Рішення № 25632386, 10.08.2012, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0809/4251/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2012

№ 2-0809-1324-2012

Заводський районний суд м.Запоріжжя в складі

судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Фурдак В. И.

Розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про стягнення відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів та компенсації за користування утримуваними коштами.

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «ЗТМК» про стягнення відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів та компенсації за користування утримуваними коштами в якому вказав , що Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-1253, яке набрало законної сили 11 лютого 2010 року визнане грошове зобов'язання Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(в подальшому перетворене в Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат») перед ОСОБА_1, та ухвалено стягнення в сумі 173 070,95 (сто сімдесят три тисячі сімдесят гривень] 95 копійок.

На підставі заяви ОСОБА_1 та виконавчого листа, виданого 02 березня 2012 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 06 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження №18468329 та визначено строк для добровільного виконання рішення до 13 квітня 2012 року.

У зв'язку з накопиченням боргів за виконавчими провадженнями державна виконавча служба звела їх в зведене виконавче провадження №40/5 та передала в провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Станом на 01 липня 2012 року Державне підприємство «Запорізький титано магнієвий комбінат»не в повному обсязі виконало свої зобов'язання, що засвідчується листом Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21 червня 2012 року №6298-3/и.

Залишок боргу становить суму в розмірі 146 878,61 (сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень) 61 копійка.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

«Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому вказана норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду про те, що сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату основного боргу є необгрунтованим, так як статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

«Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання .

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків .

Таким чином, використовуючи залишок заборгованості в сумі 146 878,61 грн., без урахування коштів, сплачених боржником під час виконавчого провадження із тривалими затримками, та застосовуючи встановлений Держкомстатом України індекс інфляції, маємо, - Заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 01 серпня 2010 року по 01 травня 2012 року становить суму = 146 878,61 грн. х 101,2% х 102,9% х100,5% х100,3% х100,8% х101,0% х100,9% х101,4% х101,3% х100,8% х100,4% х98,7% х99,6% х100,1% х100,0% х100,1% х100,2% х100,2 х100,2% х100,3% х100,0% = 163 686,28 грн.

Інфляційні втрати становлять різницю між сумою заборгованості з урахуванням індексу інфляції та сумою основної заборгованості, що складає суму в розмірі 163 686,28 - 146 878,61 = 16 807,67 грн.

При визначені терміну, за який нараховується компенсація (плата) за користування утримуваними коштами, приймається до уваги дата відкриття виконавчого провадження тобто 06 квітня 2010 року. Таким чином, станом на 01 липня 2012 року тривалість затримки становить 269 днів в 2010 році та 365 днів в 2011 році та 182 дні у 2012 році, й складає загальну тривалість у 816 (вісімсот шістнадцять) днів.

Отже, три відсотки річних за прострочення з 06 квітня 2010 року по 01 липня 2012 року становить суму в розмірі - 146 878,61грн. х 3% / 365 днів х 816 днів = 9 850,93 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги , просить їй задовольнити з підстав указаних в позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує оскільки данні виплати умовами договорів між ОСОБА_1 та ДП «ЗТМК»не передбачені. Крім того, правовідносини, пов*язані з регулюванням права інтелектуальної власності , що регулюються главами 35,41 ЦК України не передбачено нарахування будь яких штрафних санкцій та індексу інфляції за невиконання зобов*язань по використанню раціоналізаторських пропозицій. Також в пред*явленому позові ОСОБА_1 фактично ставить питання про стягнення сум за невиконання рішення суду , але посилається на статті Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини щодо виконання грошових забов*язань між сторонами. Діюче законодавство не передбачає стягнення матеріальних витрат , пов*язаних з несвоєчасним виконанням рішення суду тому, суд знаходить підстави для відмови в позові.

Вислухавши сторони, , дослідивши докази у справі , суд вважає позов таким , що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-1253, яке набрало законної сили 11 лютого 2010 року визнане грошове зобов'язання Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(в подальшому перетворене в Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат») перед ОСОБА_1, та ухвалено стягнення в сумі 173 070,95 (сто сімдесят три тисячі сімдесят гривень] 95 копійок.

На підставі заяви ОСОБА_1 та виконавчого листа, виданого 02 березня 2012 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 06 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження №18468329 та визначено строк для добровільного виконання рішення до 13 квітня 2012 року.

У зв'язку з накопиченням боргів за виконавчими провадженнями державна виконавча служба звела їх в зведене виконавче провадження №40/5 та передала в провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Станом на 01 липня 2012 року Державне підприємство «Запорізький титано магнієвий комбінат»не в повному обсязі виконало свої зобов'язання, що засвідчується листом Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21 червня 2012 року №6298-3/и.

Залишок боргу становить суму в розмірі 146 878,61 (сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень) 61 копійка.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів, що не виплачені йому за виконавчим листом, та стягнути з відповідача плату за користування грошовими коштами , що не виплачені за рішенням суду. Суд вважає данні вимоги безпідставними оскільки данні виплати умовами договорів між ОСОБА_1 та ДП «ЗТМК»не передбачені. Крім того, правовідносини, пов*язані з регулюванням права інтелектуальної власності , що регулюються главами 35,41 ЦК України не передбачено нарахування будь яких штрафних санкцій та індексу інфляції за невиконання зобов*язань по використанню раціоналізаторських пропозицій. Також в пред*явленому позові ОСОБА_1 фактично ставить питання про стягнення сум за невиконання рішення суду , але посилається на статті Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносин щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових забов*язань між сторонами договору. Діюче законодавство не передбачає стягнення штрафних санкцій на користь стягувача , за несвоєчасне виконання рішення суду , томусуд знаходить підстави для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про стягнення відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів та компенсації за користування утримуваними коштами відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В.Марченко