Постанова № 25640533, 07.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 2a-1126/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

при секретарі М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача О.О.Алєксєєнко, Р.Д.Солонина

від відповідача В.В.Гринчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна"

до відповідача: державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322303 від 27 березня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Солід" (надалі-позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322303 від 27 березня 2012 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість винесене відповідачем неправомірно, оскільки висновки відповідача при винесені даного рішення базуються на порушенні законодавства та податкового обліку контрагентів позивача з якими він здійснював свою господарську діяльність. Однак позивач вважає, що такі висновки є неправомірними, так як Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб, в тому числі осіб з якими здійснювались господарські операції. Позивач зазначає, що питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. В подальшому розгляді даної адміністративної справи представником позивача подано заяву, яка мотивована тим, що 08 травня 2012 року відповідно до рішення загальних зборів акціонерів приватне акціонерне товариство "Солід" реорганізовано шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна", тому просив суд замінити сторону позивача по даній справі приватне акціонерне товариство "Солід" на товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна". За таких обставин, суд на підставі поданих представником позивача документів та статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив сторону позивача по даній справі приватне акціонерне товариство "Солід" на товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна" (надалі-позивач).

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладенні в адміністративному позові підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що відповідачем при проведенні попередньої перевірки позивача було фактично підтверджено суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість, однак не зважаючи на даний факт в подальшому відповідач робить протилежний висновок яким неправомірно зменшує позивачу суму бюджетного відшкодування податком на додану вартість та виносить оскаржуване податкове повідомлення-рішення про його зменшення. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив надавши суду письмове заперечення по якому і давав пояснення де зазначив, що в ході проведення відповідачем перевірки позивача з питань достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість встановлено її завищення, так як згідно отриманих матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника встановлено, що постачальниками товару є підприємства з ознаками фіктивності, що не дає змоги встановити реальності розрахунків із бюджетом, а тому відповідач вважає, що ним правомірно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податком на додану вартість. За таких обставин, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов та заперечення, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, позивач по справі зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, включений в ЄДРПО України, взятий на облік в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську як платник податків та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість із заявленими сумами бюджетного відшкодування податком на додану вартість за травень, жовтень та листопад 2010 року.

Відповідачем, 21 березня 2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Солід", а тепер товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна" з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника в банку по деклараціях з ПДВ за травень, жовтень, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року та з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року якою встановлено порушення пункту 1.8. статті 1, підпункту 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, підпунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 8113,00 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 10000,00 грн. та за листопад 2010 року в розмірі 16667,00 грн.

За наслідками даної перевірки складено акт №1149/22-6/32360621 від 21 березня 2012 року, на підставі якого відповідачем 27 березня 2012 року винесено податкове повідомлення -рішення №0000322303 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 34780,00 грн.

Позивач, звернувся до Державної податкової служби в Івано-Франківській області зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, однак рішенням №522/10/10 -319/66/255 від 13 квітня 2012 року позивачу було відмовлено та залишено без змін дане податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Висновки відповідача базуються на тих обставинах, що згідно отриманих матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника встановлено, що основними постачальниками товару є підприємства з ознаками фіктивності, а саме з підприємствами ТОВ «Втордеревопром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд»та ПП «Аеромакс-Сервіс».

Відносно контрагентів позивача, в тому числі і основних його постачальників товару, то судом встановлено, що згідно відповіді державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова від 22 жовтня 2010 року №14123/23-416/1 не можливо провести перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревопром», оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцемзнаходження даного підприємства та за даної обставини свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 30 квітня 2010 року. За таких обставин, проведеною державною податковою інспекцією в Сихівському районі м.Львова перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу за участю товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревопром»та усі правочини за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, в тому числі по операціях з позивачем визнано нікчемними, а також зменшено валові доходи, валові витрати по податку на прибуток, податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість. Дані висновки податкового органу до податкового органу чи до суду в порядку передбаченому законом не оскаржувались, а отже залишаються дійсними. Також, відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревопром»порушено кримінальну справу, яка перебуває у провадженні Сихівського районного суду м.Львова.

Свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Техпром-інвест»анульовано 22 квітня 2010 року, а отже зобов'язання перед бюджетом по господарських операціях здійснених в тому числі з позивачем, даним контрагентом з квітня 2010 року не виконувались. Слідчим відділлом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Львівській області відносно приватного підприємства «Техпром-інвест» порушено кримінальну справу по статті 205 Кримінального кодексу України за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва в епізодах його створення під час розслідування якої встановлено, що приватне підприємство «Техпром-інвест» не здійснювало фактичну діяльність, а здійснювало фактично імітацію господарської діяльності.

По декларації за жовтень 2010 року по постачальнику приватному підприємству «Екоенергобуд» відповідачем отримано акт перевірки від 14 березня 2011 року державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва з питань включення ПП «Екоенергобуд» сум податку на додану вартість в розмірі 10000,00 грн. до податкових зобов'язань стосовно взаєморозрахунків із позивачем в якому зазначено, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та повідомлено, що звітність по податку на додану вартість за липень, серпень та жовтень 2010 року у даного підприємства відсутня, а тому факту сплати ним податку на додану вартість із господарських операцій задекларованих позивачем, встановити не можливо.

Згідно системи співставлення по декларації за листопад 2010 року по постачальнику приватному підприємству «Аеромакс-Сервіс» встановлено, що дане підприємство на момент проведення перевірки до податкового органу не звітується.

Відносно висновків відповідача задокументованих у вищевказаному акті перевірки №1149/22-6/32360621 від 21 березня 2012 року суд зазначає наступне.

За період охоплений вищезазначеною перевіркою податкового органу позивач займався виготовленням дерев'яних букових щитів та відвантаження їх на експорт.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями чинного в 2010 році (далі-Закон) бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Подібні правові норми і зазначені в статті 200 Податкового кодексу України, пунктами 200.1, 200.3 та 200.4 якої передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Закон України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що однією з обов'язкових та основних підстав відшкодування податку на додану вартість, а також включення відповідних сум до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності господарської діяльності за наявності поставки товарів чи наданні послуг вартісного характеру, які здійснюються за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість та повинні відображатись у первинних документах податкового (бухгалтерського) обліку платника податків.

Згідно статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" чітко передбачено, що на первинних документах бухгалтерського обліку для підтвердження господарських операцій повинні бути зазначені обов'язкові реквізити такі як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Суд, проаналізувавши подані позивачем видаткові накладні №РН-4-05001 від 05 квітня 2010 року, №РН-4-07001 від 07 квітня 2010 року, №РН-4-14014 від 14 квітня 2010 року, №РН-4-21026 від 21 квітня 2010 року, №РН-4-22002 від 22 квітня 2010 року, №РН-10-2204, №РН-10-2205, №РН-10-2206, №РН-10-2207, №РН-10-2208 від 22 жовтня 2010 року, приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається з цих видаткових накладних на них не зазначено посадової особи позивача яка приймала товарно-матеріальні цінності та підписувала ці видаткові накладні, що є порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не дає змоги суду встановити реальність здійснення господарських операцій уповноваженою особою позивача.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків уповноваженою на те особою та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність у позивача податкових накладних є дійсно обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, однак не є вичерпною, оскільки для підтвердження формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету під час здійснення господарських операцій суду необхідно також і інші необхідні підтверджуючі документи, зокрема товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля про поставку та відвантаження товару, що не надано позивачем суду та податковому органу під час проведення перевірки.

Отже, якщо товари чи послуги фактично не здійснювались, оскільки у позивача відсутні належним чином оформленні видаткові накладні, які є невід'ємною частиною бухгалтерського (податкового) обліку при здійсненні позивачем господарських операцій, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, оскільки не має на те належного підтвердження, і відповідно право на бюджетне відшкодування у такого платника податків не виникає, так як при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання, продаж та відвантаження товарів (послуг), що не підтверджене належно оформленими документами.

Закон України «Про податок на додану вартість» дійсно як стверджує позивач не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Однак, при здійсненні платником податків господарських операцій вартісного характеру з іншими контрагентами, в таких контрагентів також повинні бути відображенні в первинних документах бухгалтерського обліку ті самі здійсненні господарські операції за однаковими показниками, в тому числі і фінансовими, а за відсутності таких первинних документів податковий орган не в змозі в повному об'ємі дослідити наявність виконання господарських операцій між суб'єктами підприємницької діяльності, визначити суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та встановити реальність здійснення позивачем розрахунків з бюджетом.

Щодо посилання представника позивача в судовому засіданні на ту обставину, що відповідач при проведенні позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року фактично підтвердив суму бюджетного відшкодування, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року задокументованої в акті №223/323/32360621 від 21 січня 2011 року, є підстави вважати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення неправомірним, то суд зазначає наступне. Даний висновок податкового органу не є, як вважає позивач, остаточним. З даного акту перевірки випливає, що суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року та листопад 2010 року будуть підлягати відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача при отриманні матеріалів проведених зустрічних перевірок до виробника (імпортера), однак проведеними зустрічними перевірками не підтверджено факту здійснення господарської операції та сплати сум податку на додану вартість до бюджету в ланцюгу постачальників, що є відповідною підставою для відмови у відшкодуванні заявлених позивачем сум податку на додану вартість та здійснення суми бюджетного відшкодування за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та відсутність у позивача первинних документів бухгалтерського (податкового) обліку, а саме належно оформлених видаткових накладних, які повинні підтверджувати факт здійснення уповноваженою особою господарських операцій, відсутність товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів не дають змоги суду встановити реальність господарських операцій та розрахунку з бюджетом, що є підставою вважати непідтвердження позивачем в повному обсязі права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.7.7 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог та заперечень, а також встановлених судом вищезазначених обставин, зважаючи на положення статті 19 Конституції України, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова буде складена в повному обсязі 13 серпня 2012 року.