Ухвала суду № 25641943, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-39231/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді Островича С.Е.,

суддів: Степашка О.І.,

Федорова М. О.

за участю секретаря Волошина В.М.

Позивача Андрюхін Д. В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року в справі №2а-5576/08/0470 скасовано. Податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 07.11.2007р. №0016352301/038768, від 07.11.2007р. №0016342301/038769, від 07.11.2007р. №0005551701/038577 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 16.01.2008р. №0005551701/11379 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 18.01.2008р. №0016352301/11389, від 18.01.2008р. №0016342301/11391, від 01.04.2008р. №0016342301/2/10049, від 01.04.2008р. №0016352301/2/10048, від 01.04.2008р. №0005551701/2/10101 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 13.06.2008р. №0005551701/318920 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 13.06.2008р. №0016342301/318399, від 13.06.2008р. №0016352301/318401, від 13.06.2008р. №001778230118400 - скасовано. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, як таку, що прийнята помилково, та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року.

Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" надало письмові заперечення проти касаційної скарги в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено що, виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "ДЗМД" за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р, проведена згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, за наслідками якої складено акт від 26 жовтня 2007 за №142/23/31980517. За результатами проведеної перевірки:

- донараховано 4136002,0 грн. податку на прибуток і з посиланням на підпункти 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), застосовано фінансову санкцію з податку на прибуток в сумі 4097721,8грн. (податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 0016352301/038768, від 18.01.2008 року № 0016352301/11389, від 01.04.2008 року 0016352301/2/10048);

- донараховано 152551,7 грн. податку на додану вартість і з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовано фінансову санкцію з податку на додану вартість в сумі 76275,85 грн. (податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 016342301/038769; від 18.01.2008 року № 016342301/11391; від 01.04.2008 року № 016342301/10049);

- з посиланням на статтю 8 Закону України від 23.03.1996 №98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" застосовано фінансову санкцію в сумі 3840 грн. за здійснення торгівельної діяльності без одержання торгового патенту (податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 0016372301/38767, від 18.01.2008 року № 0016372301/1390, від 01.04.2008 року № 0017252301/10044);

- донараховано 366,17 грн. податку з доходів фізичних осіб і на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 застосовано фінансову санкцію по податку з доходів фізичних осіб в сумі 732,34 грн (податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007 року № 0005551701/038577, від 16.01.2008 року № 0005551701/11379; від 01.04.2008 року № 0005551701/2/10101).

В ході перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості станом на 01.07.2006 p. (pax. 631) по підприємствах, не внесених до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2004 року на загальну суму 2537 703,03 грн., а саме: ВАТ «Дніпрообленерго»в сумі 1987691,40 грн., TOB «Адлер»- в сумі 372 627,88 грн., TOB «Енергопром»- в сумі 26197,24 грн., TOB «Промонал»- в сумі 42 120,0 грн., TOB «Сімона»- в сумі 36829,96 грн., ПП «Дніпрохіммонтаж - 97»- в сумі 41007,83 гри., ПНВП «Інвест- Гарант»- в сумі 4847,04 грн., КП «Екоантилід»- в сумі 26385,68 грн.

Також, в ході перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості по векселях, виданих в сумі 19228 823,08 грн., яка не була заявлена та не включена до реєстру кредиторів. Векселеутримувачами не були заявлені у встановлений термін до суду вимоги про наявність боргу. Скасовано державну реєстрацію ДП «Дніпрохім"Імпекс - Трейд ЛТД" 09.11.2004 року, перед яким є заборгованість по переданих векселях на суму 10267572,62 грн.

На підставі встановленого, в акті перевірки (з урахуванням змін внесених від 05.11.2007 №38202/10/23) зроблено висновок, що підприємством в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №283) занижено валовий дохід за рахунок не включення погашеної кредиторської заборгованості в сумі 21766526,0 грн., як вартості безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) у зв'язку з відсутністю компенсації їх вартості. Такого висновку дійшли суди попередніх інстанцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується, що відповідно до пункту 2 статті 14 Закону №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання, або незаявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. При цьому не можна прийняти до уваги інформаційний лист ВГС України від 19.03.2002 №01-8/307, на якій посилаються обидві сторони та суд першої інстанції, оскільки він суперечить Закону та не носить обов'язкового характеру для його застосування.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу, на те що в акті перевірки (а.с. 152-154), датою виникнення кредиторської заборгованості вище перелічених підприємств є: ВАТ «Дніпрообленерго»- 25.07.2002р., TOB «Адлер»- 28.04.2001р., TOB «Енергопром»- 11.10.2002р., TOB «Промонал»- 30.09.2001р., TOB «Сімона»- 28.10.2001р., ПП «Дніпрохіммонтаж - 97»- 31.10.2002р., ПНВП «Інвест- Гарант»- 29.10.2001р., КП «Екоантилід»-30.07.2001р. Також, існує кредиторська заборгованість по векселях, яка не включена до реєстру кредиторської заборгованості, на суму 19228823,08, строк платежу за якими в акті не визначений.

Відповідачем не встановлено, коли, з урахуванням часу виникнення заборгованості, почався перебіг строку давності, та коли ця заборгованість стала безнадійною в сенсі п. 1.25. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегією суддів апеляційної інстанції правильно не прийняла до уваги довід позивача стосовно того, що вказані податкові зобов'язання вже були раніше узгоджені в процесі адміністративного оскарження рішення ДПІ в м. Дніпродзержинську за наслідками планової комплексної перевірки, що проводилася на підприємстві в листопаді 2004 року, рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 09.03.2005 року № 5963/10/25-008 , оскільки, як вбачається із зазначено рішення ДПА (а.с. 6 т. 2) мова йшла про інші підприємства та безнадійну заборгованість, що виникла за іншій період часу, та на яку розповсюджувався мораторій, введений на задоволення вимог кредиторів в зв'язку з порушенням провадження в справі про банкрутство підприємства.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вірно врахувала, що відповідно до абз. «г», «д»п.п. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2181-II, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Виходячи з цього, колегія суддів приймає до уваги доводи апеллянта щодо висловленої позиції ДПА у Дніпропетровській області під час проведення апеляційних процедур (рішення від 09.03.2005 року № 5963/10/25-008) стосовно порядку введення мораторію на вимоги кредиторів, якими не подано заяв відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 29.12.2004 року було затверджено реєстр вимог кредиторів. Відповідно вказані суми у звітному періоді -ІV кварталі 2004 року мали бути віднесені до валових доходів підприємства.

Проте, як вбачається з акту перевірки (а.с. 15 т. 1) раніше вже проводилися перевірки державною податковою службою, за наслідками котрої не було встановлено порушень за вказаний період. Крім того, оскарженого акта вбачається, що документальна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проводилася за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року, отже, період, в якому сталося порушення, не охоплюється перевіркою (а.с. 10).

Відповідачем при складанні акту порушено п.п. 2.3.2 п. 2.3. розд. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, де вказано, що по кожному відображеному в акті факту порушення податкового законодавства необхідно вказати період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому таке порушення вчинено.

Перевірка, яка проводилася за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року, не має відношення до порушення податкового законодавства, яке мало місце в період 2004-2005 років, та за якій вже відбулися комплексні перевірки, якими вивчалося це питання, але порушення встановлено не було.

П. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активіі чи їх повернення, або без укладання таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її господарському обороті.

П. 1.25 ст. 1 цього Закону, заборгованість, за якою минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю.

Висновок який міститься в акті перевірки (а.с. 153-154 т. 1), про те, що, сума погашеної кредиторської заборгованості має включатися до складу валових доходів підприємства як вартість безоплатно наданих товарів (робот, послуг) у в зв'язку з відсутністю компенсації їх вартості не ґрунтується на нормах закону. Вказані суми підлягали списанню в різні роки як безнадійна заборгованість за наслідками спливу строку давності, у тому числі і до включення заборгованості в реєстр вимог кредиторів, але цього ні попередніми перевірками, ні перевіркою за спірний період встановлено не було.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що податок на прибуток та фінансові санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.11.2007 року № 0016352301/038768, від 18.01.2008 року № 0016352301/11389, від 01.04.2008 року 0016352301/2/10048 нараховані неправомірно, тому вказані повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Щодо реалізації продукції підприємства на цінами нижчими за звичайні встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію комплексних мінеральних добрив власного виробництва ЗАТ "Федкомінвест", який відповідно до установчих документів є засновником підприємства і пов'язаною особою, оскільки його частина в статутному фонді складає 60 відсотків.

Актом перевірки зроблено висновок, з яким погодились суди попередніх інстанцій, що підприємством в порушення пункту 1.32, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 283 занижено валовий дохід в сумі 762758,5 грн. та в порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97 "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) не віднесено до податкових зобов'язань ПДВ в сумі 152551,7 грн. по операціях з реалізації готової продукції (мінеральних добрив) власного виробництва пов'язаній особі ЗАТ "Федкомінвест" у IV кварталі 2006 за цінами, нижчими за звичайні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує вважає, що суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне.

П.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). П.1.20.2.-1.20.5. цього Закону встановлено порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), зокрема, з використанням інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; з врахуванням біржових цін та цін на організованому ринку цінних паперів, цін, що оголошуються при прилюдному продажу, отриманих при продажу з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції, або пропозиції на ринку цінних паперів, або продажу в примусовому порядку, та іншіх чинників.

Згідно п.1.20.5-1. вказаного Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично використав правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, без використання загальних правил визначення звичайної ціни.

Відповідачем не було дотримано вимог п.п. 4.3.3., 4.3.5 ст. 4 Закону України № 2181, які передбачають порядок донарахування податкових зобов'язань за звичайними цінами.

За таких умов, що відповідачем необґрунтовано та не у визначений законом спосіб нараховані позивачу податкові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.11.2007 року № 016342301/038769; від 18.01.2008 року № 016342301/11391; від 01.04.2008 року № 016342301/10049.

Щодо здійснення торгових операцій без одержання торгового патенту то перевіркою встановлено та суди попередніх інстанцій погодились з висновком податкової, що протягом звітного періоду підприємством в порушення пункту 1 статті 3 Закону України від 23.03.1996 №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" здійснювалась реалізація продукції за готівкові кошти без придбання торгового патенту.

Щодо нарахування штрафних санкцій на податкове зобов'язання у період дії мораторію то актом перевірки (а.с. 161 т. 1) та податкових повідомлень - рішень від 07.11.2007 року № 0005551701/038577, від 16.01.2008 року № 0005551701/11379; від 01.04.2008 року № 0005551701/2/10101, донараховано 366,17 грн. податку з доходів фізичних осіб і на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 застосовано фінансову санкцію по податку з доходів фізичних осіб в сумі 732,34 грн.

П. 17, 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», який надає роз'яснення, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю. Вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону. Не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про які йдеться у частині четвертій статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді (підписи) С.Е. Острович О.І. Степашко О. М. Федоров

Суддя С.Е. Острович