Постанова № 25646310, 15.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5004/260/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року господарського суду Волинської області від 03.05.2012 рокуу справі господарського судуВолинської областіза позовомКовельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доПідприємства теплових мереж "Ковельтепло" простягнення 2 613 679,98 грн. в засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Громадський С.О.- Міненерго:не з'явились; - ДК Газ України":Цибізова О.О.- відповідача:Ткачук А.А.ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Ковельська міжрайонна прокуратура звернулась до господарського суду з позовом до ПТМ "Ковельтепло" про стягнення 2 613 679,98 грн. заборгованості за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-5/731-ТЕ-3.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.05.2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ПТМ "Ковельтепло" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 429 654,19 грн. заборгованості, 11 762,09 грн. пені, 23 017, 78 грн. 3% річних, 16 565,18 грн.-інфляційних втрат та судові витрати. В частині стягнення 105 858, 81 грн. пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду змінено, доповнено резолютивну частину рішення господарського суду Волинської області пунктом 6, згідно якого провадження у справі в частині стягнення 26 821,93 грн. припинити. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Волинської області в частині зменшення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (покупець) укладено договір № 06/10-5/731-ТЕ-З поставки природнього газу для вироблення теплової енергії для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

За умовами договору та відповідних додаткових угод до нього, постачальник зобов'язався поставити покупцю природний газ, а останній - прийняти від постачальника та оплатити природний газ в період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в обсязі 20054,0 тис.куб.м.

Взяті на себе зобов'язання постачальник виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. В той же час покупець, в порушення умов договору, свої обов'язки виконав не в повному обсязі, оскільки не провів оплату за отриманий газ в сумі 2 429 654,19 грн.

Крім того, 30.08.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (покупець) укладено договір № 06/11-5/731-БО-3СВ поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Договору від 30.08.2011 року постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а останній - прийняти від постачальника та оплатити природний газ в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року в обсязі 22,4 тис.куб.м.

Взяті на себе зобов'язання постачальник виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання, в той же час покупець, в порушення умов договору, обов'язки не виконав, оскільки не провів оплату за отриманий газ.

Загальна сума заборгованості за поставлений газ по договору № 06/11-5/731-БО-3СВ від 30.08.2011 року становить 26 821,93 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судами обох інстанцій встановлено, що після порушення провадження у даній справі, відповідач перерахував позивачу 26 821,93 грн. згідно договору від 30.08.2011 року № 06/11-5/731-БО-3СВ. Факт оплати підтверджено відповідним платіжним дорученням.

За таких обставин та враховуючи приписи 525, 526, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 16 565,18 грн., 3% річних 23 017,78 грн. та припинення провадження на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України про стягнення 26 821,93 грн. боргу.

При цьому, судова колегія погоджується також з висновком попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення пені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 7.3.1 договорів, у разі порушення покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вплинуло не отримання ним субвенції з бюджету, кошти від якої, мали піти на погашення боргу з поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також для вироблення теплової енергії для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також заборгованість населення та організацій по сплаті послуг за теплопостачання. Кім того, суди встановили, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача.

Враховуючи, що судами обох інстанцій встановлено обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком суду, що пеня має бути стягнута у визначеному судами розмірі.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 03.05.2012 року у справі №5004/260/12 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І.Студенець