Постанова № 25641295, 16.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2012 р. № 2-а- 6703/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ПАТ "Дергачівська Райагрохімія" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, від 20.03.2012 року № 0000100700 та № 0000110700, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача Яуфман О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, надавши заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПАТ "Дергачівська Райагрохімія" з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за листопад 2011 р., за результатами якої 20.03.2012 р. було складено акт перевірки № 439/07-12/05491072, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства України а саме:

- ст.1, п. 2 ст. 3, ст.4, п.1, п. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

- пп. 14.1.18, п. 20.1.6., п. 44.1, п. 46.5, п. 48.1, п. 48.3, пп. 48.5.1, п. 48.7, п. 201.15, ст. 185, пп. "а" п. 185.1, п. 193.3, п. 198.1, п. 201.1, п. 201.4 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2011 р. на суму ПДВ 124 163,00 грн., до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 р. на суму ПДВ 124 163,00 грн. Дане порушення призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р. 24) по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 р. на суму 34 833,00 грн., та до завищення суми, задекларованої до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму 120 844,00 грн.

Перевіркою податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту (р. 17 декларації) на суму ПДВ 64 416,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 64 413,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року, а саме: № 0000100700, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 120 844 грн. та № 0000110700, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 67 735 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, судом встановлено, що зазначені порушення, викладені в акті перевірки, обґрунтовані висновками податкового органу про відсутність фактів реального вчинення ТОВ "Техноспецмаркетинг", код 37093551 та ТОВ "Промбуд-монтажінвест", код 36987611 за жовтень та листопад 2011 р. господарських операцій по поставці товарів/робіт/послуг на користь підрядників позивача: ТОВ БНВП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ".

В свою чергу, зазначені висновки про відсутність фактів реального вчинення ТОВ "Техноспецмаркетинг" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" в жовтні-листопаді 2011 р. господарських операцій з ТОВ БНВП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ" обґрунтовані наступними фактами:

а) складення податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Техноспецмаркетинг" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (акти від 30.11.11 №293/23-03-05 та від 13.12.11 р. №249/23-03-05);

б) анулювання за ініціативою податкового органу свідоцтв платників ПДВ у ТОВ "Техноспецмаркетинг" (свідоцтво анульовано 31.01.12 р.) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (свідоцтво анульовано 14.10.2011 р.), з чим суд не погоджується з наступних підстав.

Так, складення відповідним податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів позивача не є доказом неможливості здійснення цим підприємством в жовтні-листопаді 2011 р. господарських операцій з ТОВ БНВП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ", оскільки останнє не виключає можливості здійснення підприємством господарської діяльності або за іншим місцем розташування господарських приміщень (в т.ч. орендованих).

Згідно відомостей Бази даних з офіційного сайту ДПС України в якості причини для анулювання за ініціативою ДПІ свідоцтв платників ПДВ ТОВ "Техноспецмаркетинг" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" зазначено: "подання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців".

Також, з матеріалів справи вбачається, що правочини, укладені АТ "Дергачівська Райагрохімія" з ТОВ БВНП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ", спрямовані на встановлення господарських відносин з метою отримання у власність позивача результатів підрядних робіт.

Предметом цих правочинів є виконання ТОВ БВНП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ" для АТ "Дергачівська Райагрохімія" проектних, монтажних та ремонтно- будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені правочини між позивачем та його контрагентами, вчинені були у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: було укладено відповідні договори, які сторонами в подальшому виконані в повному обсязі у відповідності до їх умов, про що малися первинні та інші документи, зауважень до яких відповідач під час перевірки не мав ( арк. 11 акту перевірки).

А від так, суд вважає, що відповідач не мав законних підстав піддавати сумніву факт віднесення позивачем за отриманими від зазначених контрагентів податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту.

Окрім того, вищезазначене не узгоджується з приписами чинного законодавств, де в п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Ст. 200 ПКУ встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, а саме:

- п. 200.1 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду;

- п. 200.2 - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом;

- п. 200.3 - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ирого Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- п. 200.4 - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду;

- п. 200.5 - не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, датою виникнення права АТ "Дергачівська Райагрохімія" на податковий кредит є дата отримання від ТОВ БАГАТОПРОФІЛЬНЕ ВИРОБНИЧЕ - НАУКОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" та ПП "ТЕХНОЛОГІЯ", належним чином оформлених податкових накладних. Усі податкові накладні, які стали підставою для включення суми податку до складу податкового кредиту отримані платником податку у відповідних звітних періодах.

Отже, укладені позивачем правочини із зазначеними контрагентами є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання позивачем умов договорів підтверджується також наданими до матеріалів первинними документами, до складення яких зауважень під час проведення перевірок відповідач не мав.

Окрім того, про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в 1885,89 грн. за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 20.03.2012 року № 0000100700 та № 0000110700, прийняті відносно публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія".

Відшкодувати публічному акціонерному товариству "Дергачівська Райагрохімія" за рахунок Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 89 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.