості не змінився та становить 2 322,72 грн.

Відповідач доводи позивача у встановленому законом порядку не спростував, доказів сплаті зазначеної суми та контррозрахунку розміру заборгованості суду не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов’язань за Договором має сплатити пеню у розмірі 248,23 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Зінстар" (01042, м. Київ, бул. Приймаченко, 5; код ЄДРПОУ 37101551) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Дистрибуторська компанія "Славутич" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А; код ЄДРПОУ 33403739) 2 322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 72 коп. заборгованості, 248 (двісті сорок вісім) грн. 23 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.08.12 р.

Суддя С.М. Мельник