Постанова № 25641421, 10.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/165

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

10 серпня 2012 року 15:30 № 2а-9552/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005622203 від 06.07.2012 р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" (далі -позивач, ТОВ "Сафарі-Армс-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005622203 від 06.07.2012 р. (далі -ППР № 0005622203).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012 р. позовну заяву у справі № 2а-9552/12/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 25.07.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9552/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-9552/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 09.08.2012 р. прибув представник позивача та слухач. Представник відповідача в судове засідання 09.08.2012 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.08.2012 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.06.2012 р. по 13.06.2012 р. ДПІ у Печерському р-ні м. Києва на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Віп Союз" (код ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.06.2012 р. № 400/22-3/33262660 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0005622203, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 259 954,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 989,00 грн., всього на суму 324 943,00 грн.

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 259 954,00 грн., в тому числі за серпень 2011 р. на суму 155 434,00 грн., за вересень 2011 р. на суму 104 520,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Сафарі-Армс-Україна", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" зареєстровано 03.02.2005 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію від 03.02.2005 р. № 10721020000002121) та взято на податковий облік в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва 17.02.2005 р. за № 61056, в періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), податку на доходи фізичних осіб, що сплачений податковими агентами із доходів платника у вигляді з/п, податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у м. Києві, комунального податку, інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища, податку з реклами, плати за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спирту етилового, коньячного.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Союз" (далі - ТОВ "Віп Союз", контрагент позивача) було укладено наступні договори:

- договір купівлі-продажу товару № 07/08/11 від 01.08.2011 р. (Т. І, арк. 38 матеріалів справи). Предметом даного договору була поставка та передача у власність позивача відповідної продукції: бумаги офісної, канцелярських товарів, господарських товарів;

- договір про надання послуг з обслуговування та супроводження системи автоматизованого обліку № 08/08/11 від 01.08.2011 р. та додаток № 1 до нього (Т. І, арк. 42 -47 матеріалів справи). Предметом даного договору було виконання робіт по обслуговуванню системи автоматизованого обліку;

- договір про надання рекламних послуг № 06/08/11 від 01.08.2011 р. та додаток № 1 до нього (Т. І, арк. 60 - 62 матеріалів справи). Предметом даного договору було надання послуг з організації та забезпечення проведення рекламної акції з метою інформування споживачів про послуги охорони, які можуть надаватись позивачем та підвищення попиту на такі послуги;

- договір на проведення маркетингових досліджень № 05/08/11 від 01.08.2011 р. (Т. І, арк. 85 - 86 матеріалів справи). Предметом даного договору було надання маркетингових послуг за напрямками, визначеному в цьому договорі.

Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вказаних договорів отримав від ТОВ "Віп Союз" вищевказану продукцію та послуги.

Разом з тим, згідно акту № 1062/23-4/37240791 від 29.02.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віп Союз" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Віп Союз" за серпень, вересень 2011 року, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення пп. а, пп. б п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" та ТОВ "Віп Союз" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року є нікчемними та укладеними з порушеннями ст.ст. 203, 207, 228 ЦК України з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а видаткові накладні, акти здачі-приймання, податкові накладні, що були виписані на виконання вищевказаних договорів, не відповідають вимогам п. 9.1 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Так, відповідачем в Акті перевірки вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень, вересень 2011 року на загальну суму 259 954,00 грн.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання відповідної продукції та послуг та виконання сторонами умов договорів підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі рекламних буклетів, рахунків-фактур (Т. І, арк. 39 -40, 48 -49, 63 -64, 70 -71, 81 -82, 87 -89, 114 -115 матеріалів справи).

Судом встановлено, що за передачу у власність позивачеві продукції та виконані послуги ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Віп Союз" безготівкових коштів на повну суму переданої у власність продукції та виконаних послуг, що підтверджується платіжними дорученнями (Т. І, арк. 41, 59, 72 - 74, 83 -84, 100 -102, 116 -117 матеріалів справи).

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" з ТОВ "Віп Союз" зроблено на підставі первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі рекламних буклетів, рахунків-фактур, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується Актом перевірки.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ТОВ "Віп Союз" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віп Союз" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" і ТОВ "Віп Союз", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором купівлі-продажу товару № 07/08/11 від 01.08.2011 р. позивачем було придбано у власність відповідну продукцію: бумагу офісну, канцелярські товари, господарські товари. За договором про надання послуг з обслуговування та супроводження системи автоматизованого обліку № 08/08/11 від 01.08.2011 р. та додатку № 1 до нього, договором про надання рекламних послуг № 06/08/11 від 01.08.2011 р. та додатку № 1 до нього, договором на проведення маркетингових досліджень № 05/08/11 від 01.08.2011 р. позивачем були отримані зазначені послуги.

Дана продукція та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даної продукції та послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне надання та споживання послуг позивачем, а саме наявність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо вищевказаних документів не надано.

Суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу товару № 07/08/11 від 01.08.2011 р., договір про надання послуг з обслуговування та супроводження системи автоматизованого обліку № 08/08/11 від 01.08.2011 р. та додаток № 1 до нього, договір про надання рекламних послуг № 06/08/11 від 01.08.2011 р. та додаток № 1 до нього, договір на проведення маркетингових досліджень № 05/08/11 від 01.08.2011 р., укладені позивачем з ТОВ "Віп Союз", на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами були дійсними (чинними) та правомірними, у зв'язку з чим створювали обумовлені ними юридичні наслідки, оскільки чинність вказаних договорів доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідних правочинів (договорів), згідно ст. 234 ЦК України, недійсними та наявністю доказів виконання цих договорів належним чином та в повному обсязі.

Крім цього, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва не вправі встановлювати правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочини визнано судом недійсними відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. у справі № 2а-976/11/2670 (колегія суддів у складі: головуючого Старової Н.Е., суддів Оксененко О.М., Бистрик Г.М.).

Відтак, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "Віп Союз" правочинів, виходячи з висновку Акту перевірки контрагента позивача, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Враховуючи наведене, суд вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201, п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 2.4 Положення № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону № 996-XIV такими, що не відповідають дійсності, відтак, ППР № 0005622203 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Сафарі-Армс-Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005622203 від 06.07.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" у розмірі 2 146,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова