Рішення № 25630072, 14.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. Справа № 5024/1131/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір ЛТД", м. Херсон

до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 15050 грн.

за участі представників:

від позивача - Матюшина А. В., представник, дов. №б/н від 20.06.2012р., Сорокунська І. С., представник, дов. № б/н від 20.06.2012р.;

від відповідача - Кобзарь М. П., юрист, дов. № 1 від 05.01.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір ЛТД" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач) заборгованості за договором поставки №38/22-11 від 15.04.2011р. в сумі 15050 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, пояснив, що причиною виникнення заборгованості стало скрутне фінансове становище підприємства.

Позивачем разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача.

Дану заяву суд відхиляє, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в постанові пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити зокрема з того, що позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

Заява позивача про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову та пояснень чому саме цей вид належить застосувати.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, та, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 15.04.2011р. укладено договір поставки рідких нафтопродуктів, а саме дизельного палива (далі - товар) №38/22-11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти рідкі, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар відповідно додатку №1, яка передається в рамках цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар поставлявся погодженими партіями, у відповідності із заявками відповідача на поставку тієї чи іншої партії товару, але не менше 5000 літрів, протягом 2-х календарних днів з моменту отримання позивачем заявки.

Згідно видаткової накладної №РН-0000172 від 27.10.2011р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 27/10-1 від 27.10.2011р., та податкової накладної від 27.10.2011р. позивачем було поставлено відповідачу товар у кількості 4905 літрів на загальну суму 49050 гривень, а відповідачем прийнято товар, про що було зроблено відмітки у зазначеній накладній.

Відповідно до п. 4.1. договору, відповідач зобов'язався оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), через 30 (тридцять) банківських днів, з дати здійснення поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства за отриманий від позивача товар розрахувався частково в сумі 34000 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 15050 грн., що підтверджується складеним та погодженим сторонами актом звірки станом на 12.07.2012р.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 26/06-1/2012 від 26 червня 2012р., яку, згідно поштових повідомлень, відповідач отримав 04.07.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не надав доказів реагування на вищезазначену претензію чи доказів погашення заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Пролетарська, буд.2, р/р 26000052301954 в ХФ КБ "Приватбанк" м. Херсон, МФО 352479, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір ЛТД" заборгованість в сумі 15050 грн. та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2012р.

Суддя Л.М. Немченко