Рішення № 25638677, 08.08.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

08.08.2012

Справа № 2/0514/906/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

24.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди мотивуючи тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.02.2012 року по 05.03.2012 року, працюючи на посаді помічника начальника поверхні дільниці РЗО-2. 05.03.2012 року він був звільнений на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору. На день звільнення підприємство нарахувала йому заробітну плату за березень 2012 року в сумі 647,00 грн., але остаточний розрахунок був здійснений лише 06.04.2012 року, шляхом перерахування заробітної плати на платіжну картку. Вважає, що не виплатою заробітної плати йому спричинені моральні страждання.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги вказавши, що при оформленні на роботу він був обізнаний про вакантну посаду заступника начальника дільниці з посадовим окладом 4100,00 грн. Але ж у змісті наказу про прийом на роботу маються виправлення посадового окладу до розміру 2934,00 грн. Вважає, що виправлення в наказах, що підміняють зміст документа, після ознайомлення працівника з наказом є неприпустимими та кваліфікуються як зміна істотних умов праці без згоди працівника.

Позивач вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для виплати заробітної плати в розмірі, встановленому одноособово, без погодження, тому перед ним у відповідача існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 1166,00 грн. виходячи із розміру посадового окладу 4100,00 грн. за відрахуванням здійснених виплат.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої змінені позовні вимоги та просив суд стягнути на свою користь з відповідача борг по заробітної платі в розмірі 1166,00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у період з дати звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 12300,00 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000,00 грн.

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала, та вказала, що позивач був прийнятий на підприємство у якості помічника начальника дільниці ( поверхні) згідно наказу №210 від 06.02.2012 року з посадовим окладом 2934,00 грн. Заяву про прийняття на роботу позивач писав власноручно, виправлення посади заступника на помічника начальника дільниці теж робив власноручно, як помилково внесений. Крім заяви та наказу про прийняття на роботу позивач був вчасно ознайомлений з записами у особливої картки працівника, з посадовою інструкцією помічника начальника дільниці ( поверхні). Крім того, на час прийняття позивача на тимчасову роботу, згідно штатного розкладу, посада заступника начальника дільниці поверхні відсутня. Відповідно до цього, підприємство не мало можливості прийняти позивача на роботу на цю посаду. Також не згодна з тим, що підприємство самостійно здійснило виправлення в наказі про прийом на роботу після ознайомлення працівника з наказом тому, що позивач з самого початку приймався на посаду помічника, власноручно писав заяву про прийом на цю посаду, місяць виконував обов'язки по цієї посаді і ніякого переведення його з цієї посади підприємство самостійно не здійснювало. Вказівка на посадовий оклад в наказі в сумі 4100,00 грн. був здійснений помилково, тому і зроблено виправлення. З приводу несвоєчасної виплати заробітної плати при звільненні працівника також не згодна з позовними вимогами тому, що позивач ні в день звільнення, ні в наступні дні не звертався за остаточним розрахунком. Шахта прийняла усі міри для проведення розрахунку з позивачем, перерахував йому усі суми до каси підприємства, але ж позивач за вказаними сумами не звернувся навіть при отриманні трудової книжки. Вважає позовні вимоги позивача безпідставними і просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів України про працю.

Встановлено, що ОСОБА_1 тимчасово перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»з 06.02.2012 року ( нак.№210 кпр ) по 05.03.2012 року ( нак.№490 ок), працюючи в якості помічника начальника дільниці поверхні РЗО-2.

Згідно наказу №490-ок від 05.03.2012 року ОСОБА_1 був звільнений за п.2 ст.36 КЗпП України -за закінченням строку трудового договору.

Вказане підтверджується наданими копіями відповідних наказів , а також копією трудової книжки позивача.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи копій документів, заява позивача про прийом на роботу саме на посаду помічника начальника дільниці поверхні РЗО-2 була написана їм особисто, в заяві є певні виправлення, з якими особистою підписом був ознайомлений позивач, про що він не заперечує.

У справі є відомості, що позивач тричі був ознайомлений з умовами роботи на посаді помічника начальника дільниці поверхні, про свідчать його особисті підписи у наказі про прийом на роботу, в особистої картці та у листі ознайомлення з посадовою інструкцією помічника начальника дільниці.

Згідно довідки підприємства, на 2011-2012 роки по дільниці РЗО-2 передбачені слідуючи посади: начальник дільниці ( підземний), заступник начальника дільниці ( підземний), помічник начальника дільниці ( поверхні) та майстер дільниці ( поверхні).

Згідно табелю виходу на роботу, позивач в день звільнення , тобто 05.03.2012 року працював, тому ствердження позивача, що нібито, він не працював в день звільнення документально не підтверджені.

Відповідно до виписки по рахунку клієнта банку позивачу була перерахована заробітна плата в сумі 647,67 грн. лише 06.04.2012 року.

Відповідно до ст..116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено в судовому засіданні в день звільнення, тобто 05.03.2012 року позивач ОСОБА_1 працював.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз»яснень п.20 постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»вбачається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 розділу ІУ постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахункових сум суд виходить з наступних розрахунків.

Так, встановлено, позивачем всього було відпрацьоване за час перебування у трудових відносинах з відповідачем 18 днів. Всього йому було нараховане заробітної платі в сумі 2367,95 грн. виходячи з посадового окладу помічника начальника дільниці поверхні 2934,00 грн.

Згідно довідки середньоденна заробітна плата позивача складає 131,55 грн.

У зв'язку з тим, що остаточний розрахунок з позивачем був здійснений лише 06.04.2012 року, сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника повинна складати за період з 06.03.2012 року по 06.04.2012 року включно, що складає::

131,55 грн. Х 23 робочі дні ( час затримки розрахунку) = 3025,65 грн.

Суд не може прийняти доводи представника відповідача у частині причин несвоєчасності остаточного розрахунку з працівником, тому що обов'язок своєчасно виплачувати заробітну плату працівникам діючим законодавством покладено на власника підприємства.

В судовому засіданні не надане будь-яких підтверджень відмови позивача від отримання заробітної плати.

Наявність грошових коштів в касі підприємства на час звільнення працівника не може розцінюватися судом як виконання всіх передбачених обов'язків підприємством щодо пропонування здійснити остаточний розрахунок з звільненим працівником. Тому ці доводи представника відповідача суд вважає непереконливими.

Вимоги позивача з приводу розрахунку заборгованості перед ним по заробітної платі та вимоги щодо розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд вважає надуманими, непереконливими , необґрунтованими та безпідставними.

Судом встановлено, та підтверджено в суді, що позивач був прийнятий на посаду помічника начальника дільниці поверхні, про що він сам не заперечував. Ствердження про необґрунтованість виправлень в графі розміру окладу в приказі про прийняття на роботу суд вважає дійсною помилкою роботодавця, про що суд переконав представник відповідача.

Тому суд вважає можливим стягнути суму 3025,65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, яка на думку суду є співрозмірною компенсацією, враховуючи те, що вина відповідача в затримці розрахунку при звільненні достовірно встановлена в судовому засіданні за період з 06.03.2012 р. по 06.04.2012 р. включно.

Згідно ст..237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що спричинена моральна шкода полягає в тому, що у зв»язку з незаконними діями відповідача його образ життя був порушений, йому довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Особа, згідно ст..23 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. При визначені розмiру моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає розумності та справедливості.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»слід стягнути на користь держави судовій збір в сумах відповідно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 214,60 грн. та 107,30 грн.

На підставі ст.ст. 116-117, 233, 234,237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» ( 85300 Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 1а, р/р 26001980123661 у Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.03.2012 року по день розрахунку 06.04.2012 року включно в сумі 3025 ( три тисячи двадцять п'ять) гривень 65 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» ( 85300 Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 1а, р/р 26001980123661 у Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 300 ( триста) гривень.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави судовій збір в розмірі 214 ( двісті чотирнадцять) 60 коп. та 107 ( сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Мавроді Р.Ф.

08.08.2012