Постанова № 25646087, 15.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5017/361/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиЮжненського міського комунального підприємства електромереж на постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року господарського суду Одеської області від 23.04.2012 рокуу справі господарського судуОдеської областіза позовомвідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" доЮжненського міського комунального підприємства електромереж простягнення 1 165,24 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:Швець В.В., Денов Г.В.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Южненського міського комунального підприємства електромереж про стягнення 1 165,24 грн. заборгованості за електроенергію за договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2012 року позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 165,24 грн. заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Южненське міське комунальне підприємство електромереж подало касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2011 року відповідачем, як споживачем, надіслано на адресу позивача, як постачальника, проект договору про постачання електричної енергії № Кю-1235/1 від 01.09.2011 року разом з доданим переліком документів, який передбачено вимогами п.п.5.5., 5.6, 5.7 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996р.

04.10.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача лист відповідь №2291, в якому зазначив, що ним підписано наданий проект договору разом з протоколом розбіжностей, які направлено на адресу відповідача в двох екземплярах.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 4 цієї статті визначено, що виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.181 ГК України, господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність доказів того, що відповідач у визначеному законом порядку не вчинив дії щодо оспорення умов отриманого протоколу розбіжностей до договору, водночас, укладення донного виду договору є обов'язковим для сторін, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірний договір є укладеним разом з протоколом розбіжностей в редакції позивача.

При цьому, судова колегія вважає вірним висновок судів про те, що оскільки в Законі України "Про електроенергетику" та п.5.3 Правил КЕЕ відсутня пряма заборона на звернення споживача з пропозицією укласти договір, а згідно загальних умов господарського законодавства щодо укладання договорів, проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін, то звернення відповідача (як споживача) з відповідною пропозицію укласти договір не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору №Кю-1235/1 від 01.09.2011 року передбачено, що позивач продає відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, вартість якої має бути сплачена згідно із умовами цього договору.

Згідно п.1, п.2 додатку №2 "Графік зняття показів засобів обліку" до договору, покази засобів обліку фіксуються 25 числа кожного місяця о 12 годині. Відповідач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку та оформити "Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочним позивачу.

Якщо постачальник електричної енергії не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період (додаток №5 до договору).

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку (додаток №5 до договору).

Судами було встановлено, що у зв'язку з ненаданням відповідачем у визначеному договором порядку та строки акту про обсяги спожитої електричної енергії за листопад 2011 року, позивачем було здійснено розрахунок обсягу спожитої у вказаний період електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період в розмірі 1110 кВт/год на суму 1 165,24 грн. та виставлено рахунок-фактуру №1235/1 від 16.12.2011 року, який відповідачем був отриманий, але не оплачений.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин та враховуючи приписи 525, 526 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 165,24 грн. вартості спожитої електроенергії.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2012 року у справі №5017/361/2012 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І.Студенець