Ухвала суду № 25630807, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К/9991/21791/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, Заступника прокурора Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011

у справі № 2270/9098/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Обрій"

до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції

Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Обрій" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 03.12.2010.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Летичівська міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області, Заступник прокурора Хмельницької області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та складено акт № 732/23/35779344 від 22.11.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 03.12.2010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11062794 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 року в розмірі 11062794 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону N 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ „Промінь Агро", ТОВ „ЮМФ Консалтинг", ФГ „Ланагропрод" для ТОВ „Агрофірма-Обрій" відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", містять всі обов'язкові реквізити: опис послуг, їх кількість, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, тощо, придбані послуги використовувались для організації щоденної діяльності товариства та забезпечення відповідності діяльності товариства вимогам законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що позивач правомірно сформував у перевіряємому періоді податковий кредит, оскільки суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що узгоджується з приписами Закону України „Про податок на додану вартість".

Право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, актами приймання-передачі незавершеного виробництва, звітами про надані послуги, самі послуги відповідають напрямкам господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, Заступника прокурора Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2270/9098/11 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2270/9098/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров