ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24 липня 2012 р. № 5019/2597/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Владимиренко С.В.суддів:Першикова Є.В. Подоляк О.А. Селіваненка В.П. Шевчук С.Р.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 15.05.2012у справі№ 5019/2597/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"доПублічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"провизнання третейської угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" до Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго": визнано недійсною третейську угоду у вигляді третейського застереження, викладеного в пункті 11.1 договору поставки від 18.02.2008 № 194, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" та Публічним акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеобленерго".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у справі № 5019/2597/11 рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2012 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2012 у справі № 5019/2597/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2012 у справі № 5019/2597/11, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, як незаконну, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі № 14/479 та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.12.2009.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 5019/2597/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 15.05.2012 у справі № 5019/2597/11, про перегляд якої просить заявник, та ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.12.2009, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
У постанові від 15.05.2012 у справі № 5019/2597/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову щодо визнання недійсною третейської угоди, укладеної вигляді третейського застереження в пункті 11.1 договору поставки від 18.02.2008 № 194. Вказаного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження погоджено сторонами у пункті 11.1 договору поставки, дотримано форми її укладення, а також вимог закону щодо укладення третейської угоди, визначених статтею 12 Закону України "Про третейські суди". З огляду на положення частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд касаційної інстанції зазначив, що включення третейського застереження до тексту договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосування позасудових механізмів врегулювання спорів.
Водночас в ухвалі Верховного Суду України від 09.12.2009, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання недійсною третейської угоди. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи про те, що сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду для того, щоб уникнути нотаріального посвідчення договору застави частини квартири, в зв'язку з чим третейська угода не відповідає закону.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Не приймається колегією суддів до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі № 14/479 в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на цю постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" у допуску справи № 5019/2597/11 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.ВладимиренкоСудді:Є.Першиков О.Подоляк В.Селіваненко С.ШевчукKAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)
Судове рішення № 25646215, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 24.07.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 5019/2597/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: