Постанова № 25641265, 03.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2012 року № 2а-6690/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києвапровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0001812206 в частині,-ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»(далі -позивач, ТОВ «АС-МВК») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0001812206 в частині нарахування суми грошового зобов'язання: пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, у розмірі 41 523,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно нараховано пеню у розмірі 41 523,22 грн. за порушення строків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки товар, придбаний у нерезидента - компанії «Talleres ZITRO, S.A.»(Іспанія) прибув на митну територію України 02.03.2012 року. Митне оформлення товару було здійснене у відповідності до вантажно митної декларації на Київській регіональній митниці, про що проставлена відмітка 13 березня 2012 року. Не враховуючи дату здійснення поставки товару на умовах СІР (Інкотермс 2000) - 22 лютого 2012 року, дату перетину товаром митної території України - 02 березня 2012 року, беручи до уваги виключно дату, проставлену на вантажно-митній декларації - 13 березня 2012 року, відповідач неправомірно дійшов висновку, що товар надійшов на територію України 13 березня 2012 року. Враховуючи наведені обставини, відповідач на підставі ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було нараховано товариству пеню у сфері зовнішньо-економічної діяльності за термін прострочення поставки товару (на суму 100488 Євро) з 26 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року у сумі 54 440,22 грн.

Проте, враховуючи дату перетинання товаром кордону, позивач погоджується з порушенням строки поставки товару лише на 4 дні (з 27 лютого по 01 березня 2012 року) та вважає неправомірним нарахування пені за період з 02 березня по 13 березня 2012 року у розмірі 41 523,22 грн.

В судових засіданнях 27.06.2012 року та 17.07.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач -суб'єкт владних повноважень, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, в судові засідання 27.06.2012 року та 17.07.2012 року не з'явився, причини неприбуття суду не повідомив.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»зареєстроване як юридична особа 18 січня 1996 року Печерською районною державною адміністрацією міста Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.06.2012 року № 14111981, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

У період з 02.04.2012 року по 09.04.2012 року працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АС-МВК»з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 09.08.2011 № б/н, за результатами якої було складено Акт № 133/22-6/23727035 від 29.04.2012 року (далі -Акт, Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»в частині недотримання граничних термінів надходження товару на суму 100 488,00 євро, що еквівалентно 1 052 795,99 грн., згідно умов імпортного контракту від 09.08.2011 б/№, укладеного з нерезидентом - компанією «Talleres ZITRO, S.A.».

11 квітня 2012 року, на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812206, яким позивачу за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 54 440,22 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є ті обставини, що перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 09.08.2011 б/№ встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «АС-МВК»29.08.2011 року було перераховано нерезиденту валютні кошти у загальному розмірі 100 488,00 євро, що еквівалентно 1 052 795,99 грн. Граничний термін надходження товару -25.02.2012р. Товар на територію України надійшов -13.03.2012р., тобто з порушенням строків розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом. Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва не надано.

Відтак, перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні імпортних операцій встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження товару ТОВ «АС-МВК»на суму 100 488,00 євро, що еквівалентно 1 052 795,99 грн. від компанії «Talleres ZITRO, S.A.»за умовами імпортного контракту від 09.08.2011р. б/№, що відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Не погодившись з висновками Акта перевірки від 29.04.2012 року та прийнятим на його підставі податковим повідомленням -рішенням про нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ТОВ «АС-МВК»звернулось з зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»вiд 23.09.1994 № 185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями.

Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (стаття 4 Закону).

Частиною 5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Судом встановлено, що 09.08.2011 року між позивачем та компанією «Talleres ZITRO, S.A.»(Іспанія) було укладено зовнішньоекономічний Контракт б/№ , за умовами якого нерезидент зобов'язувався виготовити та поставити позивачу товар -вентилятори "ZITRON ZVR 1-18-45/6" загальною вартістю 100 488,00 євро на умовах поставки СІР вул.Червоноткацька, 1-а, м. Київ, Україна -склад покупця (Інкотермс 2000). При цьому, у загальну вартість Товару включено його власну вартість, вартість експортного пакування та вартість транспортування.

Згідно пункту 6.1 Контракту від 09.08.2011 б/№ поставка обумовленого у Додатку №3 до договору товару здійснюється у строк, що не перевищує 16 календарних тижнів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов контракту від 09.08.2011 б/№, позивач платіжним дорученням №357DNH1B8 від 29.08.2011 року перерахував компанії «Talleres ZITRO, S.A.»(Іспанія) валютні кошти у розмірі 100 488,00 євро (а.с. 31).

Таким чином, граничний строк надходження (імпорту) обладнання за Контрактом становив 26 лютого 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, 02 березня 2012 року на виконання умов Контракту отримано від компанії «Talleres ZITRO, S.A.»(Іспанія) товар (вентилятори осьові промислові "ZITRON ZVR 1-18-45/6") на суму суму 100 488,00 євро, (що еквівалентно 1052795,99 грн.), відповідно до вантажно-митної декларації №100200000/2012/520459 (а.с. 35). Дата надходження товару до митного органу підтверджується, зокрема, відміткою Яготинської митниці «Під митним контролем»на товарно-транспортній накладній (СМR), що супроводжувала вантаж (а.с. 32).

Митне оформлення товару зі складанням ВМД за формою ІМ-40 відбулось лише 13.03.2012 року, що не заперечувалось сторонами.

Суть спору полягає в тому, що податкова інспекція вважає датою поставки товару на територію України дату завершення митного оформлення ВМД.

Суд вважає помилковим вказане твердження ДПІ у Печерському районі м. Києва з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р., із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Статтею 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574, прийняття для оформлення ВМД на паперовому носії підтверджується шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитку штампа «Під митним контролем»на першому аркуші декларації, а електронної ВМД - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про прийняття для оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначалося вище, митне оформлення товару на загальну суму 100488,00 євро, термін поставки якого відповідач вважає пропущеним, розпочато Яготинською митницею 02.03.2012 року, що підтверджується відтиском «Під митним контролем»на товарно-транспортній накладній (СМR) № 750354, що супроводжувала вантаж (а.с. 32-33).

При цьому, як зазначалось вище, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку, який засвідчується шляхом простановки на товаросупровідних документах штампа "Під митним контролем" і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тому максимальний час перебування товарів та транспортних засобів під митним контролем залежить від заявленого митного режиму.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст. 69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, згідно з пунктом 4 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247 із змінами і доповненнями, під переміщенням товарів митною територією України розуміється переміщення товарів під митним контролем:

- від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України, до митного органу, розташованого на митній території України;

- від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

- від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу або в межах зони діяльності одного митного органу;

- при транзитних перевезеннях відповідно до процедури прохідного митного транзиту - від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як і завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.05.2008 р. по справі № К-10951/06 (номер у ЄДРСР 2663936), від 13.02.2012 р. по справі № К-7755/08 (номер у ЄДРСР 21770980), від 23.02.2012 року по справі № К-35400/09 (номер у ЄДРСР 21771949).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що датою поставки імпортованого товару для застосування положень ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті», слід вважати факт ввезення товару на митну територію України та перебування товару під митним контролем, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товаросупровідних документах відтиску штампу «під митним контролем», а оскільки товар згідно Контракту б/№ від 09.08.2011 року, перетнув митний кордон України 02.03.2012 року, то позивачем порушено 180 денний строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на 4 календарних дні.

З огляду на викладене, податковий орган здійснив невірний розрахунок штрафних санкцій у вигляді пені з 02.03.2012 року по 13.03.2012 року у сумі 41 523,22 грн. при тому, що позивач пропустив строк, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»з 27.03.2012 року по 01.03.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пеня за порушення строків, передбачених статтею 2 вказаного Закону, була вірно нарахована відповідачем з 27.02.2012 року по 01.03.2012 року (включно) на суму 100488 євро, що із врахуванням курсу НБУ складає 12 917,00 грн. В іншій частині нарахування пені не відповідає вимогам наведених вище нормативно - правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає за необхідне визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0001812206 в частині нарахування пені у розмірі 41 523,22 грн.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11 квітня 2012 року № 0001812206 в частині нарахування пені у розмірі 41 523,22 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»судові витрати у розмірі 415,24 грн. (чотириста п'ятнадцять гривень 24 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.